ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року Чернігів Справа № 620/13632/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заяць О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Київського інституту Національної гвардії України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство внутрішніх справ України про стягнення коштів, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
УСТАНОВИВ:
Київський інститут Національної гвардії України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:
стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт гр. України № НОМЕР_2 виданий 22.01.2018, орган, що видав: 7414, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Київського інституту Національної гвардії України (реквізити для сплати: код ЄДРПОУ 44633214, р/р НОМЕР_3 , МФО 820172, ДКСУ м. Київ) суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням у Київському інституті Національної гвардії України у розмірі 839 862 (вісімсот тридцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 22 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що зведений розрахунок фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню курсантом ОСОБА_1 у сумі 839 862,22 грн складено відповідно до спільного наказу «Про порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 на підставі документів первинного бухгалтерського обліку та є належним доказом, що підтверджує розмір понесених позивачем витрат на утримання відповідача у вищому навчальному закладі. ОСОБА_1 будучи обізнаним про необхідність відшкодування витрат на утримання у вищому військовому навчальному закладі, підписав Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах та заяву- зобов'язання, які підтверджують ознайомлення відповідача з розміром, підставами та порядком відшкодування витрат, а також те, що у разі відмови від добровільного відшкодування зазначених витрат, буде здійснено примусове стягнення зазначеної заборгованості у судовому порядку.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову - 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Про відкриття провадження у справі відповідач повідомлений належним чином 27.09.2023 за адресою місця реєстрації проживання, що підтверджується його підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення /а. с. 62/.
Проте відповідач у встановлений ухвалою суду строк відзив на позов не надав, про причини не подання відзиву суд не повідомив.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство внутрішніх справ України подало до суду пояснення, в якому просило позов задовольнити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу (навчання) в Національній академії Національної гвардії України (далі - Академія) в період з 26.07.2021 по 27.08.2021 на посаді курсанта Київського факультету Академії, з 28.08.2021 по 08.08.2023 на посаді курсанта 3-го відділення 121 навчальної групи курсу № 2 факультету забезпечення державної безпеки Київського інституту Національної гвардії України (далі - Інститут), у військовому званні «солдат» /а. с. 21, 22, 23, 24/.
24.07.2021 між солдатом ОСОБА_1 та Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Академії був укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантами Національної академії Національної гвардії України (далі - контракт) строком на період навчання з 24.07.2021 /а. с. 19, 20/.
Контракт про проходження військової служби (навчання) був укладений у добровільному порядку між Відповідачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Академії 24 липня 2021 року та набрав чинності з моменту його підписання.
Відповідно до п. 1 контракту Відповідач, ознайомившись із законами України та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проходження військової служби (навчання), добровільно взяв на себе зобов'язання, зокрема, відшкодувати МВС України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з наказом начальника Академії від 26.07.2021 №150 «Про зарахування кандидатів на навчання курсантами на здобуття ступеня вищої освіти бакалавра (тактичний рівень)» солдат ОСОБА_1 був зарахований на навчання за державним замовленням до Академії для здобуття ступеня вищої освіти бакалавра тактичного рівня підготовки за спеціальністю 251 «Державна безпека» та призначений на посаду курсанта /а. с. 21/.
Водночас, відповідно до Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 28.03.2014 №346/2016, розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.05.2021 №483-р «Про утворення Київського інституту Національної гвардії України» утворено Київський інститут Національної гвардії України, який зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за адресою: 03179, м. Київ, вул. Оборони Києва, 7 /а. с. 44-46/.
На вимогу п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України «Про утворення Київського інституту Національної гвардії України» від 19.05.2021 № 483-р та п. 4 наказу МВС «Про організацію виконання розпорядження Кабінету Міністрів України» від 14.07.2021 № 549 /а. с. 51/, а також відповідно до наказу начальника Академії від 27.08.2021 № 175 «Про відрахування з навчання та переведення курсантів Київського факультету» /а. с. 22/ та наказу начальника Інституту від 27.08.2021 № 2 «Про переведення курсантів» /а. с. 23/ з 28.08.2021 солдата ОСОБА_1 переведено з Київського факультету Академії до Інституту та зараховано на навчання для здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за напрямком підготовки 251 «Державна безпека» набору 2021 року.
Згідно з наказом начальника Інституту від 28.08.2021 № 12 (по стройовій частині) /а. с. 24/ курсанта Київського факультету Академії солдата ОСОБА_1 було зараховано в списки перемінного складу та поставлено на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта, у результаті чого, солдат ОСОБА_1 вважається таким, що продовжує навчання у Інституті з 28.08.2021.
