ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року Чернігів Справа № 620/4051/23
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Ткаченко О.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.01.2023 № 253450002654 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області розглянути заяву ОСОБА_1 та призначити йому пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 04 січня 2023 року, врахувавши до спеціального стажу період військової служби з 31.10.1985 по 12.11.1987, період трудової діяльності з 25.12.2012 по 10.10.2017, а до страхового стажу врахувавши період навчання з 29.01.1988 по 31.07.1993.
Позов мотивовано тим, що належним чином оформленими документами підтверджується його право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а неврахування відповідачем спірних періодів є протиправним.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У встановлений судом строк відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що згідно рішення про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Запорізькій області страховий стаж позивача становить 31 рік 5 місяців 19 днів. Спеціальний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, станом на 11.10.2017 становить 19 років 4 місяці 06 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій він позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
У встановлений судом строк відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що страховий стаж позивача становить 31 рік 5 місяців 19 днів. До страхового стажу позивача не було зараховано: період навчання в СПТУ № 11 з 01.08.1994 по 01.03.1985 у відповідності до записів трудової книжки у зв'язку з відсутністю дати видачі документу, на підставі якого зроблено запис; період навчання з 01.09.1987 по 14.06.1993 у Харківському державному педагогічному інституті у відповідності до диплому про навчання, оскільки період навчання перевищує загальноприйнятий термін навчання та потребує підтвердження уточнюючою довідкою із зазначенням форми та періоду навчання; період роботи з 22.01.1988 по 20.02.1989, оскільки запис у трудовій книжці №5 неможливо в повній мірі прочитати назву підприємства, куди здійснювався прийом на роботу. Зазначає, що записи у трудовій книжці підтверджують тільки загальний стаж роботи позивача, вони не містять належні та достатні відомості щодо періодів і характеру виконуваної позивачем роботи та не визначають його право на пенсію на пільгових умовах. Спеціальний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, станом на 11.10.2017 становить 19 років 4 місяці 06 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.
Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій він позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.
Відповідно до матеріалів справи, у період з 1987 по 1993 роки ОСОБА_1 навчався у Харківському державному педагогічному інституті ім Г.С. Сковороди, про що йому видано диплом серії НОМЕР_1 (а.с. 12 т. 1).
У період з 31.10.1985 по 12.11.1987 позивач проходив строкову військову службу (а.с. 13 т. 1).
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 у період з 25.12.2012 по 10.10.2017 ОСОБА_1 працював на посаді вчителя трудового навчання Семенівської гімназії №2 (а.с. 9-11 т.1).
По досягненню повних 56 років ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою від 04.01.2023 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом від 31.01.2023 відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовив у призначенні пенсії.
Листом від 22.03.2023 відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомив про відмову в задоволенні заяви у зв'язку із тим, що згідно поданих документів та за даними індивідуальних відомостей станом на 11.10.2017 спеціальний стаж позивача складає 19 років 4 місяці 06 дні, що є недостатнім для призначення спірної пенсії. Також позивача повідомлено, що його страховий стаж складає 31 рік 5 місяців 19 днів, до нього не зараховано період навчання, період проходження військової служби, також до спеціального стажу не зараховано період роботи з 25.12.2012 по 10.10.2017.
Вважаючи вказану відмову ГУПФ України в Чернігівській області протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Щодо зарахування до спеціального стажу позивача періоду строкової служби в армії з 31.10.1985 по 12.11.1987, суд зазначає таке.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 був дійсно призваний на службу в Збройні сили СРСР та проходив строкову службу з 31.10.1985 по 12.11.1987.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
В примітці 3 до цього Переліку визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
До 1 січня 1992 року питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР «Про державні пенсії», статтею 58 якого визначено, що пенсії за вислугу років, встановлені постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років.
На виконання статті 58 вказаного Закону постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я.
Підпунктом «г» пункту 1 вказаного Положення передбачено, що служба в лавах Збройних Сил СРСР зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, вказані норми дають підстави для висновку, що період військової служби в армії СРСР до 1 січня 1992 року має зараховуватись до стажу роботи на посадах працівників освіти, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №672/885/17, від 06.02.2019 у справі №577/2537/17, від 29.11.2019 у справі №414/53/17 та від 21.01.2021 у справі №310/8663/18.
Щодо права позивача на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ, у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 51 Закону №1788-ХІІ передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
За змістом статті 52 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Відповідно до пункту 2-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Абзацами 1, 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Постанова № 909) (в редакції від 14.08.2015) станом 11.10.2017 трудовий стаж працівника освіти, що дає право для призначення пенсії за вислугу років повинен складати з 1 квітня 2017 р. по 31 березня 2018 р. - не менше 26 років 6 місяців.
Враховуючи наведене, ГУПФУ в Чернігівській області вважає, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню наведені положення пункту 2-1, пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV (в редакції Закону №2148-VIII) на день набрання чинності 11.10.2017.
Разом з тим, такі висновки суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.
Пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ до внесення змін Законом України №213-VIII від 02.03.2015 був викладений в наступній редакції: «Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку».
В редакції від 28.12.2012 Постановою №909 було передбачено, що пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я і соціального захисту призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.
