ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
13 листопада 2023 року Справа № 280/1943/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до 1. Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
2. Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 )
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2022 № 92 про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця ОСОБА_1 ;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 , додаткову винагороду в сумі 100 000,00 грн. за червень 2022 року, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 скасовану премію за червень 2022 року.
Крім того, просить поновити строк звернення до суду з даною позовною заявою.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходить військову службу та протягом, зокрема, червня 2022 року брав участь у виконанні бойових завдань в зоні відповідальності військової частини. Однак, оскаржуваним наказом позивача у червні 2022 року позбавлено премії та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова №168). При цьому, підставою для прийняття наказу слугувало те, що позивач перебував у стані алкогольного сп'яніння 17.06.2022. Позивач зазначає, що у вказаний час перебував у звільненні та будь-яких обов'язків військової служби не виконував, що підтверджується постановою Запорізького апеляційного суду від 29.06.2022 у справі № 337/1795/22. Також вказує, що телеграма від 25.03.2022 № 248/1298, на яку посилається відповідач у відповіді на звернення представника позивача, припинила свою дію з 01.06.2022 відповідно до п. 13 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/3/29. З урахуванням викладеного просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 04.04.2023 визнано поважними підстави, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою; відкрито провадження у справі №280/1943/23; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач 1 позов не визнав, у поданому відзиві (вх. від 06.06.2023 №23409) посилається на те, що прийняття оскаржуваного наказу пов'язане із вжиттям позивачем алкогольних напоїв 17.06.2022. При цьому, порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, визначалися телеграмою Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298. Згідно п. 10 зазначеної телеграми до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн. або 100 000,00 грн. не включаються військовослужбовці, які перебували в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння - за місяць, у якому здійснено таке порушення. Зважаючи на те, що позбавлення додаткової винагороди передбачене окремим документом та є окремим видом відповідальності, останнє не ставиться в залежність від рішення суду про притягнення до адміністративної відповідальності. Також, оскільки дію телеграми від 25.03.2022 № 248/1298 припинено Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/3/29, у відповідача 1 були наявні підстави для її застосування 22.06.2023. Також зауважує, що позивач перебував 17.06.2022 за місцем проживання за наказом командира, його військова служба не призупинялась, а отже він у будь-який момент міг бути відкликаний зі звільнення для виконання завдань. Наголошує, що відповідач 1 не має власного фінансового господарства та знаходиться на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 , яка у свою чергу є самостійним розпорядником бюджетних коштів. Враховуючи наведене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
16.06.2023 від представника позивача надійшла заява (вх. № 25020), в якій він просить суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 . Крім того, просить розглянути позовні вимоги у наступній редакції:
визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2022 № 92 про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця ОСОБА_1 ;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити військовослужбовцю Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткову винагороду в сумі 100 000,00 грн. за червень 2022 року, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити військовослужбовцю Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 премію за червень 2022 року.
19.06.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №25217), в якій він заперечує проти доводів відповідача 1.
Ухвалою суду від 21.06.2023 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; далі - відповідач 2); ухвалено розгляд адміністративної справи розпочати спочатку.
Відповідач 2 відзиву на позов не направив.
Частиною другою статті 175 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
Як вбачається з витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22.06.2022 № 92, 17.06.2022 близько 22 год. 30 хв. солдат ОСОБА_1 , проходячи службу на посаді водія інженерно-саперного взводу Військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи в АДРЕСА_4 перебував в стані алкогольного сп'яніння, про що складено протокол про адміністративне військове правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
У зв'язку з викладеним п. 1 наказу від 22.06.2022 № 92 наказано: за вживання алкогольних напоїв під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до порушення вимог статті 1, 2, підпунктів 1, 3, 5 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статті 6, підпунктів 1, 2, 4 статті 11, статті 16, 127 та підпунктів 1. 3, 10 статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та наказу Міністра оборони України від 30.04.2017 № 233 «Про заходи щодо попередження пияцтва у Збройних Сил України» на водія інженерно-саперного взводу ВЧ НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення «догана».
Пунктом 2 наказу від 22.06.2022 № 92 наказано на підставі п. 5 р. 16 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, у зв'язку з невиконанням службових обов'язків військової служби та порушенням дисципліни солдата ОСОБА_1 позбавити премії в повному обсязі, а також виплати щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за червень місяць 2022 року.
Незгода з даним наказом зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби). Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, серед іншого, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок. (ст. 11 Статуту внутрішньої служби).
Відповідно до статті 13 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
За правилами статті 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно статті 241 Статуту внутрішньої служби, кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).