06.07.2023 Святошинським районним судом м. Києва ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 361 КК України.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначене остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік /а. с. 25-32/.
У подальшому, відповідно до наказу начальника Інституту (по стройовій частині) від 08.08.2023 № 189 солдат ОСОБА_1 був відрахований з навчання та виключений зі списків перемінного особового складу курсантів Інституту та всіх видів забезпечення у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду /а. с. 33/.
На підставі абз. 1 п. 36 розділу II «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, контракт, який був укладений з ОСОБА_1 24.07.2021 припинено (розірвано) 08.08.2023.
Претензію №1 про стягнення суми витрат, пов'язаних з утриманням у закладі вищої освіти від 08.08.2023 №85/23-829 Відповідач отримав 08.08.2023, про зо свідчить його підпис на претензії /а. с. 13-16/.
Відповідно до заяви-зобов'язання Відповідач 08.08.2023 із зведеним розрахунком фактичних видатків державного бюджету на утримання у вищому військовому навчальному закладі у розмірі 839862,22 грн ознайомлений та згоден та зобов'язується добровільно відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у Київському інституті Національної гвардії України під час проходження військової служби (навчання) у розмірі 839862,22 грн /а. с. 34-35/.
Згідно із зведеним розрахунком фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню курсантом ОСОБА_1 за період навчання у Інституті з 28.08.2021 по 08.08.2023 становить 839 862 (вісімсот тридцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн 22 коп., з них: грошове забезпечення - 709 698, 43 грн; предмети, матеріали, обладнання та інвентар - 29 499, 30 грн; медикаменти та перев'язувальні матеріали - 1 430, 58 грн; продукти харчування - 88 527, 52 грн; комунальні послуги - 10 706, 39 грн /а. с. 36-41/.
Зважаючи, що між сторонами виникли договірні зобов'язання у зв'язку із проходженням навчання та необхідністю відшкодування витрат, пов'язаних із навчанням, позивач звернувся до суду з позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Що стосується норм процесуального права, то Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 810/2610/16 зазначив, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
Саме така правова позиція висловлена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18).
Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З врахування позиції Верховного Суду, дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби (навчання) у вищих військових навчальних закладах врегульовані нормами Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За приписами частин третьої, четвертої та п'ятої статті 25 Закону № 2232-XII зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.
Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти для здобуття певних освітніх рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.
З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону (у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду), відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
У свою чергу пунктом 1 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок № 964) визначено механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти (далі - витрати).
Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки.
Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 (далі-Порядок розрахунку витрат), відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно з підпунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців.
Зобов'язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов'язаних з його утриманням зазначається в контракті під час його укладання.
Відповідно до п. 7 Порядку №964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Отже з аналізу наведених норм слідує, що в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми курсанти відшкодовують навчальному закладу витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв, розрахунок яких здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів та установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Суд вказує, що Відповідач підписав Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах та заяву-зобов'язання, які підтверджують його ознайомлення з розміром, підставами та порядком відшкодування витрат, а також те, що у разі відмови від добровільного відшкодування зазначених витрат, буде здійснено стягнення зазначеної заборгованості у судовому порядку.
Враховуючи викладене вище, суд встановив, що позивач надав всі належні докази на підтвердження розміру витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у Київському інституті Національної гвардії України.
Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ та Служби зовнішньої розвідки.
Матеріали справи не місять належних та допустимих доказів на підтвердження сплати Відповідачем витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, у сумі 839 862,22 грн.
Враховуючи, що з Відповідачем достроково розірвано контракт у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду та будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі, він зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у Київському інституті Національної гвардії України.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов'язаних з його утриманням у навчальному закладі, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми заборгованості.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт гр. України № НОМЕР_2 виданий 22.01.2018, орган, що видав: 7414, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Київського інституту Національної гвардії України (реквізити для сплати: код ЄДРПОУ 44633214, р/р UA328201720313281002201189382, МФО 820172, ДКСУ м. Київ) суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням у Київському інституті Національної гвардії України у розмірі 839 862 (вісімсот тридцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн 22 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: Київський інститут Національної гвардії України (вул. Оборони Києва, буд. 7, м. Київ, 03179, код ЄДРПОУ: 44633214).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство внутрішніх справ України (вул. А. Богомольця, 10, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ: 00032684).
Повний текст рішення суду виготовлений 13 листопада 2023 року.
Суддя О.В. Заяць