Справа № 752/20687/19
Провадження № 2/752/786/22
РІШЕННЯ
Іменем України
18 липня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання: Сітайла В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,-
ВСТАНОВИВ:
04 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Резнікова Г.І., звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 23 листопада 2016 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передала відповідачу грошові кошти у розмірі 37560 доларів США, які останній зобов'язався повернути до 23 листопада 2017 року. З п. 2 вказаного договору вбачається, що ОСОБА_3 виступив поручителем та взяв на себе зобов'язання відповідати перед позикодавцем солідарно в повному обсязі. Відповідно до п. 3 договору позичальник зобов'язався повертати позикодавцю одержані грошові кошти двома платежами по 630 доларів щомісячно, у гривнях по комерційному курсу придбання долара США у м. Києві, але не вище ніж 25 гривень за долар. Перший платіж у 7560 доларів США, що еквівалентно 189000 грн. зобов'язався повернути двома частинами: до 23 лютого 2017 року - 1890 доларів США, що еквівалентно 47250 грн.; та до 23 листопада 2017 року - в розмірі 5670 доларів США, що еквівалентно 141750 грн.. Повернення другої частини платежу повинно було відбуватися щомісячно до 23 числа, по 630 доларів США. Другий платіж складає 30000 доларів США, що еквівалентно 750000 грн., позичальник має сплатити позикодавцю до 23 листопада 2017 року. У зв'язку з тим, що у відповідача виникла заборгованість за першим платежем, сторони дійшли згоди щодо встановлення нового строку повернення першого платіжу шляхом укладення 14 червня 2017 року додаткової угоди. Вказаною додатковою угодою сторони погодили, що платежі у період з червня по вересень 2017 року включно, відбуватимуться у наступному порядку: з 12 по 16 червня у сумі 3500 грн., з 19 по 23 червня - 3500 грн., з 26 по 30 червня - 7000 грн, усього 14000 грн.; з 3 по 7 липня - 3500 грн., з 10 по 14 липня - 5250 грн., з 17 по 21 липня - 3500 грн., з 24 по 28 липня - 5250 грн., а всього 17500 грн.; з 31 липня по 4 серпня - 8750 грн., з 7 по 11 серпня - 8750 грн., з 14 по 18 серпня - 8750 грн., з 21 по 25 серпня - 8750 грн., з 28 серпня по 1 вересня - 8750 грн., усього 43750 грн.; з 4 по 8 вересня - 8750 грн., з 11 по 15 вересня - 8750 грн., з 18 по 22 вересня - 8750 грн., з 25 по 29 вересня - 8750 грн., усього 35000 грн., на загальну суму 110250 грн.. З викладеного вбачається, що сторони змінили строки повернення першого платежу у розмірі 7560 доларів США, що еквівалентно 189000 грн.. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києві від 12 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики № 2 від 23.11.2016 року в розмірі 127750 грн.. Вказаним рішенням було встановлено, що за укладеним договором позики позивачу передавалися кошти, однак з певним запізненням, в зв'язку з чим між сторонами було укладено додаткову угоду, якою визначено новий графік та розмір платежів, які мають вноситися позичальником на виконання умов договору про позику. Строк виконання зобов'язання сплинув 23.11.2017, однак відповідачем ОСОБА_2 борг повністю повернуто не було. Даним рішенням суду було стягнуто лише частину боргу, яка утворилася у зв'язку з невиконанням п. 3.2. договору позики і оскільки позивачем не заявлялися вимоги на іншу частину боргу - 30000 доларів США, які позичальник мав сплатити позикодавцю до 23 листопада 2017 року, то є необхідність стягнути цей борг з боржника в судовому порядку.
Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на її користь заборгованість за договором позики в розмірі 750000 грн та судовий збір.
Відповідно до протоколу повторного розподілу справ автоматизованою системою документообігу в суді від 22 січня 2019 року, вказана цивільна справа розподілена судді Шкірай М.І.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києві Шкірай М.І. від 16 жовтня 2019 року 22 січня 2019 року відкрито провадження у вказаній справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 46-47).
