ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 р. Справа № 520/5300/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 (суддя Білова О.В.; м. Харків) по справі № 520/5300/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін)
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) (надалі також - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), ідентифікаційний код - НОМЕР_3 , щодо невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення зі списків особового складу військової частини;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), ідентифікаційний код - НОМЕР_3 , виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлений вичерпний перелік підстав, за яких одноразова грошова допомога при звільненні не виплачується. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" не передбачено таку сімейну обставину або іншу поважну причину як "один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років", оскільки п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" було доповнено підпунктом "г" згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян" № 2169-IX від 01.04.2022. Враховуючи, що Закон України має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України, позивач вважає, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення Закону, яким визначений перелік сімейних обставин та інших поважних причин, які є підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби протягом строку проведення мобілізації.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено з військової служби згідно з поданим ним рапортом відповідно до наказу начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 06 лютого 2023 року №56-OC на підставі абзацу 10 підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.03.2023 року № 96-ос «Про особовий склад» ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Відповідно до вказаного наказу вислуга років позивача становить: календарна 28 років 7 місяців 04 дні; пільгова 03 років 11 місяців 04 дні; всього військова 32 роки 06 місяців 08 днів.
Вважаючи, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", здійснюється військовослужбовцю при звільненні з військової служби виключно через сімейні обставини або інші поважні причини, визначені Кабінетом Міністрів України, за умови наявності вислуги 10 років і більше. Враховуючи, що звільнення позивача з військової служби на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (або ж дітей) віком до 18 років) не охоплюється переліком сімейних обставин, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 № 413, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч.2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Нормами ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до абз.2 п.2 ст.15 Закону №2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
На виконання вказаної норми закону Постановою Кабінету Міністрів України 12 червня 2013 року №413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі - Перелік) відповідно до якого, військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:
- виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
- утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом І чи ІІ групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);
- укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового Чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;
- хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім'ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;
- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
- наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей; неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);
- довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.
Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію і з цього часу в Україні діє особливий період, який включає і воєнний стан, який постановлено ввести в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої етапі 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено до теперішнього часу.
Законом України №2169-IX від 01 квітня 2022 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян" пункт 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" доповнено підпунктом "г".
Згідно з підпунктом "г" пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
З наказу начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 06 лютого 2023 року №56-OC судом встановлено, що позивач звільнений у запас відповідно до підпункту “г” пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через сімейні обставини або інші поважні причини (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років).
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.03.2023 року № 96-ос «Про особовий склад» вислуга років позивача становить: календарна 28 років 7 місяців 04 дні; пільгова 03 років 11 місяців 04 дні; всього військова 32 роки 06 місяців 08 днів.
Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів доходить висновку, що позивач, як військовослужбовець, який звільнений з військової служби через сімейні обставини (один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII.
Розмір такої допомоги визначається у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби позивача.
Проте відповідач, при звільненні позивача з військової служби та при проведенні з ним повного розрахунку грошового забезпечення, не виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену абзацом 2 частини другої 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Щодо посилань відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, на відсутність підстави, з якої звільнено позивача, у Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, який затверджено Постановою КМ України від 12.06.2013 року № 413 (далі за текстом - Перелік № 413), колегія суддів зазначає таке.
Пункт 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» доповнено підпунктом "г", за яким звільнено позивача, згідно із Законом № 2169-IX від 01.04.2022 року.
Вказаний пункт «г» містить перелік сімейних обставин або інших поважних причин (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), для звільнення з військової служби з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації.
Відповідно до Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» метою внесення даних змін до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є забезпечення принципу охорони дитинства і материнства шляхом встановлення додаткових підстав для звільнення з військової служби та відстрочки від мобілізації під час воєнного стану та особливого періоду. Саме з цією метою були внесені зміни до Закону, зокрема щодо підстав для звільнення з військової служби під час воєнного стану.
При цьому, наведений вище Перелік № 413 на момент звільнення позивача та на теперішній час діє в редакції, чинній з 07.02.2018 року.
Таким чином, вирішуючи спір у цій справі, суд відповідно до ч.3 ст.7 КАС України застосовує норми Закону №2232-ХІІ та Закону №2011-XII, які передбачають право військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, а не Переліку № 413, який не відповідає положенням вказаних Законів, що мають вищу юридичну силу.
Причина звільнення позивача вочевидь є поважною та викликана сімейними обставинами, що передбачені Законом №2232-ХІІ.
Варто також зауважити, що вичерпний перелік підстав, за яких вищезазначена одноразова грошова допомога не виплачується при звільненні з військової служби, наведений в абзаці третьому пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII, і підстава, з якої звільнено з військової служби позивача, до цього переліку не входить.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на встановлені у справі обставини, з урахуванням системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом 2 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а отже позов ОСОБА_1 належить задовольнити.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 по справі № 520/5300/23 - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення зі списків особового складу військової частини;
Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова