ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
13 листопада 2023 року (09:45)Справа № 280/7276/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, Держпром, майдан Свободи, 5, код ЄДРПОУ 14099344); Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
07.09.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати лист-повідомлення відповідача 2 від 17.08.2023 №0800-0205-8/54272 про наслідки розгляду заяви від 09.08.2023 та рішення про відмову у призначенні пенсії відповідача 1 від 16.08.2023 №083950018608;
зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 2 позивача періоди роботи згідно з довідкою ВАТ «ПАО «Інкар» № 44 від 24.07.2008 на посаді контролера по термообробці, зайнятого на гарячій ділянці робіт з 14.02.1987 по 24.09.1992;
зобов'язати відповідача 1 зарахувати до страхового стажу позивача період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 на посаді контролера по термообробці, зайнятого на гарячій ділянці робіт з 01.01.1992 по 24.09.1992;
зобов'язати відповідача 1 з 10.08.2023 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, на підставі заяви, поданої 09.08.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 09.08.2023 звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Проте, рішенням від 16.08.2023 №083950018608 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку із відсутністю пільгового стажу роботи. Зазначає, що страховий стаж позивача (як загальний так і пільговий) підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача. Пільговий стаж роботи позивача підтверджується довідкою ВАТ «ПАО «Інкар» № 44 від 24.07.2008, яка складено відповідно до вимог чинного законодавства рф і по суті відповідає основним вимогам також українського законодавства. В силу чинності на час її складання для держави України положень «Мінської Конвенції 1993 року», довідка №44 від 24.07.2008 є достовірний документом, а тому має бути прийнята до уваги. Позивач вважає, що прийнятим рішенням відповідач 1 порушив її законні права та інтереси, оскільки воно ґрунтується на безпідставних мотивах і не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 12.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
25.09.2023 до суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 42232), в якому зазначає, що позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та доданими до заяви документами. Так, після реєстрації звернення (заяви) від ОСОБА_1 в ГУ ПФУ в Запорізькій області про призначення пенсії, було розглянуто ГУ ПФУ в Харківській області. Так, на підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, страховий стаж ОСОБА_1 склав 26 років 03 місяці 15 днів, пільговий стаж відсутній. На підставі викладеного, прийнято рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 16.08.2023 №083950018608 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового та страхового стажу, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 з 01.01.1992 по 24.09.1992 (період роботи в російській федерації), оскільки, починаючи з 01.01.2023, російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. До пільгового стажу не зараховано: періоди роботи згідно з довідкою №44 від 24.07.2008, оскільки вона не відповідає додатку №5 Порядку №637, а саме: відсутнє посилання на пільговий довідник, який був чинний на період роботи заявника, відсутні підписи керівника та головного бухгалтера та відсутній апостиль компетентного органу держави, в якій був складений документ. Додатково повідомляє, що відповідно до п. 4.10 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
02.10.2023 до суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 43431), в якому зазначає, що надана позивачем заява про призначення пенсії розглянута в порядку екстериторіальності ГУ ПФУ в Харківській області. Рішенням від 16.08.2023 № 083950018608 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
16.10.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. №45320) з процесуальних питань про застосування відносно відповідача положень ч. 4 ст. 159 КАС України.
Розглянувши зазначене клопотання, суд вважає його не обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає, оскільки, відзив на позовну заяву, поданий до суду відповідачем 1 підписаний ОСОБА_2 , відомості про зазначеного представника наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та є в загальному доступі. Разом з цим, зазначеним представник має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи без окремого доручення керівника (самопредставництво).
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
09.08.2023 позивач звернулась ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням вимог до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за заявою про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Так, рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 16.08.2023 №083950018608 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.20-21).