Відповідачам був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Розпорядженням керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва від 4 червня 2020 року за № 400 здійснено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку із звільненням із посади судді ОСОБА_4 , відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду (а.с. 54-55).
Відповідно до протоколу повторного розподілу справ автоматизованою системою документообігу в суді від 5 червня 2020 року, вказана цивільна справа розподілена судді Плахотнюк К.Г.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києві Плахотнюк К.Г. від 2 лютого 2021 року справу прийнято до провадження, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 58).
9 березня 2021 року представник відповідачів адвокат Бердан І.Ю. подав до суду клопотання про закриття провадження в справі, посилаючись на те, що позивач скористалася своїм правом на судовий захист та стягнення неповернутої суми позики у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов договору позики № 2 від 23.11.2016 шляхом звернення до суду з позовом від 18.05.2018 у справі № 752/10111/18 про стягнення заборгованості в сумі 127750 грн. (а.с. 76-79). Представник відповідачів зазначив, що рішення суду від 12 березня 2019 року, яким стягнуто суму заборгованості за договором позики набрало законної сили і ОСОБА_1 не оскаржувалося.
Ухвалою від 14 лютого 2022 року підготовче провадження у справі закрито. Справу призначено до розгляду по суті.
В судовому засіданні 18 липня 2022 року сторони відсутні, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачі про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позов не подали, з будь якими клопотаннями до суду не зверталися.
Судові повістки, які були направлені на адресу реєстрації відповідачів, та їх представника повернуті до суду з відміткою відділу зв'язку, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що 23 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передала відповідачу грошові кошти у розмірі 37560 доларів США, які останній зобов'язався повернути до 23 листопада 2017 року (а.с. 17-18).
З п. 2 вказаного договору вбачається, що ОСОБА_3 виступив поручителем та взяв на себе зобов'язання відповідати перед позикодавцем солідарно в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 договору позичальник зобов'язався повертати позикодавцю одержані грошові кошти на таких умовах та в наступні строки:
3.1 платежі відбуватимуться один раз на місяць, по 630 доларів США кожен, у гривнях по комерційному курсу придбання долара США у м. Києві, але не вище ніж 25 гривень за долар;
3.2 перший щомісячний платіж відбудеться до 23 лютого 2017 року сумарно за перші 3 місяці дії договору. Далі кожний щомісячний платіж має відбуватися до 23 числа кожного наступного місяця, до строку закінчення цього договору, всього 7560 доларів США;
3.3. решту 30000 доларів США позичальник має сплатити позикодавцю до 23 листопада 2017 року.
У зв'язку з тим, що у відповідача виникла заборгованість за першим платежем, сторони дійшли згоди щодо встановлення нового строку повернення першого платіжу шляхом укладення 14 червня 2017 року додаткової угоди (а.с. 19-20).
Відповідно до п. 2 вказаної додаткової угоди сторони змінили положення договору його наступні пункти в такій редакції:
п. 3.1 платежі у період з червня по вересень 2017 року включно, відбуватимуться у наступному порядку: з 12 по 16 червня у сумі 3500 грн., з 19 по 23 червня - 3500 грн., з 26 по 30 червня - 7000 грн, усього 14000 грн.; з 3 по 7 липня - 3500 грн., з 10 по 14 липня - 5250 грн., з 17 по 21 липня - 3500 грн., з 24 по 28 липня - 5250 грн., а всього 17500 грн.; з 31 липня по 4 серпня - 8750 грн., з 7 по 11 серпня - 8750 грн., з 14 по 18 серпня - 8750 грн., з 21 по 25 серпня - 8750 грн., з 28 серпня по 1 вересня - 8750 грн., усього 43750 грн.; з 4 по 8 вересня - 8750 грн., з 11 по 15 вересня - 8750 грн., з 18 по 22 вересня - 8750 грн., з 25 по 29 вересня - 8750 грн., усього 35000 грн., на загальну суму 110250 грн.;
п.3.2 по закінченню цього періоду платежі мають відбуватися щомісячно по 630 доларів США кожен, у гривнях по комерційному курсу придбання долара США у м. Києві, але не вище ніж 25 гривень за долар. Кожний платіж має відбуватися до 23 числа кожного наступного місяці, до строку закінчення цього договору.
