Справа № 212/3395/23
2/212/1553/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., за участю секретаря судового засідання - Машошиної Ю.О., представника позивача - адвоката Іванова В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року представник позивача - адвокат Іванов В.О. звернувся до суду із вказаним позовом, уточнивши позовні вимоги, просив визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внести зміни до актового запису № 262 від 29 лютого 2012 року, вчиненого Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області про народження дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключивши відомості про батька - ОСОБА_3 та включивши відомості про батька - ОСОБА_2 , а також змінити прізвище дитини з “ ОСОБА_5 ” на “ ОСОБА_6 ”.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 10 вересня 2010 року було укладено шлюб, проте шлюбні відносини було припинено у лютому 2011 року, але шлюб не був розірваний. В березні 2011 року позивач почала будувати сім?ю з ОСОБА_2 , після чого вони фактичного стали проживати однією сім?єю, вели спільне господарство, ділили порівну сімейні права і обов?язки без укладення шлюбу. Внаслідок сумісного проживання однією сім?єю ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась спільна дитина - ОСОБА_7 , про що в Книзі реєстрації народжень 29 лютого 2012 року зроблено відповідний актовий запис за № 262. Однак, у зв?язку з тим, що шлюб між позивачем і ОСОБА_3 розірвано не було, на підставі ст.122 СК України, батьком дитини у свідоцтві про народження було зазначено останнього. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 27 жовтня 2015 року шлюб між позивачем та ОСОБА_3 було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача та ОСОБА_2 народилась ще одна спільна дитина. 05 липня 2017 року між позивачем і ОСОБА_2 укладено шлюб. У зв'язку із тим, що актовий запис дитини позивача має відомості про батька, який є ані фактичним, ані біологічним батьком дитини, позивач змушена звернутись до суду із вказаним позовом.
Ухвалою суду від 17 травня 2023 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 13 05 червня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, витребувано з Покровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повний витяг з актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис в Книзі реєстрації народжень № 262 від 29 лютого 2012 року).
Від третьої особи Покровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на адресу суду надійшли письмові пояснення в яких зазначили, що позивач ставить перед судом питання про визнання ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4 , внесення змін до актового запису про народження № 262 від 29 лютого 2012 року складеного на ОСОБА_4 шляхом виключення відомостей про ОСОБА_3 як батька дитини, вказавши відомості про батька - ОСОБА_2 . У матеріалах справи відсутня заява відповідача ОСОБА_2 про визнання свого батьківства щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, позивачем порушено приписи ч.3 ст.138 СК України яким передбачено, що до вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка розпочинається від дня державної реєстрації народження дитини. Державна реєстрації народження дитини здійснена у 2012 році, тоді як позовну заяву подано позивачем після спливу більше 10 років і питання про поновлення строку позовної давності з обгрунтування причин її пропуску позивачем перед судом не ставилось.
Ухвалою суду від 06 вересня 2023 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що відповідач ОСОБА_2 є його другом, який проживає однією сім'єю із позивачем. З відповідачем ОСОБА_3 він не знайомий, мотивів казати неправду у відношенні нього немає. З позивачем його познайомив ОСОБА_9 наприкінці зими 2011 року, сказав, що вони зустрічаються та будуть жити разом. Він є хрещеним батьком ОСОБА_4 . Коли народився ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проживали разом на мкрн ОСОБА_12 . У дружньому колі говорили про те, що ОСОБА_11 була одружена, він про це знав. На теперішній час він спілкується з ОСОБА_13 рідко, оскільки ОСОБА_13 служить в ЗСУ. Відпустка у ОСОБА_13 була двічі, взимку і останній раз у вересні 2023 року. Чому ОСОБА_9 не бажає проводити генетичну експертизу щодо дитини, він не знає, можливо грошей не має, але ОСОБА_13 знає, що це його дитина.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона є рідною сестрою позивача. ОСОБА_11 вийшла заміж за ОСОБА_15 у березні 2010 року, але десь під новий рік вони вже не були разом. 08 березня 2011 року вона приїжджала до сестри і ОСОБА_11 вже проживала із ОСОБА_16 . Зараз ОСОБА_9 служить і вони вирішили встановити батьківство, тому що ОСОБА_13 сказав, якщо він загине - хоче, щоб його дитина носила його прізвище. Бойко ОСОБА_13 був у госпіталі десь чотири рази на лікуванні, чому ОСОБА_11 не хоче провести експертизу їй не відомо.
