ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову в ухваленні додаткового рішення
13 листопада 2023 р. м. Чернівці Cправа № 600/4009/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтранс Україна" до Чернівецької митниці про визнання протиправними та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.10.2023 р. позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасувати прийняті Чернівецькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA48000/2022/000042/2 від 05.09.2022 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2022/000855 від 05.09.2022 року. Стягнути з Чернівецької митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтранс Україна" судові витрати у виді судового збору в розмірі 2481 гривень.
09.11.2023 р. від представника позивача надійшла заява (надіслана 20.10.2023 р.) про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 15000 гривень.
Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення суд робить наступні висновки.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відповідності до п.3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що під час прийняття рішення в даній справі питання стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалося, оскільки в матеріалах справи не було надано позивачем достатніх доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
Суд звертає увагу, що на підтвердження вказаних витрат представник позивача надав суду договір про надання правничої допомоги №16/12/2021 від 16.12.2021 р., додатковий договір №6 від 01.11.2022 р., акт приймання виконаних робіт/послуг №5 від 19.10.2023 р.
У п. 6 додаткового договору №6 від 01.11.2022 р. визначено, що оплата гонорару здійснюється у безготівковому порядку. Водночас представником позивача не надано суду доказів оплати позивачем на рахунок адвоката у безготівковому порядку коштів в сумі 15000 грн за виконану правову допомогу. Суд вважає, що поданих документів недостатньо для можливості вирішення питання про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, оскільки представником позивача не надано доказів оплати правової допомоги відповідно до визначеного у договорі способу оплати.
Суд звертає увагу, що стягнення витрат на правничу допомогу без відповідного документу, що підтверджує відповідну оплату, можливе лише за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому. Така правова позиція застосована Верховним Судом у постанові від 26.06. 2019 року у справі № 813/481/18. Водночас, представник позивача не надав суду доказів погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому.
Таким чином, посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19 щодо можливості вирішення питання про стягненя витрат на професійну допомогу за відсутності доказів сплати таких витрат є безпідставним, оскільки у наданому додатковому договорі №6 від 01.11.2022 р. визначено лише спосіб оплати гонорару адвокату (безготівковий спосіб) та не містить погодження проведення вказаної оплати в майбутньому. Водночас, в п. 9 додаткового договору №6 від 01.11.2022 р. визначено, що прийняття правничої допомоги за Договором та Додатковою угодою здійснюється за наслідками розгляду позовної заяви, а саме після прийняття судом першої інстанції рішення по суті спору, що є предметом цієї угоди. Таким чином, суд вважає, що оплата правничої допомоги повинна була здійснена під час складання акту №5 від 19.10.2023 р. Водночас, представником позивача не надано доказів на підтвердження сплати чи погодження термінів сплати позивачем вказаних в акті №5 від 19.10.2023 р. коштів та/або інші докази, які б підтверджували понесені позивачем витрати на послуги адвоката. На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу за відсутності достатніх доказів понесених вказаних витрат.
У зв'язку із зазначеним суд відмовляє в ухваленні додаткового рішення суду.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 241 - 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.М. Брезіна