печерський районний суд міста києва
Справа № 127/8548/23-ц
Категорія 43
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Остапчук Т.В.,
за участі секретаря судових засідань - Сестро - Животовської А.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» про відшкодування шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила стягнути з відповідача 42 744,61 грн. пені за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування, 50 417,18 грн. інфляційних збитків у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати страхового відшкодування, 10 546,71 грн. - 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України, за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування, 30 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 близько 21 годині 30 хвилин ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ-2104, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Київ-Чоп на 97 км + 956 м, зі сторони м. Києва в напрямку м. Житомир, допустив порушення вимог п.п. 2.3.6), 12.3г Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час виникнення небезпеки для руху, яку він об'єктивно був спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу, в результаті чого, відбулось зіткнення між передньої частиною автомобіля ВАЗ-2104, д.н.з. НОМЕР_1 та задньою частиною автомобіля марки Опель Астра, д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував у нерухомому стані в лівій смузі руху, ближче до колесо відбійника в попутному напрямку. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки ВАС-2104, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді синця на правій стопі, синець та садно на його фоні на правому коліні, синці та садна та забійна рана на лівому коліні та стегні, синець на лівій кісті, синець на лівому передпліччі, сінець на лівому плечі, садна на лівій ліктьовій ділянці, масивний синець на грудній клітці та животі, синець на кінчику носа, садно на підборідді, садна на лівій щоці, перелом грудини, перелом 5,6,7,8,9-го ребер справа, прямого характеру, з ушкодженням легеневої тканини, розрив селезінки, підкапсулярний крововилив в печінку, які знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті. Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки ВАЗ-2104, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок дії якого загинула ОСОБА_3 , була застрахована у Відповідача, відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № 144528373 (чинного на дату ДТП).
Позивач вважає, що діями відповідача порушуються її права, в зв'язку з чим, позивач просила стягнути невиплачені 42 744,61 грн. пені за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування, 50 417,18 грн. інфляційних збитків у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати страхового відшкодування, 10 546,71 грн. - 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України, за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.03.2023 р. справу передано на розгляд Печерського районного суду м. Києва за підсудністю.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2023 р. справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами позовного (спрощеного) провадження з повідомленням сторін
В судове засідання з'явився позивач не з'явився. В матеріалах справи міститься заява позивача, в якому вона підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить розглядати справу без її участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву суду не надав.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і сторона позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини першої ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень позивача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення у справі заочного рішення та задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_4 близько 21 годині 30 хвилин ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ-2104, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Київ-Чоп на 97 км + 956 м, зі сторони м. Києва в напрямку м. Житомир, допустив порушення вимог п.п. 2.3.6), 12.3г Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час виникнення небезпеки для руху, яку він об'єктивно був спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу, в результаті чого, відбулось зіткнення між передньої частиною автомобіля ВАЗ-2104, д.н.з. НОМЕР_1 та задньою частиною автомобіля марки Опель Астра, д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував у нерухомому стані в лівій смузі руху, ближче до колесо відбійника в попутному напрямку. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки ВАС-2104, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді синця на правій стопі, синець та садно на його фоні на правому коліні, синці та садна та забійна рана на лівому коліні та стегні, синець на лівій кісті, синець на лівому передпліччі, сінець на лівому плечі, садна на лівій ліктьовій ділянці, масивний синець на грудній клітці та животі, синець на кінчику носа, садно на підборідді, садна на лівій щоці, перелом грудини, перелом 5,6,7,8,9-го ребер справа, прямого характеру, з ушкодженням легеневої тканини, розрив селезінки, підкапсулярний крововилив в печінку, які знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті.
Так, необережні дії, які виразилися в порушення водієм ОСОБА_2 , вимог пунктів 2.3.6),12.3г Правил дорожнього руху України перебувають у причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки й виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_3 .
Вказані вище факти підтверджуються вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 06.02.2020 р. у справі № 280/1342/19, яким визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, з позбавленням керувати транспортним засобами строком на 1 рік. (а.с.-15-17).
Внаслідок вищезазначеної ДТП було завдано матеріальної та моральної шкоди близьким родичам загиблої, зокрема дочці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач є молодшою донькою загиблої, якій на момент смерті матері не виповнилось 23 роки та яка не закінчила навчання, а тому на думку Позивача, у неї виникло право відшкодування завданої їй шкоди (а.с. 20).
Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Частиною 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2012 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» передбачено, що обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки ВАЗ-2104, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок дії якого загинула ОСОБА_3 , була застрахована у Відповідача, відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № 144528373 (чинного на дату ДТП).
