ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2023 р. Справа №909/295/23
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
Гриців В.М. (доповідач), Зварич О.В., Кравчук Н.М.
секретар судового засідання Гілевич С.Р.
представник позивача в режимі відеоконференції - адвокат Бойко З.Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу КП "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради на рішення Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Скапровська І. М.) від 15 червня 2023 року у справі №909/295/23 за позовом ТОВ "Карпатнафтохім" до КП "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 6 191 100, 11 грн. та судових витрат
ВСТАНОВИВ:
29.03.2023 на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області поступила позовна заява КП "Калуська енергетична компанія" до ТзОВ "Карпатнафтохім" про стягнення 4 326 881,28 грн. основного боргу за отримані в період з січня 2022 року по квітень 2022 року за отримані послуги з централізованого водовідведення в частині очищення стічних вод згідно договору №А2021100674 від 08.07.2021 на надання послуг з очищення господарсько-побутових стічних вод; 120 355,08 грн. - 3% річних, 768 904,98 грн. інфляційних втрат, 665 262,77 грн. пені, 309 696,00 грн. штрафу. Разом 6 191 100,11 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ним на виконання умов договору №А2021100674 від 08.07.2021 належним чином надано зазначені в договорі послуги, своєчасно та в повному обсязі і фактичний обсяг наданих послуг зафіксовано у відповідних актах. Однак в порушення вимог ст. 526 Цивільного кодексу України щодо виконання зобов'язання належним чином, відповідно до умов договору, актів наданих послуг та вимог ЦК України , відповідач станом на дату подання позову не здійснив оплату в повному в повному обсязі, отриманих від позивача за період від січня 2022 року - по квітень 2022 року послуг з централізованого водовідведення в частині очищення стічних вод по договору наданих в сумі 4 326 881,69 грн. Керуючись п.5.2., 5.3. договору та положеннями ст. 625 ЦК України нараховано 665 262,77 грн. пені, 309 696,00 грн. штрафу, 120 355,08 грн. 3% річних та 768 904,98 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування даних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 15, 16, 509, 525-527, 598-599, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України.
В процесі розгляду справи, в суді першої інстанції, відповідачем подано клопотання щодо зменшення штрафних санкцій згідно вимог ст. 531 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України на 100%. В обґрунтування даного вказує на те, що: ДП «Калуська енергетична компанія» є об'єктом критичної інфраструктури, має стратегічне значення для цілого регіону; відповідач є підприємством ,фінансування якого здійснюється виключно за рахунок платежів від наданих послуг населенню та підприємства, установам, організаціям по встановленим органом місцевого самоврядування тарифом; ступінь виконання зобов'язання відповідачем, а саме те, що КП «Калуська енергетична компанія» не ухилялась від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, вказуючи , що несвоєчасна плата за надані послуги з очистки господарських побутових стоків зумовлена причинами, які не залежали від волі КП «Калуська енергетична компанія»; відповідач не є кінцевим споживачем за спірним договором, очистка господарсько-побутових стоків використовується КП «Калуська енергетична компанія» виключно для забезпечення можливості надання послуг з централізованого водовідведення населенню та іншим споживачам, беручи до уваги відсутність інших варіантів реалізації даної послуги; стягнення пені у заявленому позивачем розмірі значно погіршить фінансово-економічне становище підприємства, спричинить для нього додаткові витрати, які не мають джерел покриття, а також дія воєнного стану в Україні значно ускладнила ситуацію з розрахунками кінцевих споживачів перед КП «Калуська енергетична компанія».
