ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
13 листопада 2023 року Справа № 280/2431/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до 1. Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16)
2. Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б)
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до 1. Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 1), 2. Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.02.2023, викладене у листі від 08.03.2023 № 2600-0207-8/42079, що полягає у відмові ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ч. 4 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не зарахуванні трудового стажу з 01.08.1999 по 11.06.2004, з 07.04.2005 по 31.12.2006, з 12.04.2007 по 03.08.2008 та з 2008 по 2016 до спеціального стажу роботи за вислугу років;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ч. 4 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати до спеціального стажу роботи за вислугу років періоди роботи з 01.08.1999 по 11.06.2004, з 07.04.2005 по 31.12.2006, з 12.04.2007 по 03.08.2008 та з 2008 по 2016.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ч. 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки мав необхідний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії. Водночас, відповідач 2 прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності у позивача необхідного спеціального стажу. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, із посиланням на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 21.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/2431/23; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
28.04.2023 від відповідача 1 надійшли розрахунок страхового стажу позивача та копія оскаржуваного рішення.
Відповідач 2 позов не визнав, у поданому відзиві (вх. від 08.05.2023 № 18505) послався на те, що за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, оскільки у нього відсутній необхідний спеціальний стаж. Так, загальний страховий стаж склав 20 років 8 місяців 12 днів, стаж за вислугу років склав 11 років 5 місяців 12 днів. При цьому, до спеціального стажу не зараховано періоди роботи з 01.08.1999 по 11.06.2004, з 07.04.2005 по 31.12.2006 та з 12.04.2007 по 03.08.2008 згідно трудової книжки від 31.08.1999 НОМЕР_1 , оскільки відсутні уточнюючі довідки із зазначенням інформації про перебування у відпустці без збереження заробітної плати. Також, не зараховано періоди роботи за 2008 та 2016 роки згідно довідки від 26.01.2023 № 13, оскільки в довідці зазначено, що наявність відпусток перевірити неможливо. За таких обставин просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач 1 позов також не визнав, подав відзив (вх. № 08.05.2023 № 18669), в якому просить у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у відзиві Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 13.02.2023 за призначенням/перерахунком пенсії. Заяву, за принципом екстериторіальності, розподілено для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.02.2023 № 263040009795 у призначенні пенсії відмовлено з підстав відсутності необхідного спеціального стажу. При цьому, у рішенні вказано, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 20 років 8 місяців 12 днів, стаж за вислугу років складає 11 років 5 місяців 12 днів. До спеціального стажу не зараховано періоди роботи з 01.08.1999 по 11.06.2004, з 07.04.2005 по 31.12.2006 та з 12.04.2007 по 03.08.2008 згідно трудової книжки від 31.08.1999 НОМЕР_1 , оскільки відсутні довідки про перебування у відпустці без збереження заробітної плати. Також, не зараховано періоди роботи за 2008 та 2016 роки згідно довідки від 26.01.2023 № 13, оскільки в довідці зазначено, що наявність відпусток перевірити неможливо.
Про прийняття зазначеного рішення позивача поінформовано листом відповідача 1 від 08.03.2023 № 2600-0207-8/42079.
Не погодившись із відмовою у призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Так, відповідно до ч. 4 ст. 114 Закону №1058-IV право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів за наявності стажу творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та у порядку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи, яка дає право на таку пенсію.
Пенсії для осіб, визначених цією частиною, до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 затверджено, крім іншого, Перелік посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку.
Абзацом дванадцятим пункту 1 зазначеного Переліку визначено, що право на пенсію за вислугу років мають: за наявності стажу творчої діяльності на посадах, передбачених у цьому пункті, не менше 20 років: артисти балету та балету на льоду.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом досліджено трудову книжку позивача від 31.08.1999 серії НОМЕР_1 та встановлено, що в ній, серед іншого, містяться такі записи:
01.08.1999 - прийнятий на посаду артисту балету (Донецький державний академічний російський театр опери та балету);
11.06.2004 - звільнений;
07.04.2005 - прийнятий на посаду артисту балету (Донецький академічний державний театр опери та балету ім. А.Б. Солов'яненка);
31.12.2006 - звільнений;
12.04.2007 - прийнятий на посаду артисту балету (Донецький академічний державний театр опери та балету ім. А.Б. Солов'яненка);
03.08.2008 - звільнений;
09.09.2008 - зарахований на посаду артисту балету (Комунальний заклад «Театрально-видовищний заклад культури «Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва»);
02.07.2017 - звільнений.
