ЄУН 323/2306/21
провадження № 2/336/2212/23
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
14 листопада 2023 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріали цивільної справи № 323/2306/21 (провадження 2/336/2214/23), за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі представника Балагурак Вероніки Василівни, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 ,
про виселення та зняття з реєстраційного обліку,-
встановив:
В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа 323/2306/21 (провадження 2/336/2214/23), в порядку загального позовного провадження, за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі представника Балагурак Вероніки Василівни, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 , про виселення та зняття з реєстраційного обліку.
01 вересня 2021 року до Оріхівського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» в особі представника Балагурак В.В., до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу було розподілено судді Плечищевій О.В.
14 вересня 2021 року ухвалою судді Оріхівського районного суду Запорізької області прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цій справі. Прийнято рішення розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Рішення у справі не прийнято.
Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану Розпорядженням Голови Верховного Суду від 10.05.2022 року № 29/0/9-22 змінено територіальну підсудність справ Оріхівського районного суду Запорізької області з визначенням територіальної підсудності їх справ за Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.
11 травня 2023 року з Оріхівського районного суду Запорізької області до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя передано вказану цивільну справу.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.
Відповідно до ухвали судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2023 року прийнято до розгляду цивільну справу № 323/2306/21 (провадження 2/336/2214/23), призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Представник позивача жодного разу в підготовче судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомив.
З матеріалів справи яка передана з Оріхівського районного суду Запорізької області на розгляд до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя слідує, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн., проте в позовній заяві просять виселити громадян: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , які зареєстровані та/або проживають в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстрації місця проживання у відповідному органі реєстрації - виконавчому органі сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Судові витрати покласти на відповідачів.
В позовній заяві об'єднано декілька позовних вимог немайнового характеру, а саме чотири позовні вимоги, проте судовий збір сплачено лише за одну позовну вимогу.
Відповідачі в підготовче судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши позовну заяву з додатками, суддя вважає, що подана позовна заява не відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до положень ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З матеріалів справи яка передана з Оріхівського районного суду Запорізької області на розгляд до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя слідує, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн., проте в позовній заяві просять виселити громадян: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , які зареєстровані та/або проживають в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зі 3), 4) зняттям з реєстрації місця проживання у відповідному органі реєстрації - виконавчому органі сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Судові витрати покласти на відповідачів.
В даному випадку позивачем заявляються вимоги про виселення двох осіб та зняття цих осіб з реєстраційного обліку.
В позовній заяві об'єднано декілька позовних вимог немайнового характеру, а саме чотири позовні вимоги, проте судовий збір сплачено лише за одну позовну вимогу.
Судовий збір як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції.
Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 133ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; майнового характеру - 1 відсоток ціни позову.
Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру юридичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2021 року становить 2270,00 грн.
Враховуючи те, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн. лише за одну вимогу немайнового характеру, проте з позовної заяви слідує, що заявлено 4 позовні вимоги немайнового характеру, то позивачу необхідно доплати судовий збір за три вимоги немайнового характеру, тобто в розмір 6810,00 грн. та надати суду оригінал документа про сплату судового збору.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
В даному випадку позивачем заявляються вимоги про виселення двох осіб та зняття цих осіб з реєстраційного обліку, тобто в позовній заяві об'єднано чотири позовні вимоги немайнового характеру, проте судовий збір сплачено лише за одну позовну вимогу.
Конвенція у пункті 1 статті 6 закріпила право на справедливий судовий розгляд, відповідно до якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Доступ до суду є невід'ємним елементом права на справедливий судовий розгляд. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право на доступ до суду не є абсолютним і підлягає державному регулюванню, що допускається опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своїм характером закликає до врегулювання з боку держави, і це регулювання може варіюватися за часом і місцем відповідно до потреб і ресурсів суспільства й окремих осіб.
ЄСПЛ вважає необхідність сплати судових витрат легітимним обмеженням права на доступ до суду. Водночас розмір судових витрат у конкретній справі є істотним фактором, який дає змогу визначити, чи мала особа право на доступ до суду. Під час оцінки того, чи були дотримані вимоги доступу до суду у справах, які стосуються судових витрат, до уваги мають братися обставини конкретної справи, здатність заявника сплатити судові витрати, стадія, на якій перебуває провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia», № 21638/03, 20 December 2007).
Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір».
У преамбулі цього Закону зазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1).
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові зазначав, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Ключовим моментом при визначенні кількості вимог немайнового характеру є питання про те, що слід розуміти під термінопоняттям «вимога» та чи слід враховувати при його визначенні суб'єктний склад правовідносин, зокрема кількість відповідачів у справі.
У теорії цивільного процесуального права під позовом розуміють матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, звернену через суд у встановленій законом процесуальній формі, про захист його невизнаних, оспорюваних або порушених прав, свобод або інтересів. Виокремлюють три елементи позову: предмет, підставу та зміст. Під предметом позову розуміють матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, звернену через суд та стосовно якої останній має ухвалити рішення. Під підставою позову розуміють ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача. Під змістом прийнято розуміти спосіб судового захисту, за яким позивач звертається до суду.
