печерський районний суд міста києва
Справа № 757/30721/23-ц
Категорія 67
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2023 року Печерський районний суд міста Києва
в складі: головуючого - судді Остапчук Т.В.
за участю секретаря судових засідань Музики В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку позовного загального провадження в приміщенні суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
ВСТАНОВИВ:
18.07.2023 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, просила здійснити поділ майна: квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 1/2 частини означеної квартири. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, у період перебування у шлюбі з 11 квітня 2014 року по 17 березня 2016 року було набуто право власності на означену квартиру, домовленості про добровільний поділ майна не досягнуто. Ухвалою суду від 25.07.2023 року було відкрито провадження в порядку позовного загального провадження. Ухвалою суду від 18.09.2023 р. закрито підготовче провадження у справі. Позивач у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце цього засідання належним чином повідомлена, її представник адвокат Чайка О.В. 27.09.2023 р. звернулася із клопотанням про розгляд справи за її відсутності, відсутності позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд ухвалив розглядати справу за відсутності позивача, її представника, відповідача і ухвалив про заочний розгляд справи та, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, знаходить позов ОСОБА_1 слід задовольнити з наступних підстав.
Встановлено, що сторони з 11 квітня 2014 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, рішенням суду від 17 березня 2016 р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Вказані обставини підтверджуються копіями: свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , видане від 11.04.2014 р. Хорошевским отделом ЗАГС Управления ЗАГС Москвы; свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , видане 17.03.2016 р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві.
Встановлено, що за час спільного проживання сторонами було набуто у спільну сумісну власність квартиру і на час розгляду справи існує майно: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 97 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1078433480000, на підставі договору №14-2801/2014-2 про участь у Фонді фінансування будівництва від 28 січня 2014 року, Акта прийняття-передачі об'єкту інвестування, серія та номер: 361, виданого від 17.06.2015, Довідки фонду фінансування будівництва виду А "НОВОПЕЧЕРСЬКИЙ ДВІР", серія та номер: 426, виданого від 24.12.2015, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. внесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32263667 від 08.11.2016, яким зареєстрував право власності за Відповідачем ОСОБА_2 .
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до змісту частин 1, 2, 3 статті 61 Сімейного кодексу України, об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з частини 1 статті 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Статтею 71 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Приписами частин 1 та 2 статті 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року №11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.
Правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) закріплює, що за змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
01 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу №462/518/18 (провадження №61-13422св19) де зазначив: "Хоча цю квартиру було зареєстровано лише на чоловіка, проте факт реєстрації спільного нерухомого майна на ім'я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі".
13 червня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу №2-954/2004 (провадження №61-19125св18) де відзначив, що компетентними у справах з іноземним елементом визнаються суди держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 18 вересня 2018 року по справі №759/13140/14-ц вказав: "Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Як роз'яснено у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України)". Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12- 304гс18, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс 18. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставіяких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що спірна квартира була придбана подружжям під час перебування у шлюбі, протилежного суду не надано, а тому вважає, що вказане майно є спільним сумісним майном подружжя, їх частки є рівними.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7000,90 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 368, 372 ЦК України, статтями 60-71 СК України, статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 264-265, 352, 355 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов - задовольнити.
В порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 97 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1078433480000.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (Адреса: АДРЕСА_3 . Номер ДРФО НОМЕР_4 ).
Дата складання повного тексту 16.10.2023 р
Суддя Остапчук Т.В.