В подальшому до положень Закону №1788-ХІІ були внесені зміни Законом №213-VIII, а саме підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію для категорій працівників, визначених пунктом «е» статті 55 Закону1788-XII. Також Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції Закону №911-VIII від 24.12.2015) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення:
які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;
1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту., та після досягнення ними такого віку:
54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року.
Аналогічні положення містились в Постанові №909 (в редакції від 22.12.2015).
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12. 2015 року №911-VIII.
Конституційний Суд України у своєму рішенні вказав, зокрема, що положення статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №911-VI у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті «е» статті 55 Закону №1788-XII, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України. Також, зазначив, що положення статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Таким чином з 04.06.2019 відновила дію редакція статті 55 Закону №1788-XII, яка була чинною до 01.04.2015 (у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015).
Отже, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України №2-р/2019 від 04.06.2019, відновлено право позивача на призначення пенсії за вислугою років як працівнику освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній .
Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.(п. 20 Порядку).
Постановою №909 затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, до якого включена робота, зокрема на посаді вчителя в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах, дитячих будинках, дитячих трудових виховно-трудових колоніях, дитячих приймальних пунктах і приймальниках-розподільниках для неповнолітніх, логопедичних пунктах і стаціонарах, школах-клініках.
Згідно із приміткою 2 Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.
На підтвердження необхідного стажу, який надає право на таку пенсію позивачем було надано копію трудової книжки серії НОМЕР_2 та копії наказу від 25.12.2012 №75, з якого вбачається, що учителя трудового навчання ОСОБА_1 призначено тимчасово виконуючим обов'язки завгоспа Семенівської гімназії № 2 на 0,75 ставки з 25.12.2012 по 22.02.2013. Згідно витягу з наказу №2-к/тр від 02.01.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя закладу загальної середньої освіти Семенівської гімназії №2 Семенівської міської ради Чернігівської області з 03.01.2023 за власним бажання (а.с. 14-15 т.1).
Крім того, суд зазначає, що даний стаж підтверджується табелями обліку використання робочого часу ОСОБА_1 за посадою учителя трудового навчання за період з 25.12.2012 по 10.10.2017 та листом Семенівської гімназії №2 Семенівської міської ради Чернігівської області від 03.11.2023 №01-21/109 (а.с.132-252 т.1, 1-51 т.2, 56 т.2).
Суд звертає увагу, що у листі від 22.03.2022 ГУПФУ в Чернігівській області вказало, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ спеціальний стаж останнього складав 19 років 04 місяці 06 днів. При цьому, обчислення спеціального стажу було здійснено станом на 11.10.2017, без врахування рішення Конституційного суду України від 04.09.2019 №2-р/2019 (а.с. 17-18 т.1).
Враховуючи, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення спірної пенсії 04.01.2023, тобто після прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення, суд вважає, що ГУПФУ в Чернігівській області повинно було застосовувати положення пункту «е» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ в первісній редакції, яка визначає, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Таким чином, у даному випадку на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років він мав достатній спеціальний стаж для призначення бажаної пенсії, оскільки він перевищував необхідний мінімум у 25 років.
Крім того, суд звертає увагу, що у ОСОБА_1 (з урахуванням зарахованого судом до спеціального стажу періоду проходження ним строкової військової служби з 31.10.1985 по 12.11.1987) достатньо спеціального стажу для призначення бажаної пенсії відповідно до положень Закону №1058-IV (зі змінами, внесеними Законом №2148-VIII), оскільки станом на 11.10.2017 його стаж роботи працівника освіти перевищив 26 років.
Таким чином, враховуючи зарахований ГУПФУ в Чернігівський області пільговий стаж позивача та стаж, підтверджений матеріалами справи, суд зазначає, що він є достатнім для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до положень Закону №1788-ХІІ (більше 27 років).
Щодо моменту, з якого необхідно призначити пенсію, суд зазначає таке.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років 04.01.2023.
Згідно з вимогами частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
За наведених обставин пенсія позивачу повинна бути призначена із 04.01.2023.
Ухвалюючи таке рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
У зазначеному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача з 04.01.2023 призначити спірну пенсію за вислугу років є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача зарахувати період трудової діяльності із 25.12.2012 по 10.10.2017, а до страхового стажу врахувати період навчання із 29.01.1988 по 31.07.1993, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно пункту 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Таким чином, до страхового стужу позивача має зараховуватись період навчання з 29.01.1988 по 31.07.1993 роки в Харківському державному педагогічному інституті ім. Г.С. Сковороди, підтверджений диплом серії НОМЕР_1 .
Щодо позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, суд зазначає наступне.
Окрім того, суд враховує, що умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15.
При цьому, суд враховує, що у силу абзацу тринадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років було визначено ГУПФ України в Запорізькій області, то саме останній має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.
У Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відповідно до приписів Порядку №22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно призначення позивачу пенсії.
Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову частково.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та призначити йому з 04.01.2023 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу період строкової військової служби з 31.10.1985 по 12.11.1987 та період трудової діяльності з 25.12.2012 по 10.10.2017.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Харківському державному педагогічному інституті ім Г.С. Сковороди з 29.01.1988 по 31.07.1993.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлено 13 листопада 2023 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, проспект Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізької області, 69057).
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО