Справа № 456/3709/23
Провадження № 2/456/976/2023
РІШЕННЯ
іменем України
10 листопада 2023 року місто Стрий Львівської області
Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Микитина В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Стасів О.Я.,
сторони та інші учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачка - ОСОБА_2 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачки - Служба у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області;
зміст позовних вимог - про припинення стягнення аліментів на дітей;
розглянувши дану цивільну справу у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні суду, що знаходиться по вул. Т. Шевченка, 89, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) її сторін та інших учасників, за участі позивача ОСОБА_1 та представниці третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачки Служби у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області - ОСОБА_3 , -
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позицій сторін у справі.
Позивач ОСОБА_1 14.07.2023 року, скориставшись канцелярією, звернувся у Стрийський міськрайонний суд Львівської області з позовною заявою, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № 11544, в якій просить ухвалити рішення про визначення місця проживання їх з відповідачкою ОСОБА_2 двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним як їх батьком - за зареєстрованим місцем свого проживання - АДРЕСА_1 , а також про припинення стягнення з нього на користь відповідачки ОСОБА_2 аліментів на вказаних дітей, котрі визначені судом у частці від його заробітку (доходу) - у розмірі 1/3 частини, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 21.02.2012 року, і до досягнення вказаними дітьми повноліття.
Він же, 24.07.2023 року, скориставшись канцелярією, подав у Стрийський міськрайонний суд Львівської області заяву, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № 12198, до котрої на виконання ухвали про залишення позовної без руху долучив виправлену позовну заяву, в якій просить ухвалити рішення про припинення з 13.07.2023 року стягнення з нього на користь відповідачки ОСОБА_2 аліментів на їх двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрі визначені судом у частці від його заробітку (доходу) - у розмірі 1/3 частини, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 21.02.2012 року, і до досягнення вказаними дітьми повноліття.
Позовні вимоги, зазначені у виправленій позовній заяві, обґрунтовано тим, що сторони у справі є батьками двох неповнолітніх дітей, а сама сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обоє дітей народилися за час перебування сторонами у справі у зареєстрованому шлюбі, котрий був розірваний рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.06.2012 року у справі за єдиним унікальним номером 1323/1203/12 та номером провадження 2/1323/793/2012. Після розірвання шлюбу сторін у справі їх двоє дітей залишилися проживати з відповідачкою ОСОБА_2 .. На підставі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.04.2012 року у справі за єдиним унікальним номером 1323/14213/12 з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 , починаючи з 21.02.2012 року, щомісячно стягуються аліменти на їх двох дітей у частці від заробітку у розмірі 1/3 частини з усіх його видів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, котрі позивач ОСОБА_1 справно сплачує. Проте, у 2020 році відповідачка ОСОБА_2 виїхала з України на постійне місце проживання до Республіки Італія, де у подальшому створила нову сім'ю. У свою чергу, діти сторін у справі залишилися проживати в Україні разом із позивачем ОСОБА_1 , зокрема син й досі з ним проживає, а дочка після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, 28.02.2022 року виїхала на постійне місце проживання до відповідачки ОСОБА_2 у Республіку Італія, де перебувала до червня 2023 року, а, після її повернення в Україну через конфлікт, котрий стався у новій сім'ї відповідачки ОСОБА_2 , з 25.06.2023 року також проживає разом з позивачем ОСОБА_1 .. Отже, обоє дітей сторін у справі станом на дату звернення позивачем ОСОБА_1 до суду із вищевказаною позовною заявою проживають разом з ним перебувають на його утриманні. Тому позивач ОСОБА_1 просить свій позов задовольнити та з 13.07.2023 року, тобто з дати звернення ним до суду із вищевказаною позовною заявою, припинити стягнення з нього на користь відповідачки ОСОБА_2 аліментів на їх дітей, котрі визначені судом у частці від його заробітку (доходу) - у розмірі 1/3 частини, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 21.02.2012 року, і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідачка ОСОБА_2 у запропоновані судом строк та порядку, а саме 29.09.2023 року, скориставшись канцелярією, подала у Стрийський міськрайонний суд Львівської області відзив на позовну заяву, що був зареєстрований в діловодстві за вх. № 16524, в якому виклала позицію про те, що проти задоволення позовних вимог заперечує, так як мотиви пред'явленого позивачем ОСОБА_1 позову вважає надуманими та такими, що не у повній мірі відповідають обставинам цієї справи, зокрема син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 вже досяг повноліття, а тому аліменти, котрі стягувалися на його користь, припинилися. Дочка ОСОБА_5 повернулася в Україну не через те, що мав місце