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує позовні вимоги вказуючи на те, що позивач усупереч вимогам чинного законодавства , яке регулює спірні правовідносини у сфері «водокористування та очищення стічних вод» маніпулює «визначенням п.1.1. предмета спірного договору» на свою користь з метою отримання неправомірного прибутку від КП «Калуська енергетична компанія» - за рахунок очищення переміщених до очисних споруд ТОВ «Карпатнафтохім» стічних поверхневих, атмосферних, колекторно-дренажних вод, які транспортуються «загально-сплавною міською каналізацією» та, однак які не охоплені господарською діяльністю відповідача та предметом договору у частині централізованого водовідведення. Саме тому, як вказує відповідач у зауваженнях до актів про надання послуг від 31.01.2022, 28.02.2022, 31.03.2022, 30.04.2022 зазначено реалізований КП «Калуська енергетична компанія», безпосередньо за предметом договору об'єм послуг централізованого водовідведення (п.1.1. договору) а саме: за січень 2022-137293 м. куб.; за лютий 2022-132782 м. куб.; за березень 2022-146110 м. куб.; за квітень 2022-147774 м. куб. всього 563959 м. куб. Зазначає, що відповідно до Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення , затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 №316, визначено, що стічна вода - це вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар'єрної дренажної води), а також відведена із забудованої території; на якій вона уторилася внаслідок атмосферних опадів (надалі колекторно-дренажна вода). Отже, вважає, що забрудненість двох видів стічних вод кардинально різниться, відтак незабруднена дренажно-колекторна вода не потребує очищення, у той час, як господарсько-побутові стічні води проходять кілька ступеневу очистку. Відтак, наголошує, що витрати на очистку двох видів стічних вод є різними та не можуть обліковуватись в одному об'ємі як одна послуга з очищення господарсько-побутових стічних вод у частині централізованого водовідведення у розумінні п.1.1. договору.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2023 року у справі №909/295/23 позов задоволено; стягнено з КП «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради на користь ТОВ «Карпатнафтохім» 4 326 881,28 грн. основного боргу за отримані в період з січня 2022 року по квітень 2022 року послуги з централізованого водовідведення в частині очищення стічних вод згідно договору №А2021100674 від 08.07.2021 про надання послуг з очищення господарсько-побутових стічних вод, 120 355,08 грн. - 3% річних, 768 904,98 грн. - інфляційних втрат, 665 262,77 грн. пені, 309 696,00 грн. штрафу; всього 6 191 100,11 грн. та 92 866,50 грн. судового збору.
Це рішення мотивоване тим, що між сторонами існують договірні відносини, що виникли на підставі укладеного 08.07.2021 договору №А2021100674 про надання послуг з очищення господарсько-побутових стічних вод та додаткової угоди №1 від 31.12.2021 до вказаного договору З актів на надання послуг з очищення стічних вод за 31.12.2022, 28.02.2022, 31.03.2022 та 30.04.2022 підписаних відповідачем із письмовими зауваженнями, встановлено те, що відповідач отримав послуг з централізованого водовідведення в частині очищення стічних вод по договору на суму 4 326 881,28 грн., яка не спростована, а відтак задоволена до стягнення. З врахуванням вимог 5.2., 5.3. договору та ст. 625 Цивільного кодексу України визнано і обґрунтованими вимоги про нарахування 120 355,08 грн. - 3% річних, 768 904,98 грн. - інфляційних втрат, 665 262,77 грн. пені та 309 696,00 грн. штрафу
Відповідач - Комунальне підприємство «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради, не погодившись з винесеним рішення подав апеляційну скаргу в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.
Скаржник щодо зауважень в актах на надання послуг, звертає увагу суду на доводи, які судом першої інстанції було відхилено і повторно зазначає, що 08.07.2021 між КП «Калуська енергетична компанія» та ТОВ «Карпатнафтохім» було укладено договір №А2021100674 про надання послуг з очищення господарсько-побутових стічних вод в частині централізованого водовідведення. 31.12.2021 укладено додаткову угоду №1 до договору , якою продовжено строк його дії до 31.12.2022. Судом з огляду на це, не взято до уваги того, що предметом договору є безпосередньо очищення господарсько-побутових стічних вод , а не об'єм усіх стічних вод , що попутно транспортуються на очисні споруди, через особливості системи міської каналізації, які , як зазначає останній ні виправити, ні на які повпливати не може. Вказує про неврахування судом першої інстанції того факту, що по справі №909/573/22 відкрито касаційне провадження і такий би мав дочекатись результатів такої, оскільки результат такої впливає на оцінку обставин в даній справі.
