Справа № 462/1924/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(повний текст)
07 листопада 2023 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Кирилюка А. І.,
за участю секретаря судового засідання Заболотної Я. Ю.,
представника позивача Теглівець Т. Р.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, в особі органу опіки та піклування про визнання протиправними дій та визнання права користування житлом,
встановив:
Позовні вимоги.
Уповноважений представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Кіт Х. І. 17.03.2023 року (вх. № 5337) звернулась до Залізничного районного суду із позовною заявою до відповідачів у якій просить визнати дії Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_4 та неповнолітньої доньки, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 протиправними та визнати за ними право користування житлом за адресою АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.02.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, який рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 15.02.2022 року - розірвано. У подружжя народилося двоє спільних дітей, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_4 та ОСОБА_1 маючи намір проживати однією сімєю разом із двома неповнолітніми дітьми за адресою АДРЕСА_1 , спільно за власні кошти добудували і реконструювали даний будинок, який мав загальну площу 46 кв.м., а станом на сьогодні його площа становить 250 кв.м. Окрім цього, зазначає, що позивач у даному будинку була зареєстрована з 16.12.2016 року разом із неповнолітньою донько ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а даний будинок формально належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , який являється батьком колишнього чоловіка останньої ОСОБА_1 10.03.2023 року позивач стало відомою що 24.02.2023 року Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради було знято ОСОБА_4 та її неповнолітню доньку з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 на підставі заяви відповідача ОСОБА_1 . За таких обставин, просить суд задовольнити позовну заяву.
Рух справи в суді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2023 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Кирилюка А. І. (а.с. 29).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20.03.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження. З метою виконання вимог ч. 1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі (а.с. 32-33).
17.03.2023 року (вх. № 5339) на адресу Залізничного районного суду м. Львова від уповноваженого представника позивача ОСОБА_4 - адвоката Кіт Х. І. надійшла письмова заява про забезпечення позову (а.с. 20-28).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 30.03.2023 року у задоволенні заяви представника заявника - адвоката Кіт Х. І. про забезпечення позову ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ЗРА треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ЗРА ЛМР, в особі органу опіки та піклування про визнання протиправними дій та визнання права користування житлом - відмовлено (а.с. 34-35).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01.06.2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 114).
Позиція сторін по справі.
Уповноважений представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Теглівець Т. Р. у судовому засіданні позов підтримала, надала пояснення аналогічні наведеним у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Морганюк Ю. С. у судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог, просили суд відмовити у задоволенні таких.
Уповноважений представник Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради - адвокат Скочко А. В. у судовому засіданні просила відмовити у позовних вимогах повністю.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13.10.2009 року, актовий запис № 6139 стверджується, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками зазначено: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 5).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно рішенням Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/6726/21 від 15.02.2023 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено. Ухвалено розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зареєстрований 20.02.2009 року міським відділом реєтрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 261 (а.с. 9).
Окрім цього, згідно копії рішення яке Залізничного районного суду м. Львова, вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виселення - задоволено. Постановлено виселити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з будинку АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили 16.10.2023 року (а.с. 134-136).
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Із копії відповіді від 09.03.2023 року Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради вбачається, що ОСОБА_4 та її неповнолітню дитину було знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 - 24.02.2023 року, на підставі заяви власника житла (а.с. 10).
Згідно копії Витягу з Реєстру територіальної громади № 99042 від 06.07.2022 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 6 осіб, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 (а.с. 11).
За копією відомостей з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб № 115780 від 01.03.2023 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 2 особи, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а.с. 12).
Мотиви прийняття рішення судом.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлення порядку надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг регулюються Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
За приписами ч. 2 ст. 4 цього Закону порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року № 265 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування).
Цей Порядок визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.
Відповідно до ч. 4 вказаної статті разом із заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), що подається у паперовій формі, така особа подає паспортний документ особи, а також у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, - військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Аналіз наведених правових норм вказує на те, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла, без подання паспортного документу та військово-облікового документу особи, яку знімають з реєстрації.
Разом з тим, відповідно до пп. 5 п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року № 265, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.
Згідно п. 57 Порядку у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою про зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування) особа подає: паспортний документ (у разі особистого звернення); свідоцтво про народження (у разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання дітей віком до 14 років); документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору; військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання, прийняте відповідним територіальним органом ДМС, або рішення про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном, прийняте відповідною закордонною дипломатичною установою України, у разі зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи у зв'язку з оформленням їй документів для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном.
