Дата документу 07.11.2023
Справа № 2-6397/2007
Провадження № 4-с/334/21/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александрової А.С., представника заявника ОСОБА_1 , представника стягувача ОСОБА_2 , представника Дніпровського відділу ДВС Вербицької Л.Г.
розглянувши скаргу ОСОБА_3 про визнання неправомірною бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) в особі начальника Проценко Ю. та зобов"язання вчинити дії, стягувач: ОСОБА_4
встановив:
ОСОБА_3 в особі свого представник адвоката Нінчук-Худякової О.М. звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з майна боржника - ОСОБА_3 .
Обгрунтовуючи свої вимоги, заявник вказує, що на виконанні у Дніпровському відділі ДВС у м.Запоріжжя перебувало виконавче провадження № 42884238 з виконання виконавчого листа № 2-6397/2007 від 03.02.2010 р, виданого Ленінським районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліментів у розмірі 1\4 частини. 17.07.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.10 ст.49 Закону України «про виконавче провадження» (згідно відповіді начальника Дніпровського ВДВС Ю.Проценко)
Відповідно до відомостей з Інформаційної довідки від 04.05.2023 року встановлено, що арешт накладений на підставі Постанови Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ про арешт майна боржника від 06.07.2011 р. по виконавчому провадженню № 25208737 на виконання виконавчого листа № 2-6397 від 03.02.2010 р. виданого Ленінським Ленінським районним судом.
Згідно відповіді Хортицького ВДВС у м.Запоріжжя на виконанні у відділі перебувало ВП № 25208737 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6397,виданого 03.02.2010 р. Ленінським районним судом м.Запоріжжя про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь стягувана ОСОБА_4 аліментів, яке було відкрито 17.03.2011 р.
17.11.2011 р. державним виконавцем відділу було завершено вказане виконавче провадження,згідно п.10 ч.І ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» ,у зв'язку із тим,що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та виконавчий документ було направлено до Дніпровського ВДВС ЗМУЮ за належністю для подальшого виконання .
Надати будь яку іншу інформацію,стосовно виконання ВП № 25208737, а також встановити суму загальної заборгованості, відділ не має можливості,у зв язку зі знищенням архівної справи. Дві різні виконавчі служби Хортицького та Дніпровського відділу ДВС м.Запоріжжя посилаються на закриття проваджень по одному и тому самому виконавчому листу на одні та тіж підставі та одну та саму дату постанову.
На даний час виконавчи провадження строки зберігання яких закінчились знищено, однак арешт на 1\3 частини квартири АДРЕСА_2 ,яка належить боржнику ОСОБА_3 знято не було.
Накладений арешт на належне ОСОБА_3 майно за відсутності виконавчого провадження, в межах якого він накладався, є порушенням прав останнього, як власника майна, вільно розпоряджатися належним йому майном, тому він змушений був звернутися до суду.
У судовому засіданні представник заявника наполягала на задоволенні скарги та доводила, що при закритих виконавчих провадженнях, арешт має бути знятий.
Представник заявника не змогла у судовому довести чи існує заборгованість по сплаті аліментів, адже виконавчі провадження знищені, до ВДВС заявник не звертався.
Стягувач у судовому засіданні заперечувала проти зняття арешту з майна боржника, оскільки боржник ОСОБА_3 має заборгованістб по сплаті аліментів більше сімдесяти тисяч гривень. Він не сплачував аліменти протягом усього періоду до досягнення дитиною повноліття. На теперішній час, існуючий арешт на майно, це єдиний вплив на боржника для оплати боргу.
Представник Дніпровського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса)суду пояснила, що законом не передбачено скасування арешту з підстав знищення виконавчого провадження. Боржник не звертався до ВДВС з запитом про існуючу заборгованість, адже її можливо було зробити при відповідному звернення або боржника або його представника.
Крім того, представник доводив суду, що виконавче провадження № 42884238 з виконання виконавчого листа № 2-6397/2007 від 03.02.2010 року виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліментів у розмірі частини є періодичним виконанням. Підтвердження про сплату аліментів ОСОБА_3 до відділу не надавалось. А згідно п. 4 ч. 7, п. 5 с. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна знімається при погашенні заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в нший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника. На підставі вищевикладеного просив суд відмовити у задоволенні скарги.
Дослідивши матеріали додані до скарги, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (чинної на момент прийняття рішення) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
В ході судового розгляду доведено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 42884238 з виконання виконавчого листа № 2-6397/2007 від 03.02.2010 року виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 аліментів у розмірі частини усіх заробітків відповідача.
17.07.2014 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі 1.10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
На даний час виконавче провадження строки зберігання якого закінчилися знищено, відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом № 2274/5 від 25.12.2008 р. Міністерством юстиції України п. 9.9. «строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.
Відповідно до Інформаційної довідки реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, виявлено обтяження: Арешт нерухомого майна Реєстраційний номер обтяження: 11357195 реєстратором: Запорізька філія Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, 69037, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 40, Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та заборони на його відчуження 2/918// від 07.04.2011 Хортицьким ВДВС ЗМУЮ, державний виконавець Демянко О.О.
Виконавче провадження № 42884238 з виконання виконавчого листа № 2-6397/2007 від 03.02.2010 року виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліментів у розмірі частини є періодичним виконанням.
Підтвердження про сплату аліментів ОСОБА_3 до відділу не надавалось. Станом на листопад 2023 року підтвердження про погашення боргу на адресу відділу не надходило.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (чинної на момент прийняття рішення) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Проте, враховуючи те, що борг не погашено, суд не вбачає неправомірною бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби м.Запоріжжя Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) щодо незняття арешту з нерухомого майна.
Керуючись ст. 447-451 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені скарги про визнання неправомірними бездіяльність головного державного виконавця Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_3 та зобов'язання Дніпровський відділ Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт накладений на все майно ОСОБА_3 на підставі виконавчого листа № 2-6397/2007 від 03.02.2010 - відмовити в повному обсязі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: Н.Ю.Козлова