Також, скаржник, відмічає, що не погоджується з висновком суду про відхилення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у зв'язку із відсутністю документів та інших інтересів сторін, з посиланням на те, що дане суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. КП «Калуська енергетична компанія» є єдиним у м. Калуші суб'єктом відносин у сфері питної води, яка має проводити гарантоване першочергове забезпечення питною водою населення для забезпечення питних фізіологічних, санітарно-гігієнічних потреб, забезпечення дошкільних закладів, закладів громадського харчування та охорони здоров'я. Також посилається на Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та лист торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Відповідно до цього, просить, в задоволенні позовних вимог в даній справі відмовити.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
02.11.2023 на електронну пошту суду від скаржника поступило клопотання про відкладення розгляду справи за підписом директора підприємства та з посиланням на те, що такий як уповноважений представник підприємства, не зможе взяти участь у судовому засіданні, так як є необхідність у вирішенні важливих питань щодо роботи підприємства задля інтересів споживачів комунальних послуг. При цьому, в даному клопотання вказав, що в провадженні місцевого господарського суду, разом із даною справою, на розгляді перебували повністю аналогічні справи за позовом ТОВ «Карпатнафтохім» про стягнення заборгованості, які стосувалися іншого періоду. Зокрема у справах №909/344/23, №909/345/23 суд першої інстанції вирішив зменшити суму штрафних санкцій, мотивуючи тим, що скаржник є об'єктом критичної інфраструктури, не є кінцевим споживачем очищених стічних вод та не отримує від своїх споживачів оплати за всі очищені позивачем стічні води, а саме за дренажно-колекторні стоки , які потрапляють у загально каналізаційну мережу, та з метою дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, суд повважав, що справедливим та доцільним є зменшення розміру штрафних санкцій.
У судове засідання 02.11.2023 в режимі відеоконференції з'явився представник позивача.
Суд апеляційної інстанції поставив на розгляд клопотання скаржника про відкладення розгляду справи. Представник позивача заперечила проти задоволення такого з посиланням на його необґрунтованість та просила розглядати справу по матеріалах справи.
Вивчивши клопотання скаржника про відкладення розгляду справи в сукупності з матеріалами справи та врахувавши заперечення представника позивача, судова колегія апеляційного суду ухвалила в задоволенні такого відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2023 заперечила доводи апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду вважає законним та просить таке залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення представників учасників процесу, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 20 грудня 2022 року у справі №914/158/14 (914/1141/22) нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
Обставини справи:
08.07.2021 КП «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради (замовник) та ТОВ «Карпатнафтохім» (виконавець) укладено договір №А2021100674 на надання послуг з очищення господарсько-побутових стічних вод (а.с.10-16, з додатками), згідно п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику послуги з очищення господарсько-побутових стічних вод (централізоване водовідведення в частині очищення стічних вод) згідно ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення №178 від 28.03.2014 (переоформлено рішенням Національної комісії , що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.10.2015 №2542). На умовах даного договору замовник оплачує послуги, що будуть надані виконавцем в межах даного договору. Орієнтовний обсяг надання послуг (додаток №2 до договору) в період з 01.07.2021 по 31.12.2021 складає - 2 313,487 тис. м. куб. Звітним періодом для надання послуг є календарний місяць (п.1.2, п. 1.3.договору).
Договором передбачено, що стічні води будуть надходити по трубопроводу - дах №1 і №2 з м. Калуша і №3 від Комунального закладу «Центральна районна лікарня»
Згідно п.3.2. договору встановлено, що фактичний обсяг наданих послуг , що підлягає оплаті , оформляється двостороннім актом про надання послуг датою не пізніше останнього дня звітного періоду та підписується сторонами до 3-го числа місяця, наступного за звітним. Акти про надання послуг оформляє виконавець і передає на підпис замовнику.
Оплата послуг замовником здійснюється до 25 - го числа місяця, наступного за звітним , за фактично надані послуги в звітному місяці на підставі двостороннього акту про надання послуг, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця. Оплата послуг проводиться замовником з вказуванням у призначенні платежу назви послуги, звітного періоду її надання та номеру даного договору (п.3.4. договору)..
У відповідності до п.9.1. договору встановлено, що сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами договору своїх зобов'язань за ним.
Додатковою угодою №1 від 31.12.2021 до договору термін дії цього договору було продовжено до 31.12.2022.
Відтак, позивач стверджує, що послуги по вищенаведеному договору надавались починаючи з листопада 2021 року по 31 грудня 2022 року.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що ціна на послуги (за 1000 м. куб.) встановлюється рішенням органу місцевого самоврядування та на момент укладення договору складало 2 560,00 без ПДВ , (3070,00 грн. з ПДВ).
Позивачем зазначено, що згідно з п.1.2. рішення виконавчого комітету Калуської міської ради №230 від 23.10.2018 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення ТОВ «Карпатнафтохім» встановлено тариф на централізоване водовідведення для споживачів, які є суб'єктами господарювання у сфері централізованого водовідведення (до даної категорії відноситься й відповідач) у розмірі 2,56 грн./м.куб. (без ПДВ), тобто 2560,00грн. за 1000м. куб. без ПДВ. Даний тариф введено в дію з 15.11.2018.
