ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року Справа № 280/7180/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
05 вересня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки та невикористані дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за період служби в органах внутрішніх справ та Національної поліції;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки та невикористані дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за період служби в органах внутрішніх справ та Національної поліції України.
11.09.2023 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд справи призначено без виклику представників сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 01.08.2007 по 06.11.2015 він проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 31.07.2023 в Національній поліції України. Зазначає, що з 31.07.2023 він був звільнений зі служби в поліції за власним бажанням, проте під час його звільнення зі служби в поліції з ним не було проведено усіх необхідних розрахунків, а саме протиправно не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки за період проходження служби в ОВС та НПУ. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено про те, що відповідно до абзацу 7 пункту 8 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, за невикористану в році звільнення відпуску поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Відповідач вважає, що спеціальним законодавством встановлено, що виплата компенсації здійснюється лише за невикористану відпустку у році звільнення. Також, відповідач вказував на те, що він не є правонаступником ГУ МВС України в Запорізькій області, а тому з питань отримання компенсації невикористаної відпустки у період проходження служби в ОВС позивач має звертатися саме до ГУ МВС України в Запорізькій області. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.08.2007 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а у період з 07.11.2015 по 31.07.2023 у Національній поліції.
Відповідно до наказу ГУНП в Запорізькій області від 31.07.2023 №345о/с позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням.
Позивач зазначає, що 04.08.2023 на його банківський рахунок надійшла компенсація невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки за 2023 рік, проте за інші періоди позивачу компенсацію виплачено не було.
Позивач, не погодившись з правомірністю виплати компенсації відпустки лише за 2023 рік, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з ч.1-2 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Суд зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, які визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №260).
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Суд зазначає, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року.
Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році.
Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, Верховний Суд зазначає, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічні висновки висловлено судовою палатою Верховного Суду у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19, та у постановах Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №520/8054/2020, від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20.
За таких обставин, позивач має право на отримання компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за період з 07.11.2015 по 31.07.2023.
При цьому, оскільки позивачу за вказаний періоду у повному обсязі не було нараховано та виплачено компенсацію невикористаної відпустки, то спір щодо розміру такої компенсації відповідно між сторонами не виник та не міг виникнути.
Щодо позовних вимог про виплату компенсації невикористаної відпустки за період проходження служби в органах внутрішніх справ, то суд у задоволенні таких позовних вимог відмовляє.
Так, відповідно до відомостей з трудової книжки позивача, 06.11.2015 ГУМВС видано наказ №438о/с, відповідно до якого позивача звільнено з органів внутрішніх справ.
Пунктом 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористані дні відпусток, а також додаткової відпустки, особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно станом на 06.11.2015 ГУМВС мало провести з позивачем розрахунки пов'язані із припиненням проходження служби в ОВС, в тому числі і щодо компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
В свою чергу, матеріали адміністративної справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач до звільнення чи після звільнення з ОВС звертався до ГУМВС з питання того, що з ним не було проведено всіх передбачених законодавством розрахунків.
Суд зазначає, що з 07.11.2015 позивач почав проходити службу у новоствореному органі - Національна поліція України, і саме з зазначеного часу позивачу розпочато нарахування заробітної плати та відпусток відповідачем.
Дійсно, відповідно до функціональних обов'язків, підрозділи Національної поліції є публічними правонаступниками органів внутрішніх справ, проте чинним законодавством України не було передбачено переходу до Національної поліції обов'язків щодо нарахування заробітної плати колишніх працівників ОВС, компенсацій відпусток, тощо, оскільки всі ці питання мали бути вирішені під час звільнення працівників ОВС.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 78, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, вул.Матросова, 29, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки та невикористані дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за період служби з 07.11.2015 по 31.07.2023.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки та невикористані дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за період служби з 07.11.2015 по 31.07.2023, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Новікова