У рішенні зазначено, що загальний стаж роботи становить 26 років 3 місяці 15 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 з 01.01.1992 по 24.09.1992 (період роботи в російській федерації), оскільки, починаючи з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. До пільгового стажу не зараховано: періоди роботи згідно з довідкою №44 від 24.07.2008, оскільки вона не відповідає додатку №5 Порядку №637, а саме: відсутнє посилання на пільговий довідник, який був чинний на період роботи заявника, відсутні підписи керівника та головного бухгалтера та відсутній апостиль компетентного органу держави, в якій був складений документ. Враховуючи зазначене, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 17.08.2023 № 0800-0205-8/54272, позивача повідомлено про прийняття рішення про відмову у призначення пенсії від 16.08.2023 №083950018608 (а.с.19).
Не погоджуючись із не призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Вирішуючи по суті існуючий спір суд першочергово звертає увагу на ту обставину, що оскільки трудовий стаж набутий позивачем на території російської федерації, тому при визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону від 09.07.2003 за № 1058-IV вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.
Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача у спірний період. Дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 639 від 24.06.2023.
Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» Україна вийшла із такої годи. Постанова набрала чинності 02.12.2022.
Водночас, відповідно до п.2 ст.13 Угоди про гарантії пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
Суд відмічає, що на час набуття позивачем трудового стажу у спірний період, вказана вище Угода була чинною для України, відтак підлягає застосуванню до даних правовідносин.
Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
З огляду на що, суд критично оцінює доводи відповідача 1 про те, що до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території рф лише по 31.12.1991.
Крім того, суд зауважує, що набутий позивачем трудовий стаж не повинен піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією РФ припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача 1 суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення/перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
За змістом статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, відомості про наявність у позивача стажу роботи за п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в першу чергу, підтверджуються записами в трудовій книжці, і лише за відсутності таких записів - відповідними довідками з місця роботи.
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої наказом №162 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в періоди роботи з 1987-1992) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Аналогічні норми містить Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача НОМЕР_3 містить усі необхідні записи про стаж її роботи, записи відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях №162 від 20.06.1974, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993.
Зокрема, трудова книжка позивача НОМЕР_3 , містить записи про спірний період роботи позивача на території рф (записи №3-8), зокрема з 14.02.1987 по 24.09.1992 у ВАТ «ПАО «Інкар» на посаді контролера по термообробці, зайнятого на гарячій дільниці робіт (а.с16).
Автентичність записів трудової книжки відповідачем 1 не оспорюється.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що період роботи позивача (не зарахований відповідачем 1 до страхового стажу) з 01.01.1992 по 24.09.1992 є повністю підтвердженим, та підлягає зарахуванню до її загального страхового стажу.
Разом з цим, для підтвердження пільгового стажу позивачем надано довідку №44 від 24.07.2008 про період роботи з 14.02.1987 по 24.09.1992 у ВАТ «ПАО «Інкар» на посаді на посаді контролера по термообробці, зайнятого на гарячій дільниці робіт (а.с.22).
Так, зазначена довідка містить відомості, згідно із якими позивач працювала у період з 14.02.1987 по 24.09.1992 на посаді контролера з термообробки, зайнятого на гарячій ділянці робіт, яка передбачена Списком № 2, розділом XIV, підрозділом 4, пунктом а позицією 2150400а-13026, у структурному підрозділі гальвано-термічному цеху №14, термічна обробка із зайнятістю на роботах постійно повний робочий день, повний робочий тиждень. Підстава видачі довідки: Особиста карта Т-2, ЄТКД, техпроцес, особиста архівна справа, штатний розклад, інструкції: Я-6/1246, планування цеху, наказ про прийом № 10 від 04.02.87, наказ про звільнення № 174 від 25.09.92, розрахункові відомості з 02.87 р. до 09.92 р. Відповідно до статті 25 Федерального закону від 17.12.2001 № І73-Ф3 «Про трудові пенсії в РФ» фізичні та юридичні особи несуть відповідальність за достовірність відомостей, що містяться в документах, що подаються ними для призначення та виплати пенсій.