Пунктом 61 Порядку вказується, що у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає: документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення); документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.
Відповідно до відзиву від 26.05.2023 року представника Залізничної районної адміністрації поданого на позовну заяву вбачається, що з витягу про державну рестрацію прав, ОСОБА_1 23.04.2014 року на підставі договору дарування набув на праві приватної власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно являється одноособовим власником цього об'єкту нерухомого майна, крім того відповідачем знято з зареєстрованого місця проживання неповнолітню ОСОБА_5 разом з її батьками: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 так, як цього вимагає ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». Оскільки ОСОБА_1 , що є дідом, неповнолітньої ОСОБА_5 , як одноособовим власником житла, з якого здійснюється зняття із зареєстрованого місця проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , до заяви долучено всі необхідні документи, що передбачені Інформаційною карткою адміністративної послуги, то в районної адміністрації були відсутні законні підстави для відмови у задоволенні заяв щодо зняття із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Окрім цього, відповідно до поданого відзиву на позовну заяву від 06.04.2023 року ОСОБА_1 зазначено, що відповідно до витягу з державного реєстру прав Обласного комунального підприємства ЛОБ «БТІ та ЕО» від 24.04.2012 року він є власником будинку АДРЕСА_1 . Право власності на даний будинок останній отримав на підставі Договору дарування житлового будинку від 10.04.2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е. В. (а.с. 61). Окрім цього зазначає, що завдяки фінансовим можливостям загальну площу будинку було збільшено з 46. кв.м. до 250 кв.м. Грошові кошти на збільшення загальної площі він отримав від дружини ОСОБА_7 , яка 05.04.2013 року продала нежитлове приміщення, а саме квартиру, за адресою АДРЕСА_2 за 560 000 грн. 00 коп. та нежитлове приміщення, квартира АДРЕСА_3 за ціною 796 000 грн. 00 коп. яке продала 26.01.2012 року, що підтверджується договорами купівлі-продажу (а.с. 57-58). З моменту отримання додаткового фінансування у розмірі 1 356 000 грн. 00 коп. останнім було розпочато будівництво будинку, за рахунок збільшення загальної площі покращення житлових умов. На момент здійснення будівельних робіт в будинку не було умов для проживання, що підтверджується повідомленням про початок виконання будівельних робіт від 11.05.2012 року, даний будинок був зданий в експлуатацію лише в 2016 року. Зазначає, що позивач не надала жодних доказів, яку саме фінансову або іншу допомогу вона здійснювала для будівництва даного будинку. Також звертає увагу, що на момент будівництва і по даний час, він є єдиним власником даного житлового будинку.
У зв?язку з наведеним, ОСОБА_1 , як власник будинку АДРЕСА_1 скористався наданим йому правом та звернувся до Центру надання адміністративних послуг з заявою про зняття з реєстрації ОСОБА_4 та її неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , а також сина ОСОБА_1 (батька ОСОБА_5 ). Заяву було задоволено, що підтверджується відомостями з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб № 115780 від 01.03.2023 року. Станом на 24.02.2023 року у будинку АДРЕСА_1 зареєстровано 2 особи: ?? ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Таким чином, зняття з реєстрації позивача ОСОБА_4 та її неповнолітньої доньки ОСОБА_5 із задекларованого місця проживання у житловому будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , на праві власності було вчинено у повній відповідності із чинним законодавством.
Отже орган реєстрації діяв відповідно до вимог чинного законодавства та в спосіб передбачений законом.
Доводи позивача про позбавлення її, діями відповідачів, права користування та проживання у житловому будинку є безпідставними та спростовуються ч. 3 ст. 1 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» згідно якого декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом).
У ст. 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом. Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається тільки на підставах, передбачених законом, і має відбуватись у судовому порядку.
Цивільний кодекс України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо зняття з зареєстрованого обліку місця проживання позивачів, тому позовні вимоги є безпідставними татакими, що не підлягають задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст. 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, в особі органу опіки та піклування про визнання протиправними дій та визнання права користування житлом - відмовити.
Судові витрати понесені сторонами віднести на їх рахунок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 13.11.2023 року.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: