ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" листопада 2023 р. Справа №914/834/23
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б.,
суддів: Кравчук Н.М.,
Якімець Г.Г.,
розглянув апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерного компанія “Автомобільні дороги” б/н від 05.05.2023 (вх. №01-05/1585/23 від 16.05.2023)
на рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2023 (повний текст рішення складено 24.04.2023)
у справі №914/834/23 (суддя Петрашко М.М.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівекотранс”,
до відповідача: Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”
про: стягнення 149596,92 гривень.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції.
13.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача Дочірнього підприємства "Львівський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 149596,92 грн, з яких 117767,52 грн - основний борг, 28257,66 грн - інфляційні втрати та 3571,74 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання своїх зобов'язань за договором про надання послуг надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 117767,52 грн, однак відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо оплати наданих йому послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 117767,52 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.04.2023 у справі №914/834/23 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства "Львівський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс" 117767,52 грн. - основного боргу, 28257,66 грн. - інфляційних втрат, 3571,74 грн. - 3% річних, 2684,00 грн. - витрат по сплаті судового збору та 5000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання послуг №44 від 06.01.2022 відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) становить 117767,52 грн та матеріали справи не містять доказів сплати вказаної заборгованості, а отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс" підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.
Не погодившись з вказаними рішенням, Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерного компанія “Автомобільні дороги” звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 05.05.2023 (вх. №01-05/1585/23 від 16.05.2023) у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2023 у справі № 914/834/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовні вимоги.
В апеляційній скарзі апелянт вказує, що відповідно до п. 4.3 договору сторони свідчать, що Замовник або філія Замовника, на користь якої надаються послуги за даним Договором (за письмовим погодженням Замовника) зобов'язується розрахуватись з Виконавцем за наданні послуги не раніше ніж через 30 днів з моменту отримання від Виконавця документів, вказаних в п.4.1. та п. 4.2. цього Договору. У випадку затримки Виконавцем передачі повного пакету документів оплата відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання Виконавцем взятих на себе зобов'язань.
Зазначає, що позивачем не подано до суду жодного доказу, який би підтверджував виконання ним вимоги Договору № 44 від 06.01.2022 року та на поданих до суду додатках-доказах відсутні відмітки про отримання таких Апелянтом.
06.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівекотранс” надійшов відзив б/н від 03.07.2023 (вх. №01-04/4538/23) на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню та просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, що акти здачі-приймання робіт підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, що підтверджує про отримання таких відповідачем та вказує, що за умовами п.4.3 договору, відповідач зобов'язався проводити розрахунки з Позивачем за надані послуги не раніше, ніж через 30 днів з моменту отримання від Позивача документів відповідно до п.4.1 та п.4.2 договору. У відповідності до змісту п.4.1, такими документами є саме акти наданих послуг.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 (колегією суддів у складі: Кордюк Г.Т. (головуючий суддя), Кравчук Н.М., Плотніцький Б.Д.) відкрито апеляційне провадження у справі №914/834/23 Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерного компанія “Автомобільні дороги” б/н від 05.05.2023. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
У зв'язку із звільненням з посади судді ОСОБА_1 , розпорядженням керівника апарату суду №182 від 26.06.2023 року призначено автоматизовану заміну складу суду для розгляду справи №914/834/23.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2023 року справу №914/834/23 розподілено колегії суддів у складі: Бонк Т.Б. (головуючий суддя), судді: Кравчук Н.М. та Плотніцький Б.Д.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 справу №914/834/23 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів: Кравчук Н.М. та Плотніцький Б.Д.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Пдлотніцького Б.Д. розпорядженням керівника апарату суду №370 від 14.08.2023 року призначено автоматизовану заміну складу суду для розгляду справи №914/834/23.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2023 року справу №914/834/23 розподілено колегії суддів у складі: Бонк Т.Б. (головуючий суддя), судді: Кравчук Н.М. та Якімець Г.Г.
Відводів суддям в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.
Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України.
У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
06.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс" (виконавець) та Філією "Старосамбірський райавтодор" Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (замовник) укладено договір про надання послуг №44 відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, перевезення вантажу (надалі іменується - послуги), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг - перевезення вантажу (матеріалів).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна цього договору становить 160000,00 гривень, в тому числі ПДВ - 32000,00 гривень, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості послуг. Загальна вартість послуг за ним договором складається із вартості послуг, наданих в межах строку дії нього договору.
Згідно із пунктом 4.1. договору, розрахунки за надані послуги проводяться шляхом: оплати замовником або філією замовника, на користь якої надаються послуги за даним договором (за письмовим погодженням замовника) після пред'явлення виконавцем, одержання від виконавця рахунку на оплату послуг (далі - рахунок) та підписання сторонами акту наданих послуг і передачі документів, зазначених пунктом 4.2. договору, проте в будь-якому випадку після проведення повного розрахунку на користь замовника від САД у Львівській області на відповідні цілі.