конфлікт в її новій сім'ї у Республіці Італія, а через те, що сама так вирішила, так як з досягненням п'ятнадцяти років самостійно вправі вирішувати, де і з ким хоче проживати. Проте, 23.09.2023 року проживати в Україну повернулася також й відповідачка ОСОБА_2 , і їхня з позивачем ОСОБА_1 дочка вирішила проживати разом з нею, а не з позивачем ОСОБА_1 , й вони обоє проживають у житлі її матері по АДРЕСА_2 . Відповідно, припиняти з стягнення аліментів, котрі продовжуються стягуватися з позивача ОСОБА_1 на її користь на дочку, не є необхідним, у зв'язку з чим відповідачка ОСОБА_2 просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачки - Служба у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області у запропоновані судом строк та порядку письмових пояснень на позовну заяву не подала, проте її уповноважена представниця - головна спеціалістка-юристка Кухар З.Р. (довіреність від 27.10.2023 року за вих. № 03-17/833 у належно засвідченій копії міститься у справі), будучи присутньою під час судового розгляду цієї справи по суті, висловила позицію про те, Служба у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області у даному випадку є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачки ОСОБА_2 , а не на стороні позивача ОСОБА_1 , що просила суд врахувати, так як після проведення відповідної перевірки та обстеження умов проживання неповнолітньої дочки сторін у справі - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що остання з 23.09.2023 року проживає та надалі бажає проживати разом з відповідачкою ОСОБА_2 за її фактичним місцем проживання - по АДРЕСА_2 , а тому підстав для припинення аліментів, котрі продовжують стягуватися на користь вказаної відповідачки на цю дочку, немає. У свою чергу, син сторін у справі - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 досяг повноліття, а тому аліменти, котрі стягувалися на користь вказаної відповідачки на цього сина, припинилися. Відтак, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заяви та клопотання учасників справи.
Заяв чи клопотань від сторін та інших учасників цієї справи у визначені чинним ЦПК України й судом строки та порядку, котрі б перешкоджали здійсненню судового розгляду цієї справи по суті та котрі б залишилися не вирішеними, до суду не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Оскільки відповідачкою у позовній заяві вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, то суддею, на виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, у визначений строк, а саме 17.07.2023 року, було вжито заходів для отримання з Єдиного державного демографічного реєстру інформації про зареєстроване місце проживання/перебування такої фізичної особи - відповідачки ОСОБА_2 .. Інформація з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання/перебування зазначеної відповідачки отримана Стрийським міськрайонним судом Львівської області 17.07.2023 року за № 148507.
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитина В.Я. від 17.07.2023 року вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано ОСОБА_1 термін для виправлення її недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, який не міг перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зокрема позивачеві ОСОБА_1 слід було доплатити судовий збір у розмірі 1 073 грн. 60 коп. за другу позовну вимогу немайнового характеру, оскільки за подання позовної заяви про визначення місця проживання дітей одночасно із вимогою про припинення стягнення аліментів на цих дітей судовий збір справляється за визначення місця проживання дітей і за припинення стягнення аліментів на дітей. Також позивачеві ОСОБА_1 слід було зазначити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, та подати докази на підтвердження звернення до органу опіки та піклування Стрийської міської ради Львівської області й наявність відповідного висновку зазначеного органу опіки та піклування з приводу визначення місця проживання неповнолітніх дітей, а також надати рішення про затвердження відповідного висновку у встановленому порядку.
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитина В.Я. від 26.07.2023 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання/перебування відповідачки ОСОБА_2 , яка не має статусу підприємця, та після усунення недоліків у спосіб подання позивачем ОСОБА_1 виправленої позовної заяви, у котрій заявлено лише одну вимогу немайнового характеру, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та інших учасників справи. Визначено місце, дату та час судового засідання щодо розгляду цієї справи по суті - зал судових засідань у приміщенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області, що за адресою: вул. Т. Шевченка, 89, м. Стрий, Львівська область, 03.10.2023 року, 10:30 год..
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області (головуючий - суддя Микитин В.Я.) від 03.10.2023 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, судовий розгляд цієї справи по суті відкладено на підставі пункту 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України. Визначено місце, дату та час нового судового засідання щодо розгляду даної справи по суті - зал судових засідань приміщення Стрийського міськрайонного суду Львівської області, що за адресою: вул. Т. Шевченка, 89, м. Стрий, Львівська область, 10.11.2023 року, 11:30 год..