Однак, вищезазначена Довідка не врахована відповідачем 1, як така, що підтверджує періоди роботи позивача з 14.02.1987 по 24.09.1992, оскільки довідка не відповідає додатку №5 Порядку №637 та відсутній апостиль компетентного органу держави, в якій був складений документ.
Так, суд вважає такі доводи відповідача безпідставними, оскільки довідка видана в іноземній державі на підставі нормативних актів цієї держави, пенсійні органи якої не керуються нормативними актами України.
Разом із тим, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Тому, твердження пенсійного органу про необхідність проставлення на довідці апостилю, на переконання суду, є необґрунтованою.
Таким чином, суд приходить висновку, що відповідач 1 протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача, період її роботи у ВАТ «ПАО «Інкар» на посаді контролера по термообробці, зайнятого на гарячій дільниці робіт згідно з довідку №44 від 24.07.2008.
Разом з цим, суд зауважує, що у довідці ВАТ «ПАО «Інкар» №44 від 24.07.2008 міститься також інформація щодо кількості днів, що виключаються зі спецстажу (перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до 1,5 років; інші відволікання від основної роботи страйки, донорські дні, тощо).
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача 1 зарахувати до пільгового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, період її роботи з 14.02.1987 по 24.09.1992 на посаді контролера по термообробці, зайнятого на гарячій дільниці робіт, з урахуванням даних, зазначених у довідці ВАТ «ПАО «Інкар» №44 від 24.07.2008.
Таким чином, оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 16.08.2023 №083950018608 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, суд виходить з такого.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Адміністративний суд надає оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст такого рішення.
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що відповідач 1 протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії її роботи на посаді контролера по термообробці, зайнятого на гарячій дільниці робіт, з урахуванням даних, зазначених у довідці ВАТ «ПАО «Інкар» №44 від 24.07.2008 (про кількість днів, що виключаються зі спецстажу позивача).
Разом із тим, суд враховує, що обчислення пільгового стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію, а також встановлювати його достатність для призначення пенсії на пільгових умовах, у тому числі на підставі п. 2 ч.2 ст. 114 Закону №1058-IV.
Отже, з метою відновлення порушеного прав позивача у спірних правовідносинах наявні підстави для зобов'язання відповідача 1 зарахувати роботи позивача на посаді контролера по термообробці, зайнятого на гарячій дільниці робіт згідно з довідкою ВАТ «ПАО «Інкар» №44 від 24.07.2008 до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію, а також зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09.08.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі №514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що «..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах».
Разом з цим, щодо вимог позивача визнати протиправним та скасувати лист-повідомлення відповідача 2 від 17.08.2023 №0800-0205-8/54272 про наслідки розгляду заяви від 09.08.2023, то вони не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Приписами п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Суд зазначає, що лист Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 17.08.2023 №0800-0205-8/54272 не є рішенням у розумінні п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України та носить виключно інформативний характер. Таким чином, такий лист сам по собі не порушує права позивача, а лише інформує його щодо про прийняття рішення про відмову у призначення пенсії від 16.08.2023 №083950018608.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позову, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області як суб'єкта владних повноважень, яким прийнято рішення, визнане судом протиправним, в розмірі 536,80 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, Держпром, майдан Свободи, 5, код ЄДРПОУ 14099344); Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській про відмову у призначенні пенсії від 16.08.2023 №083950018608.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 01.01.1992 по 24.09.1992 у ВАТ «ПАО «Інкар» на посаді контролера по термообробці, зайнятого на гарячій дільниці робіт.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 період її роботи з 14.02.1987 по 24.09.1992 на посаді контролера по термообробці, зайнятого на гарячій дільниці робіт, з урахуванням даних, зазначених у довідці ВАТ «ПАО «Інкар» №44 від 24.07.2008.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 09.08.2023, та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволені інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 13.11.2023.
Суддя Ю.В. Калашник