ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року м. Чернігів Справа № 620/13384/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) 31.08.2023 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України ''Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту'';
- стягнути з відповідача на його користь 13 844,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю щодо недоплати йому як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем виплачено йому разову грошову допомогу до Дня Незалежності України у 2023 році у розмірі меншому, ніж це передбачено у статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В обґрунтування своєї позиції посилався на позицію Верховного Суду, викладену в постановах по справах №440/2722/20, №560/8064/22.
Ухвалою суду від 15.09.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позов.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому зазначено, що спірну допомогу позивачеві нараховано та виплачено з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом війни 2 групи та має право на пільги, встановлені статтею 13 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у тому числі і на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України, що підтверджується копією посвідчення, наявною в матеріалах справи.
Позивач отримав разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 2900,00 грн.
Не погоджуюсь із визначеним відповідачем розміром, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно із абзацом другим статті 4 Закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Статтею 13 Закону встановлені пільги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV статтю 13 Закону доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Підпунктом 2 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, зазначену вище норму викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), серед інших, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Поряд із цим, внаслідок законотворчої діяльності Верховної Ради України було створено іншу норму права, присвячену регламентуванню тих самих правовідносин - пункт 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Так, пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» №79-VIII від 28.12.2014 визначено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зазначена норма діяла з 01.01.2015.
27.02.2020 рішенням Конституційного Суду України №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року у справі №1-247/2018(3393/18) стаття 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має застосовуватись у такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Відтак, з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України від 25.12.1998 №367-ХІV «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка передбачала розмір щорічної разової допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Водночас, 15.04.2023 набрав чинності Закон України від 20.03.2023 №2983-IX, яким частину п'яту статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в такій редакції: «Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Вказані положення Закону України від 20.03.2023 №2983-IX неконституційними не визнавалися, з огляду на що підлягають застосуванню на всій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 №754 відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України, частини п'ятої статей 12-15, частини першої статті 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частини третьої статей 61-64 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Згідно із підпунктом 1 пункту 3 Порядку грошова допомога виплачується до 24.08.2023 (Дня Незалежності України) в такому розмірі: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3100 гривень; II групи - 2900 гривень; III групи - 2700 гривень.
Отже, виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік мала здійснюватися у розмірі, що встановлений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754.
Вищезазначені положення законодавства відповідачем дотримані.
При цьому, суд вважає помилковим твердження позивача про те, що в нього є право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік за аналогією допомоги до 5-го травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з тих підстав що це різний вид допомоги, а тому позивач помилково ототожнює допомогу до Дня Незалежності із допомогою до 5-го травня.
Позивач не був позбавлений права на щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік та отримав її у розмірі 2900,00 грн, що відповідає сумі, встановленій пунктом 3 Порядку здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року №754.
Підстави для виплати позивачу у 2023 році щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відсутні.
Суд вважає безпідставними посилання позивача на рішення Верховного Суду у справі №440/2722/20, у справі №560/8064/22, оскільки після прийняття вказаних рішень відбулася зміна законодавства у частині врегулювання виплати щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 227, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 13 листопада 2023 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).
Суддя С.В. Бородавкіна