ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
"13" листопада 2023 р. Справа № 300/7638/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Представник ОСОБА_1 , 06.11.2023 звернулася до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З'ясовуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження в адміністративній справі та дотримання позивачем вимог до позовної заяви, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
За змістом частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За приписами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, встановлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до позиції Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладеної у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Крім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”, пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти росії”).
Суд звертає увагу на те, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім цього, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Так, в позовній заяві представник позивача, серед іншого, просить суд визнати протиправними дії Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови позивачу провести перерахунок розміру його грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також оформити і надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2022, а також зобов'язати Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки провести перерахунок розміру його грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13, 14 до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також оформити і надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2022.
В спірному випадку, позивач формуючи такі вимоги, доводить до відома суду про ймовірне порушення його права на належний розмір пенсії, оскільки з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення посадових окладів з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Тому, вважає позивач, починаючи з 01.01.2020 щорічно мав бути перерахований розмір грошового забезпечення з якого обраховується його пенсія. Зокрема, в спірному випадку, мав бути перерахований розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022: з визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та як наслідок - перераховані додаткові види грошового забезпечення та премія. Перерахунок пенсії мав бути проведений на підставі довідки, виданої Івано-Франківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022.
За змістом позовної заяви, представник позивача звернулася до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про видачу довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022 лише 01.09.2023.
За результатом розгляду заяви позивача від 01.09.2023 відповідач листом № 8/1/4948 від 21.09.2023 повідомив представнику позивача, що для виготовлення нових довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії на будь-яку іншу дату підстави відсутні.
Судом встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня 2021 встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX. Цей закон вперше опубліковано 30.12.2020 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20/ed20201215/card6#Public).
Також постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", якою, в свою чергу, змінено (викладено в новій редакції) пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо врахування при визначенні посадового окладу військовослужбовців прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 оприлюднений 03.02.2020 (https://reestr.court.gov.ua/Review/87266939).
Таким чином, з 03.02.2020 - дати оприлюднення повного тексту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - позивач повинен був дізнатися про втрату чинності пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за № 704 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за № 103, та з 30.12.2020 - дати публікації Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX - позивач повинен був дізнатися про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня 2021 року.
Також суд вказує на те, що: пенсійні виплати здійснюються позивачу щомісяця; позивач мав можливість помісячно отримувати від пенсійного органу відповідну інформацію щодо розміру його пенсії та розміру грошового забезпечення з якого вона обрахована.
Отже, ще в 2021 році позивач знав або щонайменше - мав би знати, що його пенсія обраховується з грошового забезпечення станом на 05.03.2019, і мав би знати, що його пенсія не обраховувалася з грошового забезпечення станом на 01.01.2022.
Натомість позивач звернувся до відповідача про видачу йому довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2022 лише 01.09.2023, на що отримав відмову 21.09.2023.
Позивач не вказав в позовній заяві жодної інформації щодо того, які об'єктивні обставини перешкоджали йому, починаючи з 01.01.2022 до 01.09.2023 звернутися до відповідача в цій справі про видачу йому довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 для перерахунку його пенсії з 01.02.2022.
Представник позивача подала до суду цей позов лише 06.11.2023, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.
У позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача не навела жодних об'єктивних і непереборних обставин, що перешкоджали вчасно реалізувати своє право на звернення до суду.
Таким чином, позивачем пропущений встановлений строк на звернення до суду з цим позовом.
Крім цього, частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 (надалі, також - Закон України "Про судовий збір"), суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд зазначає, що представником позивача до позовної заяви долучено квитанцію №3РС0-АМ87-М92К-Е1МТ від 27.02.2023 про сплату судового збору в розмірі 10736,00 грн.
В той же час, у відповідності до довідки начальника відділу документального забезпечення - канцелярії Івано-Франківського окружного адміністративного суду Оксани Козіної від 06.11.2023, зазначена квитанція за аналогічним номером, датою та розміром судового збору подано позивачем до Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/5451/23, який подано до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 15.08.2023. Тобто, відповідного зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за даним матеріалами адміністративної справи не відбулось.
Слід звернути увагу, що позивач не позбавлений права на повернення сплаченого судового збору в адміністративній справі №300/5451/23 на підставі поданої ним заяви, в силу вимог частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір", у порядку встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
За таких обставин, суд вважає, що вказані вище квитанції не є належним доказом сплати судового збору за подання до суду даної позовної заяви, оскільки вказані кошти сплачені за іншою позовною заявою, а саме в адміністративній справі №300/5451/23.
Таким чином, позивачем до позовної заяви не додано документу про сплату судового збору чи документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати останнього.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно зі статями 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (надалі, також - Закон №3674-VI), судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно із частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 абзацу 1 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2023 року у розмірі 2684 гривні.
Згідно із змістом прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру.
Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір за подання даного позову у розмірі 10736,00 грн.
За наявності вказаних недоліків, позовна заява не відповідає вимогам частин 3 статті 161 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Суд звертає увагу, що згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд зазначає, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".
На підставі наведеного та керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску та надання (долучення) документа про сплату судового збору у розмірі 1073,60 гривень або належних доказів, які підтверджують обставини необхідні для вирішення питання щодо звільнення, зменшення розміру або відстрочення сплати судового збору.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у зазначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.