Як вказує позивач ним на виконання умов договору належним чином надано зазначені в договорі послуги, своєчасно та в повному обсязі і фактичний обсяг наданих послуг фіксувалось у відповідних актах. Зокрема, відмічає, що у зазначених актах фіксувалась кількість очищених стічних вод, вартість такої послуги, місяць в якому послугу було надано, показники приладів обліку, на підставі яких здійснювався розрахунок, на початок місяця та на кінець місяця, різницю між показниками, а також строк до якого необхідно було здійснити оплату наданих послуг.
Позивачем долучені до матеріалів справи в обґрунтування позовних вимог акти на надання послуг з очищення стічних вод від 31.01.2022 на суму 1 229 921,28 грн. (а.с.20), від 28.02.2022 на суму 1023722,49 грн. (а.с.21), від 31.03.2022 на суму 1 082 459,14 грн. (а.с.22), від 30.04.2022 на суму 990 778,37 грн. (а.с.23).
Відповідачем були надані зауваження до вказаних актів із розрахунком об'єму господарсько-побутових стічних вод за показниками реалізованого централізованого водовідведення, що, як вказує останній є безпосередньо предметом п.1.1. договору згідно ліцензії ТОВ «Карпатнафтохім» на централізоване водовідведення.
Відповідач у відзиві на позов в свою чергу відмічає, що предметом договору є безпосередньо очищення господарсько-побутових стічних вод, а не - об'єм усіх стічних вод , що попутно транспортуються на очисні споруди, через особливості системи міської каналізації , які відповідач ні виправити, ні на які повпливати не може.
Із зауважень до актів та тексту відзиву на позов вбачається, що такий погоджується з тим, що об'єм послуг централізованого водопостачання та водовідведення наданий відповідачу за січень 2022 року - 137293 м. куб.; за лютий 2022 року - 132782 м. куб.; за березень 2022 року 146 110 м. куб.; за квітень 2022 року - 147774 м. куб., всього 536 959 м. куб. відомі і не підлягають доказуванню. А інші прийнятті позивачем стічні води об'ємом 844531 м. куб. відносяться до категорії поверхневих, атмосферних, колекторно-дренажних стічних вод, що не відповідає п.1.1. визначенню предмета договору.
Згідно п.5.2. договору встановлено, що за несвоєчасне проведення розрахунків згідно п.3.4. договору та/або несвоєчасне проведення додаткової плати за очищення стічних вод згідно п.4.3.8 договору замовник сплачує виконавцю , крім суми заборгованості , пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла на період затримки оплати, від суми боргу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 5.3. договору також встановлено, що за порушення проведення розрахунків згідно п.3.4. договору, та/або несвоєчасне проведення додаткової оплати за очищення стічних вод згідно п.4.3.8 договору замовник сплачує виконавцю , окрім суми заборгованості та пені зазначеної в п.5.2. договору, штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплачених послуг.
Відповідно до цього, згідно розрахунку наведеного у позові, позивач просить стягнути з відповідача 4 326 881,28 грн. основного боргу за отримані в період з січня 2022 року по квітень 2022 року послуги з централізованого водовідведення в частині очищення стічних вод; 120 355,08 грн. 3% річних, 768 904,98 грн. інфляційних втрат, 665 262,77 грн. пені, 309 696,00 штрафу (разом 6 191 100,11 грн.), з чим погодився суд першої інстанції в рішенні від 15 червня 2023 року в даній справі.
При перегляді рішення Господарського суду Львівської області від 15 червня 2023 року у справі №909/295/23 Західний апеляційний господарський суд керувався наступним.
У відповідності до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Договір є обов'язковий для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов , визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У відповідності до вимог ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).
Як встановлено з обставин справи між сторонами наявні договірні відносини , що виникли на підставі укладеного 08.07.2021 договору №А2021100674 про надання послуг з очищення господарсько-побутових стічних вод та додаткової угоди №1 від 31.12.2021 до даного договору.
Згідно вимог ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг , якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що вода стічна - це вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар'єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів; водокористування - це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води , скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).
Як зазначено було вище за умовами вказаного договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику послуги з очищення господарсько-побутових стічних вод (централізоване водовідведення в частині очищення стічних вод), згідно ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення №178 від 28.03.2014 (переоформлено рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.10.2015 №2542). На умовах даного договору замовник оплачує послуги, що будуть надані виконавцем в межах даного договору (п.1.1. договору).
