Справа № 560/18804/23
УХВАЛА
іменем України
13 листопада 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Козачок І.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, в якому просить скасувати наказ про звільнення № 259 від 23.05.2018, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобов'язати відповідача відшкодувати моральну шкоду та розглянути питання про укладення нового контракту.
Ухвалою від 26.10.2023 Хмельницький окружний адміністративний суд залишив позовну заяву без руху з мотивів пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Наведені у позові причини пропуску/обставини пропуску строку звернення до суду суд визнав неповажними, зазначивши, що позивачу слід звернутись з заявою про поновлення пропущеного строку з інших поважних причин, до якої необхідно надати належні докази, які обґрунтовують поважність таких причин.
Позивач подав заяву, в якій просить поновити строк звернення до суду, покликаючись на відповідні причини і обставини, що перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду. Такими причинами зазначаються досудове розслідування та судове слідство по обвинуваченню у вчинені кримінального правопорушення, здійснення догляду за членом сім'ї, карантинні обмеження та введення воєнного стану в Україні. Усі зазначені причини у сукупності, на думку позивача та його представника, перешкоджали йому вчасно подати позов до суду.
Вирішуючи питання про обґрунтованість вказаної заяви, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою забезпечення своєчасного виконання учасниками справи процесуальних дій, передбачених КАС України.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно з ч. 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина 5 статті 122 КАС України передбачає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається зі змісту правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30 вересня 2021 у справі № 320/3307/21, причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Відтак, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані». Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Також чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Позивач не заперечує того, що про оскаржуваний наказ та обставини звільнення він дізнався 31.05.2018.
В обґрунтування причин зволікання зі зверненням до суду позивач повторно покликається на те, що стосовно нього протягом декількох років тривало досудове розслідування та судове слідство по відповідному кримінальному провадженню.
Суд критично оцінює ці доводи, оскільки наявність таких обставин об'єктивно не перешкоджає зверненню до суду.
Верховний Суд у постанові від 06 червня 2018 у справі №804/5529/15 зазначає, що ні наявність кримінального провадження, ні перебування під вартою не унеможливлюють звернення позивача до суду за захистом своїх прав через представника у встановлений законом строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права.
Що стосується доводів про те, що позивач здійснював постійний догляд за хворим членом сім'ї, що начебто перешкоджало своєчасному зверненню до суду, суд критично оцінює надану на підтвердження довідку лікувального закладу про амбулаторне лікування.
Суд ще раз звертає увагу на те, що період, протягом якого позивач не звертався до суду, становить понад 5 років.
Згідно з правовими позиціями Верховного Суду перебування особи під амбулаторним наглядом (постанова ВС від 26.03.2020 №805/2688/18-а), перебування у відпусках, відрядження та на лікарняному ( постанова ВС від 06.03.2019 №805/1985/18-а), пропуск шестимісячного строку після закінчення стаціонарного лікування ( постанова ВС від 26.03.2020 №805/2688/18-а), перебування на стаціонарному лікування після спливу шестимісячного строку (постанова ВС від 05.03.2020 №200/2808/19-а), невжиття активних дій протягом майже трьох місяців з часу винесення спірного рішення ( постанова ВП ВС від 01.04.2020 № 9901/601/19) не є поважними причинами пропуску строків звернення до суду.
Покликання позивача на карантинні обмеження та введення у державі воєнного стану також не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки сам по собі факт запровадження карантину або воєнного стану не є підставою для поновлення процесуального строку.
Позивач не надав жодного доказу на підтвердження конкретних обставин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану, які б мали місце безпосередньо стосовно нього, що перешкоджало зверненню до суду.
До того ж, з моменту введення карантину та з моменту прийняття Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Хмельницький окружний адміністративний суд не припиняв роботу, забезпечуючи усім особам можливість реалізації права на судовий захист.
З огляду на це, наведені позивачем обставини суд вважає необґрунтованими для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду. Належні докази, які б свідчили про неможливість звернення до суду з позовом у встановлені законом строки або наявність об'єктивних суттєвих перешкод для звернення до суду у розумні строки ( з дати вчинення спірного наказу та звільнення минуло понад 5 років) позивачем не надані і ним не обґрунтовані.
Відповідно до ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на зазначене вище суд вважає, що наведені у заяві позивача від 10.11.2023 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, а також покликання на відповідні обставини, не можуть бути визнані поважними, відтак позовну заяву необхідно повернути.
Повернення позову не перешкоджає можливості повторного звернення до суду у порядку, встановлену законом.
Керуючись частиною 2 статті 123, статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
вказані у заяві від 10.11.2023 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду - визнати неповажними.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Головуючий суддяІ.С. Козачок