Відповідно до п. 1 ч. 22.1 ст. 22 Закону України № 1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України № 1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Позивач повідомила Відповідача про настання страхового випадку та звернулась із заявами про виплату страхового відшкодування від всіх дочок загиблої (а.с. 23)
Вказані документи Відповідач отримав 23.01.2020 р., що підтверджується листом № 312 від 19.02.2020 р. (а.с.28)
21.02.2020 р. Відповідачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування дочкам загиблої в частині моральної шкоди, витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника. В іншій частині, а саме на вимогу Позивача про виплату страхового відшкодування за шкоду заподіяну внаслідок втрати годувальника, Страхових не здійснив та повідомив про необхідність надання довідки про доходи загиблої.
17.06.2020 р. представник Позивача надіслав на поштову адресу Відповідача оригінал довідки про доходи ОСОБА_3 за період з 01.02.2019 р. по 31.07.2019 р., проте, Відповідач так і не здійснив виплат страхового відшкодування.
19.09.2020 р. Позивач звернулась до суду із позовом до Відповідача і просила суд стягнути 150 228,00 грн. страхового відшкодування пов'язаного із втратою годувальника.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.12.2020 р. позов було задоволено частково, стягнуто страхове відшкодування пов'язаного із втратою годувальника в розмірі 38 945,88 грн. (а.с.35-36)
Постановою Вінницького апеляційного суду від 19.04.2021 р. рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.12.2020 р. залишено без змін (а.с.40-42)
07.05.2021 р. Відповідач перерахував на реквізити представника позивача страхове відшкодування по втраті годувальника в розмірі 38 945,68 грн. (а.с.51)
Постановою Верховного від 25.01.2023 р. рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.12.2020 р. та Постанову Вінницького апеляційного суду від 19.04.2021 р. змінено, збільшено розмір стягнутої суми страхового відшкодування з 38 945,68 грн. до 150 228,00 грн., в іншій частині залишено без змін.
09.02.2023 р. відповідач перерахував на реквізити представника позивача страхове відшкодування по втраті годувальника у розмірі 111 282,32 грн.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України № 1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
З вищевикладеного вбачається, що Відповідач отримав заяву на виплату страхового відшкодування 23.01.2020 р., отже повинен був здійснити виплату на користь Позивача 150 228,00 грн. страхового відшкодування пов'язаного з втратою годувальника до 22.04.2020 р. включно.
Вказане відшкодування Відповідач здійснив частинами лише 07.03.2020 р. - 38 945,68 грн. та 09.02.2023 р. - 111 282,32 грн.
Період нарахування штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов'язання починається з 23.04.2020 р., з наступного дня за днем закінчення 90-денного строку виплати страхового відшкодування, який не перевищує останні 12 місяців перед зверненням Позивача до суду по 09.02.2023 р. включно (день фактичного виконання зобов'язання відповідачем у повному обсязі).
Пунктом 36.5 ст. 36 Закону України № 1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
З урахуванням строку позовної давності пеня нараховується виключно на суму страхового відшкодування у розмірі 111 282,32 грн.
Розмір пені за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 111 282,32 грн. з 23.04.2020 р. по 09.03.2023 р. згідно ставок НБУ на кожний місяць прострочення, з урахуванням строків позовної давності становить 42 744,61 грн.
У пункті 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2012 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, підставою для застосування положень ст. 625 ЦК України, є доведення наступних обставин: виникнення між сторонами грошових зобов'язань та наявність прострочення виконання зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається факт наявності грошового зобов'язання між сторонами та факт прострочення виконання зобов'язання.
Суд погоджується із розрахунком наданим Позивачем, який зроблений у відповідності рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції про розгляді судових справ відповідно листа Верховного суду України № 62-97 від 03.04.1997 р.
Отже, загальна сума інфляційних витрат за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 150 228,00 грн. за період з 23.04.2020 р. по 09.02.2023 р. становить 50 417, 81 грн., загальна сума 3 % річних за період з 23.04.2020 р. по 09.02.2023 р. становить 10 564,71 грн.
Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором.
Частиною першою статті 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.
За змістом статті 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплати страхувальникові або іншій особі, визначений у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до пункту 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом
Аналогічні за змістом положення передбачені статтею 992 Цивільного кодексу України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частини першої ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу Українидоговір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ураховуючи наведене, слід дійти висновку про наявність підстав для задоволення позову в зазначеній частині.
Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат, то слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу; витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до частини другої статті 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави .
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Ураховуючи те, що позивач не надав детального опису робіт, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також не надав доказів оплати цих послуг, підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.
Отже, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1073,60 грн.
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-22, 526, 626, 629, 979, 988, 990, 992 Цивільного кодексу України, ст.ст. 8, 16, 20 Закону України «Про страхування», ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_1 суму 42 744,61 грн. пені за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування, 50 417,18 грн. інфляційних збитків у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати страхового відшкодування, 10 546,71 грн. - 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України, за порушення встановлених строків виплати страхового відшкодування.
В іншій частині слід відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Приватне акціонерне товариство товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» ( 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22, код ЄДРПОУ 30968986)
Суддя Остапчук Т.В.