Пунктом 1.2. додаткової угоди до договору №1 від 31.12.2021 встановлено, що орієнтовний обсяг надання послуг очищення господарсько-побутових стічних вод (централізоване водовідведення) складає 4 465,850 тис. м. куб. Орієнтовна вартість становить 13 719 091,20 грн. з ПДВ (п.2.2. договору).
При цьому в договорі зазначено, що ціна на послуги (за 1000 м. куб.) встановлюється рішенням органу місцевого самоврядування та на момент ук4ладення договору складає 2560,00грн. без ПДВ (3072,00 грн. з ПДВ) (п.2.1. договору).
Отже, з наявних в матеріалах справи актів на надання послуг з очищення стічних вод за 31.12.2022, 28.02.2022, 31.03.2022 та 30.04.2022, підписаних відповідачем із письмовими зауваженнями, вбачається, те що відповідач отримав послуг з централізованого водовідведення в частині очищення стічних вод по договору на суму 4 326 881,28 грн.
Відповідач в апеляційній скарзі стверджує про те, що судом першої інстанції, не взято до уваги того, що предметом договору є безпосередньо очищення господарсько-побутових стічних вод , а не об'єм усіх стічних вод , що попутно транспортуються на очисні споруди, через особливості системи міської каналізації, які, як зазначає останній ні виправити, ні на які повпливати не може. Також відмічає, що у Верховному Суді в складі касаційного господарського суду перебуває справа №909/573/22 про визнання неправомірними дії ТОВ «Карпатнафтохім» щодо необґрунтованого нарахування оплати з очищення господарсько-побутових стічних вод, що порушує істотні умови договору №А2021100674 про надання послуг з очищення господарсько-побутових стічних вод.
Суд апеляційної інстанції відмічає, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2022, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі №909/573/22 відмовлено в задоволенні позову КП «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради до ТОВ «Карпатнафтохім» про визнання неправомірними дій щодо необґрунтованого нарахування оплати за очищення господарсько-побутових стічних вод, зобов'язання здійснити перерахунок вартості послуг.
Зокрема судами в даній справі встановлено, що доводи підприємства про зменшення нарахованих обсягів послуг на об'єми стічних вод , що утворились внаслідок випадання атмосферних опадів, танення снігу, льоду, та об'єми води, що використовуються для транспортування господарсько-побутових стоків, зменшення їх гранично-допустимої концентрації, і необхідність нарахування плати лише за господарсько-побутові стоки, відведення яких підприємство виконало для власних споживачів , не ґрунтується на умовах укладеного договору та положеннях законодавства.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 15.08.2023 у справі №909/573/22 касаційне провадження за касаційною скаргою КП «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі №909/573/22 відкрите на підставі п.1 ч.2 ст. 287 ГПК України закрити. Касаційну скаргу з підстав , передбачених п.3 ч.2 ст. 287 ГПК України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі №909/573/22 без змін.
У постанові Верховним Судом серед іншого зазначено, що ні договором, ні нормативно-правовими актами, які регулюють правові відносини у сфері послуг водовідведення, не передбачено зменшення обсягів господарсько-побутових стічних вод, які передаються на очищення в очисні споруди, на поверхневі стічні води, які утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів (дощу і танення снігу та льоду) і сніготанення та неорганізовано потрапляють до систем централізованого водовідведення виконавця комунальної послуги.
Згідно вимог п.9.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2021 сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами договору своїх зобов'язань за ним.
Отже, судом першої інстанції встановлено, що й перевірено судом апеляційної інстанції те, що з актів на надання послуг з очищення стічних вод за 31.12.2022, 28.02.2022, 31.03.2022 та 30.04.2022, які підписані відповідачем із письмовими зауваженнями підтверджено, що відповідач отримав послуг з централізованого водопостачання в частині очищення стічних вод по договору на суму 4 326 881,28 грн.
З врахуванням наведеного вище в сукупності, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 4 326 881,28 грн. за отримані в період з січня 2022 року по квітень 2022 року послуги з централізованого водовідведення в частині очищення стічних вод, оскільки така є обґрунтованою, документально підтвердженою та не спростованою відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України.
У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім цього умовами договору, згідно п.5.2. договору встановлено, що за несвоєчасне проведення розрахунків згідно п.3.4. договору та/або несвоєчасне проведення додаткової плати за очищення стічних вод згідно п.4.3.8 договору замовник сплачує виконавцю , крім суми заборгованості , пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла на період затримки оплати, від суми боргу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 5.3. договору також встановлено, що за порушення проведення розрахунків згідно п.3.4. договору, та/або несвоєчасне проведення додаткової оплати за очищення стічних вод згідно п.4.3.8 договору замовник сплачує виконавцю , окрім суми заборгованості та пені зазначеної в п.5.2. договору, штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплачених послуг.