Відповідно до пункту 4.2. договору, до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість послуг, первинні документи, передбачені для даного виду послуг чинним законодавством. В разі неподання зазначених цим пунктом договору документів виконавець зобов'язується відшкодувати спричинені замовнику збитки (витрати).
Пунктом 4.3. договору передбачено, що замовник або філія замовника, на користь якої надаються послуги за даним договором (за письмовим погодженням Замовника) зобов'язується розрахуватись з виконавцем за надані послуги не раніше ніж через 30 днів з моменту отримання від виконавця документів, вказаних в пункті 4.1. та пункті 4.2. цього договору, проте в будь-якому випадку виключно після повного розрахунку від замовника робіт САД у Львівській області.
Згідно з пунктами 5.3. та 5.4. договору, після надання послуг між сторонами оформлюється відповідний акт про наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Послуги вважаються наданими виключно після їх фактичного виконання та передання документів, зазначених в пункті 4.2. договору. Датою передачі наданих послуг від виконавця замовнику, вважається дата підписання акту про наданих послуг.
У зв'язку із несплатою відповідачем наданих йому позивачем послуг позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просив стягнути з відповідача 149596,92 грн, з яких 117767,52 грн - основний борг, 28257,66 грн - інфляційні втрати та 3571,74 грн - 3% річних.
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).
В силу положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарський кодексом України.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із матеріалами справи, 06.01.2022 укладено договір №44 про надання послуг між Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс" (виконавець) та Філією "Старосамбірський райавтодор" Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (замовник). Договором передбачено, що виконавець зобов'язується надати послуги з перевезення вантажу (також відомі як послуги) відповідно до завдання замовника, а замовник з свого боку зобов'язується прийняти і оплатити ці послуги. Послуги включають у себе перевезення вантажу (матеріалів). Факт надання послуг відповідачу підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме: №22 від 20.01.2022 на суму 9491,04 грн, №23 від 20.01.2022 на суму 8845,20 грн, №29 від 20.01.2022 на суму 9182,16 грн, №37 від 21.01.2022 на суму 9491,04 грн, №41 від 22.01.2022 на суму 10895,04 грн, №43 від 24.01.2022 на суму 17718,48 грн, №46 від 25.01.2022 на суму 9126,00 грн, №50 від 26.01.2022 на суму 9238,32 грн, №59 від 29.01.2022 на суму 12046,32 грн, №70 від 03.02.2022 на суму 10782,72 грн та №78 від 04.02.2022 на суму 10951,20 грн.
Однак відповідачем надані послуги не оплачено, доказів такої сплати суду не подано, а отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс" є обґрунтовані.
Щодо тверджень відповідача, що на поданих до суду додатках-доказах відсутні відмітки про отримання таких ним.
Частиною 1 статті 9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Проаналізувавши зміст Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) поданими позивачем разом із позовною заявою, колегія суддів дійшла висновку, що вони відповідають вимогам, які ставляться до первинних бухгалтерських документів, містить реквізити сторін, дату, найменування та кількість товару, вартість за одиницю та загальну вартість товару, а відтак, підтверджує здійснення господарської операції між сторонами. Подані акти підписані Позивачем та Відповідачем, а також скріплені печатками підприємств.
Отже, підписання Відповідачем актів про надані послуги, які є первинними обліковими документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.
Крім основного боргу, за прострочення оплати наданих послуг Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівекотранс” нарахував Дочірньому підприємству “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” 3% річних в розмірі 3571,74 грн та 28257,66 грн. інфляційних втрат.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції перевірено та судом апеляційної інстанції підтверджується, що розраховані позивачем три проценти річних в сумі 3 571,74 грн та інфляційні втрати в сумі 28 257,66 грн розраховано арифметично правильно.
Отже, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс" є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем.
Окрім того, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 000грн.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до заяви заявником додано копію договору № 2020/08/24-7 від 24.08.2020 про надання правової допомоги, копію акту №86 від 03.07.2023 наданих послуг та копію рахунку № 74 від 06.07.2023.
Додані позивачем докази відповідають визначеним ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» необхідним доказам, що підтверджують надання адвокатських послуг і слугують підставою для їх стягнення з позивача на користь відповідача.
У постанові Верховний Суд від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 висловлено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Разом з тим, відповідно до постанови об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов'язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Поряд з тим, колегія суддів зазначає, що, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, беручи до уваги складність справи та виконані, сума витрат за надання правничої допомоги у розмірі 2 000 грн, визначена позивачем у заяві підлягає задоволенню.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2023 у справі № 914/834/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерного компанія “Автомобільні дороги” б/н від 05.05.2023 (вх. №01-05/1585/23 від 16.05.2023) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2023 у справі № 914/834/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Львівський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (79053, місто Львів, вулиця Володимира Великого, будинок 54, ідентифікаційний код 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівекотранс" (79034, місто Львів, вулиця Навроцького, будинок 33, ідентифікаційний код 41380748) 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя Н.М. Кравчук
суддя Г.Г. Якімець