Сторони та інші учасники справи належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного нового судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, у котре з'явилися позивач ОСОБА_1 , який забезпечив явку у таке засідання також неповнолітньої дочки сторін у справі - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій саном на дату ухвалення рішення у цій справі виповнилося п'ятнадцять років, для її заслуховування, а також уповноважена представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .. У такому судовому засіданні було з'ясовано усі обставини цієї справи та перевірено їх зібраними у ній доказами, а по звершенні суд залишився у нарадчій кімнаті для ухвалення рішення (вступної та резолютивної частини рішення).
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У свою чергу підстави звільнення від доказування визначені у ст. 82 ЦПК України.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм цивільного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав позивача ОСОБА_1 , й причетність до такого порушення його прав відповідачки ОСОБА_2 за пред'явленими позовними вимогами сімейного характеру, встановив наступне.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що сторони у справі у період з 15.11.2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, котрий був розірваний рішенням Стрийського місьрайонного суду Львівської області, ухваленим 08.06.2012 року у справі за єдиним унікальним номером 1323/1203/12 та номером провадження 2/1323/793/2012 (копія з ЄДРСР міститься у справі, а. с. 49).
За час перебування у вказаному шлюбі, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , у сторін у справі народився син ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася дочка ОСОБА_5 .. Сторони у справі є батьками зазначених дітей, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану м. Стрия Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області 26.06.2007 року відповідно до актового запису про народження № 413 від 09.08.2005 року (копія міститься у справі, а. с. 9), та свідоцтвом серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану м. Стрия Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області 09.09.2008 року відповідно до актового запису про народження № 475 від 09.09.2008 року (копія міститься у справі, а. с. 8).
Судом також встановлено, що обоє вказаних дітей, як і обидві сторони у цій справі, мають зареєстроване місце проживання - по АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою № 440 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданою адміністратором ЦНАП виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області 05.09.2022 року (копія міститься у справі, а. с. 11). Проте, після розірвання шлюбу сторін у справі, обоє їх дітей залишилися проживати разом з відповідачкою ОСОБА_2 , яка переїхала до своїх батьків - по АДРЕСА_2 .
Судом встановлено й те, що з позивач ОСОБА_1 щомісячно на користь відповідачки ОСОБА_2 сплачував аліменти на обоє вказаних дітей, у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для відповідної категорії осіб, починаючи з 21.02.2012 року і до досягнення дітьми повноліття, що стверджується рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області, ухваленим 26.04.2012 року у справі за єдиним унікальним номером 1323/1423/12 (копія з ЄДРСР міститься у справі, а. с. 48), а також повідомленням Стрийського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 03.07.2023 року за вих. № 01-34/68 (копія міститься у справі, а. с. 12), заборгованості по сплаті аліментів не мав.
За змістом виправленої позовної заяви, відповідачка ОСОБА_2 у 2020 році виїхала з України на постійне місце проживання до Республіки Італія, де у подальшому створила нову сім'ю. У свою чергу, обоє дітей сторін у справі залишилися проживати в Україні разом із позивачем ОСОБА_1 та переїхали до нього назад за зареєстрованим їх місцем проживання, зокрема син й досі з ним проживає, а дочка після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, 28.02.2022 року виїхала на постійне місце проживання до відповідачки ОСОБА_2 у Республіку Італія, де перебувала до червня 2023 року, а, після її повернення в Україну через побутовий конфлікт, котрий стався у новій сім'ї відповідачки ОСОБА_2 в Республіці Італія та внаслідок котрого було порушено кримінальні справи, з 25.06.2023 року проживає разом з позивачем ОСОБА_1 за зареєстрованим їх місцем проживання.
Проте, за час перебування даної справи на розгляді у суді, неповнолітня дочка сторін у ній - ОСОБА_5 , якій 01.09.2023 року виповнилося п'ятнадцять років, виявила бажання надалі проживати разом із відповідачкою ОСОБА_2 , яка повернулася в Україну на постійне місце проживання, по АДРЕСА_2 , що підтверджується її власноручно написаною та підписаною 22.09.2023 року заявою на ім'я начальниці Служби у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області ОСОБА_6 (міститься у справі, а. с. 52), куди негайно ж переїхала та проживає, що стверджується актом Служби у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області щодо обстеження умов проживання від 28.09.2023 року (міститься у справі, а. с. 53), а також поясненнями, наданими неповнолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у присутності позивача ОСОБА_1 як її батька та законного представника. Крім того, остання вказала, що матір по мірі можливості систематично надавала їй кошти, котрі надходили як аліменти від батька, та залишилися не витраченими на неї.