Жодний інший пункт договору не змінюється.
Проте, відповідачем борг повернутий не був.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 березня 2019 року, яке набрало законної сили 29 травня 2019 року, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики № 2 від 23.11.2016 року, - в розмірі 127750 грн. 00 коп..
Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Вказаним рішенням встановлено, що у зв'язку з несвоєчасним виконанням ОСОБА_2 умов п. 3.1 договору позики та пропозицією останнього щодо змін умов цього пункту сторони 14.06.2017 уклали додаткову угоду, відповідно до якої погодилися змінити і доповнити договір № 2 від 23.11.2016 року, виклавши п. 3.1 щодо графіку внесення платежів та їх розміру в новій редакції.
Судом встановлено, та не заперечувалось всіма сторонами, що на момент укладення зазначеної додаткової угоди заборгованість за договором позики складала суму в розмірі 5670 доларів США, що еквівалентно сумі в розмірі 141750 грн. та зобов'язання мало бути виконане в повному обсязі в строк до 23.11.2017 року.
Отже вказаним рішенням встановлено, що у відповідача виникла заборгованість за договором позики щодо виконання умов п. 3.1 договору в редакції, встановленій додатковою угодою, в розмірі 5670 доларів США, що еквівалентно сумі в розмірі 141750 грн.. Вказану суму було стягнуто з відповідача на користь позивача.
В зв'язку з вищезазначеним, суд вважає що клопотання представника відповідача про закриття провадження в справі в зв'язку з тим, що позивач скористалася своїм правом на судовий захист та стягнення неповернутої суми позики у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов договору позики № 2 від 23.11.2016 шляхом звернення до суду з позовом від 18.05.2018 у справі № 752/10111/18 про стягнення заборгованості в сумі 127750 грн., є безпідставним, в зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.
Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В даному випадку, відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України, договір позики було укладено в письмовій формі.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч.1 ст. 207 ЦК).
Відповідно до ч. 2 вказаної статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує укладений між сторонами правочин щодо передання позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки, після укладення цього договору позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір позики, та сторонами погоджено всі його істотні вимоги.
Крім того, згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням, визначених змістом зобов'язання .
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 3.3. договору позики № 2 від 23 листопада 2016 року решту 30000 доларів США позичальник має сплатити позикодавцю до 23 листопада 2017 року
Строк виконання зобов'язання сплинув 23.11.2017 року, однак, відповідачем ОСОБА_2 борг повернуто не було, та доказів зворотному матеріали справи не містять.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.
Відповідно до вимог ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Положеннями ч. 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися, як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи у позивача право вимоги до поручителя виникло з 23.11.2017 року, а позов до суду пред'явлено 4 жовтня 2019 року.
Враховуючи те, що договором поруки не було встановлено строку припинення поруки, а позивач звернулася до поручителя з позовом про стягнення заборгованості після закінчення шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а тому, відповідно до положень ст. 559 ЦК України, порука ОСОБА_3 за договірними зобов'язаннями є припиненою, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог до останнього слід відмовити.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики є обґрунтованими і підлягають задоволенню в розмірі 750000 гривень.
В порядку ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 7500 грн. слід стягнути із відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 76, 259, 264 - 265, 268, 273, 365 ЦПК України суд,
УХВАЛИВ:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики в розмірі 750 000 (сімсот п'ятдесят тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 7500 (сім тисяч п'ятсот) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя К.Г. Плахотнюк