Відповідно до цих положень, згідно наведеного розрахунку у позовній заяві, позивач просить стягнути 120 355,08 грн. 3% річних, 768 904,98 грн. інфляційних втрат, 665 262,77 грн. пені, 309 696,00 штрафу, які згідно перерахунку суду апеляційної інстанції є обґрунтованими та розрахованими вірно, а тому такі є правомірними до стягнення в примусовому порядку.
Поряд з вищенаведеним, відповідачем в суді першої інстанції подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 100% В обґрунтування даного клопотання, вказує на те, що: ДП «Калуська енергетична компанія» є об'єктом критичної інфраструктури, має стратегічне значення для цілого регіону; відповідач є підприємством ,фінансування якого здійснюється виключно за рахунок платежів від наданих послуг населенню та підприємства, установам, організаціям по встановленим органом місцевого самоврядування тарифом; ступінь виконання зобов'язання відповідачем, а саме те, що КП «Калуська енергетична компанія» не ухилялась від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, вказуючи , що несвоєчасна плата за надані послуги з очистки господарських побутових стоків зумовлена причинами, які не залежали від волі КП «Калуська енергетична компанія»; відповідач не є кінцевим споживачем за спірним договором, очистка господарсько-побутових стоків використовується КП «Калуська енергетична компанія» виключно для забезпечення можливості надання послуг з централізованого водовідведення населенню та іншим споживачам, беручи до уваги відсутність інших варіантів реалізації даної послуги; стягнення пені у заявленому позивачем розмірі значно погіршить фінансово-економічне становище підприємства, спричинить для нього додаткові витрати, які не мають джерел покриття, а також дія воєнного стану в Україні значно ускладнила ситуацію з розрахунками кінцевих споживачів перед КП «Калуська енергетична компанія». До даного клопотання долучено: документ , що підтверджує часткову оплату за послуги з очищення строків за листопад 2021; інформацію щодо фактичного і планового використання електроенергії для реалізації стоків та реалізації води; інформацію щодо перекачування стічних вод на ТОВ «Карпатнафтохім»; копію звіту про фінансові результати за 2022 рік; довідку про стан дебіторської заборгованості на 01.04.2023; довідку щодо укладення договорів реструктуризації з кінцевими споживачами за 2022 рік.
Згідно ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду , якщо він значно перевищує розмір збитків , та за наявності інших обставин , які мають значення для справи.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
Проаналізувавши подані докази, які долучені відповідачем до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що такі не можуть слугувати підставою для зменшення штрафних санкцій, а саме, заявником не подано документів які б підтверджували ступінь виконання зобов'язань боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Подана платіжна інструкція №249 від 21.02.2022 свідчить про те, що відповідач здійснив розрахунок за надані послуги в листопаді 2021, а не за спірний період; копія звітності долученої в обґрунтування майнового стану відповідача підтверджує операції про доходи та витрати, а не свідчить про наявність активу та пасиву який би дав можливість зробити судам висновок про критичний фінансовий стан підприємства.
Щодо неврахування судом першої інстанції того факту, що по справі №909/573/22 відкрито касаційне провадження, то суд апеляційної інстанції вказує, що судом першої інстанції по такій відмовлено в позові, що підтримано і судом апеляційної інстанції в постанові від 20.03.2023 і при цьому встановлено безпідставність посилань відповідача на те, що нарахування обсягів очищення повинно здійснюватись лише за господарсько-побутові стоки. Станом на час вирішення цієї справи в суді апеляційної інстанції Верховний суд переглянув справу №909/573/22, в якій погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2023 року в даній справі .
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення від 15 червня 2023 року у справі №909/295/23 з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, рішення Господарського суд Івано-Франківської області від 15 червня 2023 року у справі №909/295/23 належить залишити без змін, апеляційну скаргу КП «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради без задоволення.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2023 року у справі №909/295/23 залишити без змін, апеляційну скаргу КП «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради - без задоволення.
Судовий збір зав подання апеляційної скарги покласти на КП «Калуська енергетична компанія» Калуської міської ради.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текс постанови складено 10 листопада 2023 року.
Суддя В.М. Гриців
Суддя О.В. Зварич
Суддя Н.М. Кравчук