Релевантні норми та джерела права, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, мотиви їх застосування.
Встановлені судом сімейні правовідносини щодо виконання батьками обов'язку утримувати дітей, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України (надалі - СК України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Конвенцією про права дитини 1989 року, котрі є частинами національного законодавства України, а також Законом України «Про охорону дитинства».
Так, Конвенція про права дитини 1989 року визначає дитину як людську істоту, що не досягла віку вісімнадцяти років. Але пріоритет у цій сфері залишається за національними законодавствами. В Україні правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, і відповідно, неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років (ст. 6 СК України).
Згідно із ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини 1989 року встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини
Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частинами 1. 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
Статтею 160 СК України всанеовлено право батьків на визначення місця проживання дитини . Так, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За змістом статей 180, 185 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Згідно з ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Дана норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 28.09.2022 року у справі за єдиним унікальним номером 686/18140/21 зазначено про те, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів.
Узагальнена оцінка доводів та аргументів, наведених у справі, щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову за результатами розгляду цієї справи.
Узагальнюючи оцінку доводів та аргументів сторін у цій справі, варто підкреслити, що за загальним змістом наведених вище норм чинного на час виникнення спірних правовідносин СК України та Закону України «Про охорону дитинства», як і в силу усталеної судової практики у спірних правовідносинах, за своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Оскільки за час розгляду судом цієї справи син сторін у ній - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 досяг повноліття, тобто втратив правовий статус дитини, то, відповідно, стягнення аліментів на його утримання з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області, ухваленого 26.04.2012 року у справі за єдиним унікальним номером 1323/1423/12, припинилося ще 04.08.2023 року. Отож, припиняти стягнення таких аліментів у наведеній частині, при встановлених обставинах цієї справи не представляється можливим. Щодо стягнення аліментів на підставі вищевказаного рішення суду в іншій частині, а саме на дочку сторін у справі - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка надалі перебуває у статусі неповнолітньої дитини, то судом встановлено, що остання, згідно з вимогами ч. 3 ст. 160 СК України, за своїм бажанням, починаючи з 23.09.2023 року, і надалі, проживає разом з відповідачкою ОСОБА_2 , що є тією істотною обставиною, яка унеможливлює припинення обов'язку щодо стягнення таких аліментів на її ж утримання на користь відповідачки ОСОБА_2 як її матері з позивача ОСОБА_1 , а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій справі у повному обсязі.
При цьому судом було також враховано, що позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів, котрі б відповідали критеріям їх належності, допустимості, достовірності та достатності, та котрі б свідчили про те, що дочка сторін у справі - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно та/чи протягом певного періоду, перебувала та/чи перебуває виключно на його утриманні як батька, а також відсутність передачі та/чи часткової передачі відповідачкою ОСОБА_2 цій дочці коштів, сплачених їй як аліментів, а тому подальше стягнення аліментів у наведеній частині з позивача ОСОБА_1 не буде вважатися порушенням його майнових прав та інтересів. До того ж, він не ставив питання про зміну встановленого розміру аліментів або звільнення від їх сплати протягом певного періоду.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Розподіл судових витрат у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ОСОБА_1 судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду із однією вимогою немайнового характеру у розмірі 1 073 грн. 60 коп. й підтверджуються квитанцією про оплату АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.2807182356.1 від 09.07.2023 року (міститься у справі, а. с. 1), слід здійснити у порядку, визначеному у ч. 1 ст. 141 ЦПК України, зокрема в силу відмови у позові, залишити за позивачем ОСОБА_1 та покласти на нього.
Доказів понесення сторонами та іншими учасниками справи інших судових витрат, пов'язаних з її розглядом, окрім як сплати судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду, матеріали цієї справи не містять.
Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-82, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачки - Служби у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області, про припинення стягнення аліментів на дітей, - відмовити у повному обсязі.
Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками цієї справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник цієї справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; громадянин України; зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; громадянка України; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачки: Служба у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області; місцезнаходження юридичної особи: вул. Т. Шевченка, 71, м. Стрий, Львівська область, 82400; код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26256903.
Дата складення повного судового рішення: 13 листопада 2023 року.
Суддя Володимир МИКИТИН