УХВАЛА
про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору
13 листопада 2023 р.Справа № 520/11258/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
розглянувши клопотання Державної служби України з питань праці про звільнення від сплати судового збору за апеляційною скаргою Державної служби України з питань праці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 по справі № 520/11258/23
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з питань праці третя особа Голова Державної служби України з питань праці Дегнера Ігор Анатолійович
про визнання протиправним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 задоволено позов ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці третя особа Голова Державної служби України з питань праці Дегнера Ігор Анатолійович про визнання протиправним та скасування наказу.
Державною службою України з питань праці подано апеляційну скаргу на вказане судове рішення.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2023 апеляційну скаргу Державної служби України з питань праці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 по справі № 520/11258/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці третя особа Голова Державної служби України з питань праці Дегнера Ігор Анатолійович про визнання протиправним та скасування наказу - залишено без руху.
Надано Державній службі України з питань праці строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Роз'яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде повернута протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали суду від 26.10.2023 від Державної служби України з питань праці надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору, в обгрунтування якого скаржник зазначає, що відповідно до пункту 20 частини першої статті 5 Закону України «Про
судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальні органи. Згідно з Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Держпраця є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. У зв'язку з цим, Державна служба з питань праці звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Розглянувши клопотання відповідача, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, правові засади справляння судового збору, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір», статтею 3 якого обумовлено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судові рішення.
Водночас статтею 5 вказаного Закону передбачено пільги щодо сплати судового збору та визначений перелік фізичних, юридичних осіб, а також суб'єктів владних повноважень, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях в певних категоріях справ.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання надмірному тиску на суб'єктів господарювання» від 04 березня 2021 року № 1320-IX, який набув чинності 27 квітня 2021 року, частину першу статті 5 Закону України «Про судовий збір» доповнено пунктом 20, відповідно до якого включено центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальні органи.
Наведене свідчить, що вищевказані суб'єкти владних повноважень звільняються від сплати судового збору згідно зі статтею 5 Закону України «Про судовий збір» у справах, в яких діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто реалізовують функції у своїй сфері діяльності.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення № 96), Держпраці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Отже, з 27 квітня 2021 року законодавцем надано центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та його територіальним органам пільгу щодо сплати судового збору у справах, які стосуються реалізації ними державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
При цьому, як зазначено вище, окрім нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на Держпраці покладаються й інші, окреслені у пунктах 1, 4 Положення № 96, повноваження.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31 цс 21) наголосила на тому, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) полягає в тому, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли, на переконання суду, певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Відсутність у процесуальних кодексах положень про аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Аналогія закону та аналогія права розглядаються в загальній теорії права як засоби заповнення прогалин у законодавстві шляхом їх усунення чи подолання. Прогалини у законодавстві ускладнюють регулювання відповідних суспільних відносин через відсутність у законодавчому акті нормативного припису (норми права), що безпосередньо спрямований на їх врегулювання.
Аналогія закону - це поширення в процесі правозастосування на конкретні неврегульовані правом життєві відносини чинності норм права, які регулюють відносини, які є подібними тим, що потребують урегулювання в рамках цієї галузі права за найсуттєвішими ознаками.
Аналогія права - це застосування до конкретних відносин загальних засад і сенсу законодавства у разі відсутності норм права, що регулюють подібні за найсуттєвішими ознаками відносини. Це означає, що юридично справа вирішується на основі принципів права, таких, як справедливість, гуманізм, юридична рівність тощо, що переважно закріплені у відповідних статтях Конституції України або загальних положеннях законодавчих актів.
Якщо суд виявив прогалину у законодавстві в процесі правозастосування, він зобов'язаний використовувати такі оперативні засоби її подолання, як аналогія закону чи аналогія права з метою вирішення конкретної юридичної справи.
Предметом спору у цій справі є наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Тобто, у даному випадку спірні правовідносини стосуються трудових відносин, які виникли між фізичною особою та Держпрацею як роботодавцем.
При цьому судове рішення, яке оскаржує Держпраця не стосується її діяльності як органу, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Варто зазначити, що пункт 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не містить застереження у вигляді пільги щодо сплати судового збору центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю у справах щодо визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, у яких органи Держпраці виступають як роботодавці (тобто трудового спору), а тому, застосовуючи аналогію права, відсутні підстави для застосування пункту 20 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у категорії справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.
Оскільки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та його територіальні органи у даному випадку виконують роль роботодавців, тому вони не підпадають під категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору.
Таким чином, враховуючи приписи Закону України "Про судовий збір", колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 132, 133 КАС України, Законом України "Про судовий збір", суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання Державною службою України з питань праці про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський