РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2023 року справа № 580/9672/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тимошенко В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
17 жовтня 2023 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить:
1) визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не виконання перерахунку пенсії з нарахування пенсії по інвалідності від 22.08.2023 з врахуванням показників середньої ЗП за 2020,21,22 роки та коефіцієнтів страхового стажу і індивідуального коефіцієнту ЗП, які вирахувані на момент отримання позивачем групи інвалідності, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №060504;
2) зобов'язати Головне управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області виконати перерахунок пенсії з нарахування пенсії по інвалідності від 22.08.2023 з врахуванням показників середньої ЗП за 2020, 2021, 2022 роки та коефіцієнтів страхового стажу і індивідуального коефіцієнту ЗП, які вирахувані на момент отримання позивачем групи інвалідності, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №060504.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати пенсію по інвалідності з врахуванням показників середньої ЗП за 2020, 2021, 2022 роки та коефіцієнтів страхового стажу і індивідуального коефіцієнту ЗП, які вирахувані на момент отримання позивачем групи інвалідності, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №060504. Листом № 12843-12497/С-02/8-2300/23 від 05.10.2023 відповідач повідомив позивача про те, законодавчі підстави для обчислення пенсії по інвалідності з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки відсутні. Позивач вважає таку відмову протиправною, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 23.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просить відмовити повністю.
Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у письмовому провадженні.
Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві, поясненнях на позовну заяву та відзиві, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за інвалідністю.
06.09.2023 позивач звернувся на Урядову «гарячу» із заявою, в якій просив нарахувати пенсію по інвалідності з врахуванням показників середньої ЗП за 2020, 2021, 2022 роки та коефіцієнтів страхового стажу і індивідуального коефіцієнту ЗП, які вирахувані на момент отримання позивачем групи інвалідності, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №060504.
Листом № 12843-12497/С-02/8-2300/23 від 05.10.2023 відповідач повідомив позивача про те, законодавчі підстави для обчислення пенсії по інвалідності з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки відсутні.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон України № 1058-IV) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Згідно з ч.1 ст.44 Закону України № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Згідно із ч. 5 ст. 45 Закону України рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії приймається територіальним органом Пенсійного фонду.
Чинним законодавством передбачено порядок звернення за призначенням пенсії та алгоритм дій органів, які призначають пенсію територіальних органів Пенсійного Фонду України.
Орган, уповноважений призначати пенсію на підставах і в порядку, передбачених законом, а також приймати у тому ж порядку рішення про нарахування і виплату одноразової допомоги, не розглядав та відповідно не надав правової оцінки доводам заяви позивача з урахуванням усіх обставин справи та вимоги статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у контексті обов'язковості рішень Верховного Суду для суб'єктів публічної адміністрації, відтак не виконав покладені на нього чинним законодавством обов'язки. Суд під час вирішення спору не підміняє зміст (сутність) і завдання діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, інших суб'єктів.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, варто зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно п. 19) ч. 1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Лист відповідача № 12843-12497/С-02/8-2300/23 від 05.10.2023 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні п. 19) ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 у справі №826/2426/16 (ЄДРСР 83104634) зазначив, що листи це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб'єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України, рішення та висновки Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних друкованих виданнях. У друкованих засобах масової інформації можуть публікуватися офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інша публічна інформація відповідно до законодавства і на засадах, передбачених укладеним між такими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації договором.
Конвенцією про доступ до офіційних документів (стаття 1) під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів людини.
Зважаючи на обставини справи і досліджені докази, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося унаслідок протиправної бездіяльності органу Пенсійного Фонду України, який неналежно розглянув заяву позивача та не прийняв рішення по суті порушеного перед ним питання.
Відповідно до п. 71 рішення ЄСПЛ Рисовський проти України (заява № 29979/04) державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі Lelas v. Croatia, п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Проте, зі змісту вказаного документу не вбачається суті прийнятого пенсійним органом рішення згідно Порядку.
Тобто, відповідачем не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні заяви позивача про перерахунок пенсії.
Отже, відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача пенсійним органом не було прийнято.
За таких обставин, суб'єктом владних повноважень допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про нарахування пенсії по інвалідності з врахуванням показників середньої ЗП за 2020, 2021, 2022 роки та коефіцієнтів страхового стажу і індивідуального коефіцієнту ЗП, які вирахувані на момент отримання позивачем групи інвалідності, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №060504.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі №п/800/259/15 - бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, що виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на встановлену бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо розгляду заяви позивача про нарахувати пенсію по інвалідності з врахуванням показників середньої ЗП за 2020, 2021, 2022 роки та коефіцієнтів страхового стажу і індивідуального коефіцієнту ЗП, які вирахувані на момент отримання позивачем групи інвалідності, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №060504, суд приходить до висновку, що для ефективного захисту прав позивача є підстави для задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про нарахування пенсії по інвалідності з врахуванням показників середньої ЗП за 2020, 2021, 2022 роки та коефіцієнтів страхового стажу і індивідуального коефіцієнту ЗП, які вирахувані на момент отримання позивачем групи інвалідності, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №060504 та не прийняття відповідного рішення за результатом розгляду вказаної заяви та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування пенсії по інвалідності з врахуванням показників середньої ЗП за 2020, 2021, 2022 роки та коефіцієнтів страхового стажу і індивідуального коефіцієнту ЗП, які вирахувані на момент отримання позивачем групи інвалідності, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №060504, за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про нарахування пенсії по інвалідності з врахуванням показників середньої ЗП за 2020, 2021, 2022 роки та коефіцієнтів страхового стажу і індивідуального коефіцієнту ЗП, які вирахувані на момент отримання ним групи інвалідності, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №060504 та не прийняття відповідного рішення за результатом розгляду вказаної заяви.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування пенсії по інвалідності з врахуванням показників середньої ЗП за 2020, 2021, 2022 роки та коефіцієнтів страхового стажу і індивідуального коефіцієнту ЗП, які вирахувані на момент отримання позивачем групи інвалідності, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №060504, за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Валентина ТИМОШЕНКО