Для визначення тотожності вимог враховуються три компоненти: тотожність предмету, тотожність підстави та тотожність сторін.
Відповідно до частини першої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Якщо припустити, що у зазначеній справі існує лише одна вимога, то, відповідно, окремий розгляд вимог щодо різних відповідачів був би неможливим, враховуючи єдність цієї вимоги. У цій справі заявлено вимоги до двох співвідповідачів. У цій справі має місце не одна вимога, а кілька вимог щодо кожного з відповідачів, це потенційно означає, що зазначені вимоги могли б бути розглянуті в окремих провадженнях. І лише користуючись своїми диспозитивними правами позивач, банк, об'єднав ці вимоги в одній позовній заяві, керуючись мотивами доцільності та принципом процесуальної економії.
Можливість пред'явлення кількох окремих позовів є одним з аргументів, який дозволяє виснувати, що у цій справі має місце не одна вимога, а кілька вимог щодо різних відповідачів. Із цим пов'язаний і другий аргумент, який випливає із можливості подачі окремих позовів, а саме, якщо б позивач подавав окремі позови про виселення, то мав би сплатити судовий збір за кожний із них.
Водночас, ані ЦПК України, ані Закон України «Про судовий збір» не містять норм, які б дозволяли зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору у меншому розмірі для випадків, коли позивач об'єднує вимоги до кількох відповідачів в одному позові. Навпаки, підкреслюється, що судовий збір має бути сплачений за кожну немайнову вимогу окремо, якщо заявлено декілька немайнових вимог (абзац 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір»). У разі протилежного тлумачення має місце одна вимога про виселення щодо двох відповідачів, то це матиме наслідком наступне: у ситуації, коли позивач звертається до суду одразу до всіх відповідачів, він має сплатити судовий збір у меншому розмірі, аніж у випадку, якщо позови будуть пред'явлені окремо щодо різних співвідповідачів. Поряд із цим, національне законодавство не містить жодних інших випадків, коли б пільги щодо сплати судового збору пов'язувалися б із об'єднанням або роз'єднанням позовних вимог.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважав, що з точки зору забезпечення правової визначеності для осіб, що опинилися в аналогічних правових ситуаціях, доцільно виходити зі сталості підходів та вважати самостійними вимоги щодо кожного із відповідачів.
Третій аргумент на користь позиції щодо необхідності врахування суб'єктного складу правовідносин при визначенні кількості вимог стосується ситуації, коли декілька позивачів пред'являють позов до одного відповідача. У такому випадку кожен із позивачів має сплатити судовий збір у розмірі, встановленому для немайнових вимог, адже відповідно до абзацу 2 частини сьомої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Отже, ситуація, за якої у випадку процесуальної співучасті залежно від наявності співпозивачів або співвідповідачів у справі застосовуються різні підходи у питаннях сплати судового збору, суперечить принципу рівності, який є одним з основних засад цивільного судочинства (пункт 2 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Таким чином, при тлумаченні термінопоняття «вимога» у цьому випадку має враховуватися, крім предмета та підстави позову, також суб'єктний склад правовідносин (кількість співвідповідачів). Відтак, навіть за умови пред'явлення однорідних вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою однією і тією ж підставою виникнення та поданими доказами, судовий збір щодо кожного відповідача має обраховуватися окремо.
Що стосується вимог про зняття відповідачів з реєстрації, то Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважав, кожна з цих вимог є самостійною похідною вимогою від вимоги про виселення кожного з відповідачів, яка підлягає сплаті судовим збором.
Так, відповідно до абзацу 2 частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважав, що банк мав би сплатити судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру, яка заявляється в позовній заяві.
В постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21 (провадження № 61-5554сво23) об'єднана палата Верховного Суду зробила наступний правовий висновок, а саме: 1. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру; 2. До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці; 3. Норми ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» не містять норм, які б дозволяли зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору у меншому розмірі для випадків, коли позивач об'єднує вимоги до кількох відповідачів в одному позові.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В даному випадку позивачем заявляються вимоги про виселення двох осіб та зняття цих осіб з реєстраційного обліку.
В позовній заяві об'єднано декілька позовних вимог немайнового характеру, а саме чотири позовні вимоги, проте судовий збір сплачено лише за одну позовну вимогу.
Враховуючи те, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн. лише за одну вимогу немайнового характеру, проте з позовної заяви слідує, що заявлено 4 позовні вимоги немайнового характеру, то позивачу необхідно доплати судовий збір за три вимоги немайнового характеру, тобто в розмір 6810,00 грн. та надати суду оригінал документа про сплату судового збору.
З наведено вище слідує, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до положень ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до положень ч. 12 ст. 187 ЦПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Відповідно до положень ч. 13 ст. 187 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 187, 258-261, 353 ЦПК України, суд, -
постановив:
Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі представника Балагурак Вероніки Василівни, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 , про виселення та зняття з реєстраційного обліку, - залишити без руху.
Надати позивачу строк п'ять днів, з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині, а саме надати позивачу до суду оригінал квитанції про сплату судового збору в сумі 6810,00 грн.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, позовна заява залишається без розгляду.
Якщо позивач усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: http://court.gov.ua/fair/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: