ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 рокум. Ужгород№ 260/5469/23
10:49 год
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скраль Т.В.
при секретарі Шестак Н.В.,
за участю сторін:
позивач: ОСОБА_1 - не з'явився,
представник позивача: адвокат Андрейчук Олександр Михайлович,
відповідач: Головне управління ДПС у Закарпатській області представник Василиндра Валентин Романович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Андрейчука Олександра Михайловича ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 44106694) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 31 жовтня 2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 09 листопада 2023 року та підписано 13 листопада, у зв'язку із участю 10 листопада 2023 року головуючої судді в онлайн-семінарі згідно наказу Голови суду №245/К від 09.11.2023 року.
30 червня 2023 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової служби України, в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.09.2022 р. № 0917341-2413-0704 ГУ ДПС в Закарпатській області; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.12.2022 р. № 1740921-2413-0704 ГУ ДПС в Закарпатській області.
17 липня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі.
11 жовтня 2023 року ухвалою суду позов в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 19.09.2022 року №0917341-2413-0704 - залишено без розгляду. Закрито підготовче провадження в адміністративні справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 1740921-2413-0704 від 27.12.2022 року та призначено судовий розгляд по суті.
1. Позиції сторін.
Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого в реєстрі за №778 від 27.02.2018р., ОСОБА_1 є також власником виробничого комплексу, загальною площею 995.40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 за кодом 125 «Будівлі промислові та склади», передбачено, що даний клас включає в себе «будівлі будівельних матеріалів та виробів» (код 1251.8). Відповідно до частини першої нього ж класифікатора, будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Вказаний об'єкт використовується Позивачем для виробництва будівельних матеріалів та інших виробів (піноблоків) з 2009 року. Відповідно до підпункту є) п. 266.2.2. Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування, зокрема, будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, а тому сума нарахованих позивачу податкових зобов'язань згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірною. Позивач вважає, що претендує на пільги щодо сплати податку та віднесення даних об'єктів до об'єктів, які не підлягають оподаткуванню по ст. 266.2.2 ПК України
09 серпня 2023 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити, оскільки відповідно до поданої Податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, від 25.01.2022 з типом «Звітна», задекларований платником вид діяльності, що здійснювався у звітному періоді - КВЕД 47.11 - «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами». Дохід від здійснення вказаної господарської діяльності склав 960 350 грн. Дохід від основного виду діяльності - КВЕД 10.71 - «Виробництво хлiба та хлiбобулочних виробiв; виробництво борошняних кондитерських виробiв, тортiв i тiстечок нетривалого зберiгання» у Податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за звітний період 2021 рік, поданої 24.01.2022 року - не зазначений. Згідно Національного класифікатора України ДК 009:2010, КВЕД 47.11 - «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами», який зазначений у Податковій декларації за звітний період 2021 рік, входить до секції G «Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів», яка у свою чергу не відноситься до секцій B-F КВЕД ДК 009:2010, передбачених п. п. «є» п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ. Разом з тим, 31.05.2023 (після отримання оскаржуваних ППР та отримання відповіді на заяву до ГУ ДПС у Закарпатській області), ОСОБА_1 подано нову Податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, з типом «Уточнююча». У вказаній декларації задекларовано обсяг отриманого доходу за звітний період 2021 рік в сумі 960,35 тис. грн. Тобто дохід звітної декларації та уточнюючої є тотожним. Водночас, в уточнюючій декларації при збереженні сум доходів, розширено перелік видів господарської діяльності які здійснювалися у звітному періоді, а саме - 10.71 - «Виробництво хлiба та хлiбобулочних виробiв; виробництво борошняних кондитерських виробiв, тортiв i тiстечок нетривалого зберiгання»; 47.11 - «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами», 02.30 - «Збирання дикорослих недеревних продуктів»; 47.24 - «Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах»; 68.20 - «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна»; 23.69 - «Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу». Тобто, відповідно до поданої уточнюючої декларації, дохід у 960 тис. грн отримано вже не від одного виду діяльності, а від групи КВЕДів. Крім того, визначення належності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507.
14 серпня 2023 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що претендує на пільги щодо сплати податку та віднесення даних об'єктів до об'єктів, які не підлягають оподаткуванню по ст.266.2.2 ПК України, тому, сума нарахованих позивачу податкових зобов'язань є неправомірною.
Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 . Основний вид економічної діяльності: 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, (а.с. 15-16).
