ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 260/957/23 пров. № А/857/7403/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі №260/957/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Калинич Я. М.,
час ухвалення рішення - 21.03.2023 року,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області від 25 листопада 2022 року №072350006111 в частині відмови в зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи з 02 травня 1986 року по 15 жовтня 1986 року; з 06 травня 1987 року по 10 червня 1987 року; з 01 квітня 1991 року по 01 листопада 1991 року в колгоспі “Природа” Немського району Кіровської області та в частині відмови в призначенні пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області призначити йому пенсію за віком з 16 листопада 2022 року зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 02 травня 1986 року по 15 жовтня 1986 року; з 06 травня 1987 року по 10 червня 1987 року; з 01 квітня 1991 року по 01 листопада 1991 року в колгоспі “Природа” Немського району Кіровської області.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області від 25 листопада 2022 року за №072350006111 про відмову у призначенні пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02 травня 1986 року по 15 жовтня 1986 року; з 06 травня 1987 року по 10 червня 1987 року; з 01 липня 1991 року по 01 листопада 1991 року в колгоспі “Природа” Немського району Кіровської області згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 до страхового стажу, що надає право на призначення пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 листопада 2022 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач- Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що страховий стаж позивача становив 14 років 6 місяців та 20 днів. Зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка та лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці, надаються додаткові документи на підтвердження страхового (трудового стажу). Звертає увагу, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період з 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Однак будь-які дані про встановлений мінімум вихододнів та відпрацьовану кількість вихододнів у трудовій книжці позивача відсутні. Таким чином, оскільки у позивача на дату звернення за призначенням пенсії за віком необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не було, тому відповідачем правомірно відмовлено у призначенні пенсії позивачу. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується документами, наявними у матеріалах справи.
16 листопада 2022 року після досягнення пенсійного віку позивач звернувся до Тячівського об'єднаного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (а.с.22).
На підтвердження стажу роботи та страхового стажу позивач надав: військовий квиток № НОМЕР_2 , довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру від 20 жовтня 2020 року, документ про стаж №77/713.1-13, заяву про призначення №5053, інший документ (запит) від 10 січня 2022 року, інший документ (рішення суду), паспорт НОМЕР_3 , трудову книжку НОМЕР_1 , анкету опитування від 16 листопада 2022 року, пам'ятку пенсіонера від 16 листопада 2022 року.
25 листопада 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийняло рішення №072350006111. Згідно з цим рішенням страховий стаж позивача становить 12 років 6 місяців 15 днів. До страхового стажу не зараховано періоди робити в колгоспі з 02 травня 1986 року по 15 жовтня 1986 рік, з 06 травня 1987 року по 10 червня 1987 рік, з 01 квітня 1991 року по 01 листопада 1991 року, оскільки відсутня довідка про відпрацьовані вихододні. Та повідомлено позивача, що для зарахування до страхового стажу таких періодів необхідно надати довідку про відпрацьовані вихододні, встановлений мінімум вихододнів та довідку про реорганізацію.
Позивач, вважаючи зазначену відмову протиправною, звернувся з цим позовом у суд.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення №072350006111 від 25 листопада 2022 року про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем належними доказами підтверджено наявність передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" стажу на призначення пенсії за віком, а тому з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02 травня 1986 року по 15 жовтня 1986 року; з 06 травня 1987 року по 10 червня 1987 року; з 01 липня 1991 року по 01 листопада 1991 року в колгоспі “Природа” Немського району Кіровської області згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 листопада 2022 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено.
Ст.1 Закону №1058-ІV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.24 цього Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст.56 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, що діяла до 01 січня 2004 року) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як вбачається з матеріалів справи, період роботи позивача з 02 травня 1986 року по 15 жовтня 1986 року; з 06 травня 1987 року по 10 червня 1987 року; з 01 липня 1991 року по 01 листопада 1991 року в колгоспі “Природа” Немського району Кіровської області не зараховано до його страхового стажу, оскільки відсутня довідка про відпрацьовані вихододні.
Згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач: 02 травня 1986 року прийнятий на роботу в колгосп “Природа” Немського району в якості бригадира по будівельної бригади по договору; 15 жовтня 1986 року звільнений по закінченню договору; 06 травня 1987 року прийнятий на роботу в колгосп “Природа” Немського району в якості бригадира по будівельної бригади по договору; 10 червня 1987 року звільнений по закінченню договору; 01 липня 1991 року прийнятий на роботу в колгосп “Природа” Немського району в якості бригадира по будівельної бригади по договору; 01 листопада 1991 року рік звільнений по закінченню договору.
За змістом п.1.2 цієї Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Відповідно до п.2.2, 2.3 Інструкції №162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Згідно з п.1.4 Інструкції №162 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06 вересня 1973 року №656 “Про трудові книжки робітників та службовців” та даною Інструкцією.
Відповідно до п.1 вищевказаної Постанови трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно п.13 цієї Постанови при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
За змістом п.18 Постанови №656 “Про трудові книжки робітників та службовців” відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, з системного аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період. При цьому, записи у трудовій книжці позивача засвідчені підписами та печатками.
Крім того, згідно з ч.1 ст.101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
Порядком №22-1 установлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України можливість пенсійного органу отримання будь-якої інформації від керівництва колгоспу “Природа” Немского району, що розташоване на території російської федерації не є можливим.
Разом з тим, вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення права позивача на зарахування спірних періодів до страхового стажу, оскільки такі виникли не з вини позивача та він не міг вплинути на них.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення №072350006111 від 25 листопада 2022 року про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем належними доказами підтверджено наявність передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" стажу на призначення пенсії за віком, а тому з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02 травня 1986 року по 15 жовтня 1986 року; з 06 травня 1987 року по 10 червня 1987 року; з 01 липня 1991 року по 01 листопада 1991 року в колгоспі “Природа” Немського району Кіровської області згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 листопада 2022 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що, оскільки рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі №260/957/23 в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі №260/957/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 13 листопада 2023 року.