Кожний командир (начальник) зобов'язаний забезпечити у підпорядкованій йому частині (підрозділі) додержання військовослужбовцями правил особистої і громадської гігієни.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут). Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
За правилами статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту передбачено, крім іншого, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
В силу статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Так, на військовослужбовців можуть бути накладені дисциплінарні стягнення у вигляді, зокрема, догани (п. б) статті 48 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 54 Дисциплінарного статуту командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати стягнення, визначені в пунктах "а"-"ґ" статті 48 цього Статуту (крім попередження про неповну службову відповідність осіб офіцерського складу).
На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. (стаття 83 Дисциплінарного статуту).
Згідно статті 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Статтею 87 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк. (стаття 88 Дисциплінарного статуту).
Матеріалами справи підтверджується, що прийняття оскаржуваного наказу обумовлене перебуванням позивача 17.06.2022 близько 22 год. 30 хв. в стані алкогольного сп'яніння, про що складено протокол про адміністративне військове правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
В силу ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до семи діб.
Разом із тим, постановою Запорізького апеляційного суду від 29.06.2022 у справі № 337/1795/22, яка набрала законної сили 29.06.2022, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 29 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасовано, провадження закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому, постановою Запорізького апеляційного суду від 29.06.2022 у справі № 337/1795/22 встановлено, зокрема, наступне: «…у протоколі про адміністративне правопорушення не міститься зазначення конкретного передбаченого військового обов'язку, підстав і часу його виконання у відповідності до ч.4 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", який би виконував ОСОБА_1 17.06.2022 року о 22 год. 30 хв. біля свого помешкання.
Більш того, згідно із запискою про звільнення (військова частина НОМЕР_1 ) солдат ОСОБА_1 з 18.00 год. 17.06.2022 року до 08.00 год. 18.06.2022 року був тимчасово звільнений з розташування військової частини, що унеможливлює виконання ним обов'язків військової служби в цей період і час.
Таким чином у матеріалах справи відсутні достовірні докази про наявність в діях ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.3 ст.172-20 КУпАП, а саме перебування ОСОБА_1 в нетверезому стані (стані алкогольного сп'яніння) під час виконання ним обов'язків військової служби 17.06.2022 року або на території військової частини. Не наведено їх і в постанові суду.
З огляду на викладене, сукупність доказів, досліджених апеляційним судом під час перегляду постанови суду першої інстанції, свідчить про відсутність події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 та відповідно, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова суду скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП….».
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. (ч. 4 ст. 78 КАС України).
Тобто, не потребує доказування та обставина, що позивач, перебуваючи 17.06.2022 близько 22 год. 30 хв. біля свого помешкання, був тимчасово звільнений з розташування військової частини, що унеможливлює виконання ним обов'язків військової служби в цей період і час.
Пункт 4 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 передбачає, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках, зокрема, за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
У спірному наказі як на підставу невиплати позивачу премії відповідач 1 покликається саме на пункт 4 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.
Проте, як вже зазначалося вище, алкогольні напої позивач вживав, не перебуваючи на території військової частини, а будучі біля свого помешкання, у звільненні.
Тобто, законодавчих підстав для невиплати позивачу премії за червень 2022 року судом не встановлено.
Щодо додаткової винагороди слід зазначити, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова №168; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Абзацом першим пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідач 1 підтверджує, що позивач протягом червня 2022 року брав участь у виконанні бойових завдань, про що свідчить лист від 22.02.2023 № 478. При цьому, відповідач 1 не заперечує того, що єдиною підставою для не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у червні 2022 року слугував спірний наказ.
Обґрунтовуючи позбавлення позивача додаткової винагороди відповідач 1 покликається на п. 10 телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, відповідно до якого до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які перебували у стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння.
В той же час, відповідно до п. 13 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/3/29 наказано вважати такою, що не застосовується з 01.06.2022. телеграму Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298.
Згідно пп. 9.8 п. 9 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/3/29, до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які вживали алкогольні напої (наркотичні та психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння).
Як вже зазначалося вище, алкогольні напої на території військової частини 17.06.2022 позивач вживав, а отже підстави для позбавлення його додаткової винагороди у червні 2022 року відсутні.
Покликання відповідача 1 на те, що дію телеграми від 25.03.2022 № 248/1298 припинено Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022, а отже у відповідача 1 були наявні підстави для її застосування 22.06.2023, суд не приймає та зазначає, що наведені обставини не можуть позбавляти позивача права на отримання додаткової винагороди, оскільки дію телеграми від 25.03.2022 № 248/1298 припинено саме з 01.06.2022. Тобто, відповідач 1 не може посилатися на недіючу телеграму як на підставу невиплати позивачу додаткової винагороди.
При цьому, належним способом захисту прав позивача суд вважає зобов'язання відповідача 2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, а не в сумі 100 000,00 грн., як про це просить позивач. Звідси, в даній частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2022 № 92 (з основної діяльності) «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця ОСОБА_1 ».
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за червень 2022 року.
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) премію за червень 2022 року.
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 13.11.2023.
Суддя Ю.П. Бойченко