Згідно з договором купівлі-продажу від 27 лютого 2008 року № 778 ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме, виробничий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ), (а.с. 18-19).
24 січня 2022 року позивачем подано до Головного управління ДПС у Закарпатській області податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2021 рік, в якій зазначено у пункті 10 вид підприємницької діяльності у звітному періоді: 47.11 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами», (а.с. 60-61).
27 грудня 2022 року Головним управлінням ДПС у Закарпатській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 1740921-2413-0704, яким визначено суму податкового зобов'язання за 2021 рік у сумі 89 586,00 грн. по платежу «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» на нерухоме майно загальною площею об'єкту 994,40 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (будівлі промисловості та склади), (а.с. 9).
Згідно відомостей у Державної реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.64-73) за адресою нерухомого майна АДРЕСА_3 зареєстровано тип майна: виробничий комплекс (реєстраційний номер 21998704).
30 травня 2023 року Головне управління ДПС у Закарпатській області листом № 6315/6/07-16-24-03-06 повідомило ОСОБА_1 , станом на 30.05.2023 року підстави для скасування, в тому числі, податкового повідомлення - рішення № 1740921-2413-0704 від 27 грудня 2022 року на суму 89586,00 грн. відсутні, (а.с. 58-59).
31 травня 2023 року позивачем подано до Головного управління ДПС у Закарпатській області уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2021 рік, в якій зазначено у пункті 10 види підприємницької діяльності у звітному періоді: 10.71 «Виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання», 47.11 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами», 02.30 «Збирання дикорослих недеревних продуктів», 47.24 «Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах», 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», 23.69 «Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу», (а.с. 62).
Не погодившись із такими діями відповідача позивач звернувся до суду.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).
Підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.
Як встановив суд ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт господарювання -фізична особа-підприємець та з 01.04.2016 року та перебуває на спрощеній системі оподаткування, платник єдиного податку 2 групи, 20 %.
Відповідно до поданої 24 січня 2022 рок Податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за типом "Звітна" задекларований платником вид діяльності у звітному періоді - КВЕД 47.11 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами», (а.с. 60-61).
Дохід від здійснення вказаної господарської діяльності 960 350 грн.
31.05.2023 року позивачем ОСОБА_1 подано нову Податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, з типом "Уточнююча".
В уточнюючій декларації задекларовано обсяг отриманого доходу за звітний період 2021 рік в сумі 960, 35 тис. грн. Дохід звітної декларації та уточнюючої є тотожними. Водночас, в уточнюючій декларації розширено перелік видів господарської діяльності, які здійснювалися у звітному періоді, а саме: 10.71 «Виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання», 47.11 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами», 02.30 «Збирання дикорослих недеревних продуктів», 47.24 «Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах», 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», 23.69 «Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу», (а.с. 62).
Згідно відомостей у Державної реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.64-73) за адресою нерухомого майна Закарпатська область, Перечинський район, с. Дубриничі, вул. Центральна, буд. 1М зареєстровано тип майна: виробничий комплекс (реєстраційний номер 21998704).
Як вже зазначалося судом, що підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання,
Однак, суд зауважує, що на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення відповідач не володів відомостями, що таке майно використовується позивачем у своїй господарській діяльності.
Крім того, в даній справі позивач не довів, що з урахуванням виду діяльності на час подачі податкової декларації ним використовувався вказаний об'єкт (Україна, Закарпатська область, м. Перчин, вул. Центральна, буд.1М) за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), оскільки статус будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Вирішуючи в межах цієї конкретної справи питання правомірності визначення податкового зобов'язання, з огляду на всі фактичні обставини даної справи, враховуючи положення Основного Закону, зокрема статті 13 Конституції України: «Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству»; статті 67 Конституції України, «Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом», а також дотримання відповідачем положень Податкового кодексу України в частині його повноважень та функцій, суд визнає, що спірне податкове повідомлення-рішення № 1740921-2413-0704 від 27 грудня 2022 року прийняте відповідачем відповідно до чинного законодавства, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Баланс інтересів у спірних правовідносинах досягнутий шляхом реалізації відповідачем норм права при визначенні податкового зобов'язання позивачу без свавільного втручання та без покладення надмірного тягара.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17, де вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 справа № 806/2676/17, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини другоїстатті 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та у задоволенні яких слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 1740921-2413-0704 від 27.12.2022 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .
СуддяТ.В.Скраль