Справа №:755/17428/23
Провадження №: 4-с/755/170/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" листопада 2023 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Яровенко Н.О. вивчивши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Києв), заінтересована особа ОСОБА_2 ,-
ВСТАНОВИВ:
Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Києв), заінтересована особа ОСОБА_2 .
13.11.2023 року вказану скаргу було передано в провадження судді Яровенко Н.О. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Частиною першою статті 431 ЦПК визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість скарження дій або бездіяльності державного виконавця.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Зі скарги вбачається, що ОСОБА_1 є спадкоємицею майна після смерті сина ОСОБА_3 . При оформленні спадщини нотаріусом було повідомлено про наявність обмеження на частину квартири, що належала ОСОБА_3 та про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину до зняття арешту з об'єкту спадкування. З інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.05.2016 року було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3 Дніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Києв) було повідомлено, що на виконання перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 755/6099/15 від 25.01.2016 року, винесеного Дніпровським районним судом . Києва щодо стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у розмірі 111292 грн.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Отже зі скарги чітко вбачається, що ОСОБА_1 не стороною виконавчого провадження.
Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 р. № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз'яснено, що в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно якої, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Таким чином, за змістом ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.
Статтею 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Разом з тим, згідно положень ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до роз'яснень ВССУ, викладених у постанові від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Згідно положень ч.2 ст.30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Отже, чинним процесуальним законодавством передбачений певний порядок вирішення питання про скасування арешту з належного особі майна та дане питання вирішується у порядку позовного провадження згідно ч.2 ст.30 ЦПК України.
Ураховуючи те, що ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження № НОМЕР_1 і не наділена правом щодо оскарження дій державного виконавця щодо зобов'язання зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_3 в передбаченому ЦПК України порядку, суд приходить до висновку про неможливість розгляду скарги ОСОБА_1 в межах цієї справи за правилами цивільного судочинства.
Відповідно ч.9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Києв), заінтересована особа ОСОБА_2 .
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 10, 30, 186, 263, 353, 354, 447-449 ЦПК України,-
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті провадженні у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Києв), заінтересована особа ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя Н.О.Яровенко