Однак, відмовляючи у зарахуванні до спеціального стажу позивача періодів з 01.08.1999 по 11.06.2004, з 07.04.2005 по 31.12.2006 та з 12.04.2007 по 03.08.2008 орган Пенсійного фонду посилається на відсутність довідок про перебування у відпустці без збереження заробітної плати.
Проте, суд такі доводи відхиляє та зазначає, що наявність у позивача стажу творчої діяльності на посаді, передбаченої Переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, підтверджується записами у його трудовій книжці.
Крім того, розрахунком страхового стажу позивача підтверджується, що зазначені періоди враховані до його страхового стажу в повному обсязі, а отже суд не вбачає підстав для їх неврахування до спеціального стажу ОСОБА_1 .
Також, в оскаржуваному рішенні відповідач 2 не посилається на правові норми, якими передбачено надання зазначених ним довідок.
При цьому, суд враховує, що позивач у періоди з 01.08.1999 по 11.06.2004, з 07.04.2005 по 31.12.2006 працював у м. Донецьку, який наразі входить до переліку тимчасово окупованих територій. Тобто, позивач з об'єктивних причин не мав можливості надати органу Пенсійного фонду додаткові документи.
Стосовно не зарахованих періодів згідно довідки Комунального закладу «Театрально-видовищний заклад культури «Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва» від 26.01.2023 № 13 слід зазначити наступне.
Так, з розрахунку страхового стажу позивача вбачається, що до його спеціального стажу роботи не зараховано, зокрема, періоди з 09.09.2008 по 31.12.2008, з 01.03.2016 по 31.12.2016. При цьому, у довідці від 26.01.2023 № 13 зазначено, що наявність відпусток за 2008 рік та 2016 рік перевірити не можливо у зв'язку із вилученням оригіналів наказів комунального закладу на підставі ухвали слідчого судді.
Водночас, на думку суду, зазначена обставина не може позбавляти позивача права на пенсійне забезпечення, оскільки його стаж за зазначений період підтверджується безпосередньо записами у трудовій книжці та розрахунком страхового стажу. Крім того, те, що роботодавець не може перевірити наявність відпусток у зв'язку із вилученням оригіналів наказів на підставі ухвали слідчого судді, не повинно тягнути негативні наслідки для працівника.
З урахуванням наведеного у сукупності суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.02.2023 № 263040009795 та наявність підстав для його скасування.
Водночас, суд звертає увагу, що лист від 08.03.2023 № 2600-0207-8/42079, який позивач просить визнати протиправним, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, а тому скасуванню не підлягає.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ч. 4 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати до спеціального стажу роботи за вислугу років періоди роботи з 01.08.1999 по 11.06.2004, з 07.04.2005 по 31.12.2006, з 12.04.2007 по 03.08.2008 та з 2008 по 2016 слід зазначити про таке.
Позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії мав, з урахуванням висновків суду, спеціальний стаж роботи більше 20 років.
Вказані обставини свідчать про наявність у ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років на підставі ч. 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, суд звертає увагу на наступне.
Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку №22-1 передбачено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Таким чином, наразі органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
В спірному випадку заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 21.02.2023 № 263040009795. Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
За приписами частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акту суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи наведене, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд виходить за межі позовних вимог та вважає за необхідне зобов'язати відповідача 2 зарахувати періоди роботи позивача з 01.08.1999 по 11.06.2004, з 07.04.2005 по 31.12.2006, з 12.04.2007 по 03.08.2008, з 09.09.2008 по 31.12.2008, з 01.03.2016 по 31.12.2016 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі ч. 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язати відповідача 2 призначити позивачу пенсію за вислугу років на підставі ч. 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за пенсією - 13.02.2023.
Водночас, зважаючи на вищенаведені законодавчі приписи, позовні вимоги, заявлені до відповідача 1, задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
У силу вимог частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.02.2023 № 263040009795 про відмову у призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 01.08.1999 по 11.06.2004, з 07.04.2005 по 31.12.2006, з 12.04.2007 по 03.08.2008, з 09.09.2008 по 31.12.2008, з 01.03.2016 по 31.12.2016 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі ч. 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсію за вислугу років на підставі ч. 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за пенсією - 13.02.2023.
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
6. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 13.11.2023.
Суддя Ю.П. Бойченко