Представник позивача - адвокат Іванов В.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав у повному обсязі, у письмовій заяві вказав, що визнає своє батьківство стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позов до суду не подав, заяв про відкладення розгляду справи або розгляду справи без його участі не надходило.
Представник третьої особи Покровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просили прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ст.206 ЦПК України, відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_17 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_18 ) уклали шлюб 10 вересня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, що видане 10 вересня 2010 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 623 (а.с.10).
ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками вказані - ОСОБА_3 та ОСОБА_17 , що підтверджується свідоцтвом про народження, що видане 29 лютого 2012 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління у Дніпропетровській області, актовий запис № 262 (а.с.12).
З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_4 , вбачається, що відомості про батька здійснені відповідно до ст.133 СК України (а.с.64-65).
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_17 розірвано 18 листопада 2015 року на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу (справа № 212/8698/15-ц, 2/212/3605/15) від 27 жовтня 2015 року, що підтверджується відповідною відміткою (а.с.11).
ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, що видане 10 травня 2018 року Покровським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Відповідний актовий запис № 989 складено 31 серпня 2016 року Покровським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.13).
05 липня 2017 року ОСОБА_20 уклала шлюб з ОСОБА_2 , після одруження змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб, що видане 05 липня 2017 року Покровським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 353 (а.с.14).
Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову повністю або частково є виявом принципів диспозитивності і змагальності. У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Проте, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону (наприклад, відповідач визнає безпідставний позов) або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (наприклад, малолітніх або недієздатних), суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку підлягають встановленню.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 588/1311/17, провадження № 61-39156св18.
Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України.
Відповідно до ч.1 ст.122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Відповідно до ч.1 ст.126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч.3 ст.126 СК України, якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
Відповідно до ч.1-3 ст.128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Відповідно до ч.1, 2 ст.138 СК України, жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.
Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст.128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Згідно частини четвертої, пунктів 3-5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Оцінюючи заяву відповідача ОСОБА_2 про визнання позову, а також про визнання свого батьківства стосовно дитини, суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті визнання відповідачем позову, оскільки така заява суперечить закону, а також порушує права, свободи та інтереси інших осіб, а саме дитини та відповідача ОСОБА_3 , виходячи з наступного.
Так, в матеріалах справи відсутній висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, що підтверджує батьківство відповідача ОСОБА_2 стосовно дитини. При цьому, судом роз'яснено право представнику позивача заявити відповідне клопотання щодо призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, проте представник таким правом не забажав скористатись, пояснивши неможливість проведення експертизи через перебування відповідача ОСОБА_2 на військовій службі.
Оцінюючи інші надані стороною позивача докази, зокрема покази свідків, суд вважає їх недостатніми для підтвердження обставин, що мають істотне значення та не надають суду можливість визнати відповідача ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4 .
Крім того, суд вважає, що надані свідками покази щодо спільного проживання позивача з ОСОБА_2 з 2011 року, а також обставини, викладені позивачем у позові щодо батьківства ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_4 , 2012 року народження, повністю спростовуються рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2015 року, яким за позовом ОСОБА_21 було стягнуто аліменти з батька дитини ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно.
Наявність вказаного рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень самостійно встановлено судом, відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень».
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що позивач ОСОБА_1 , звернувшись до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання дитини у 2015 році, вказувала, що батьком її сина ОСОБА_7 є ОСОБА_3 , який позовні вимоги визнав в повному обсязі. Батьківство ОСОБА_3 стосовно його сина ОСОБА_7 , 21 лютого 2012 року також встановлено судом в ході судового розгляду справи, про що вказано в судовому рішенні.
Таким чином, за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не доведені жодними належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Доводи представника третьої особи Покровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо пропуску позивачем, як матір'ю дитини, строку давності звернення до суду із вимогами про оспорювання батьківства судом не оцінюються, оскільки судом встановлено недоведеність позовних вимог.
Відповідно ст.141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати компенсуються за рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-5, 10, 12, 13, 19, 76-82, 133, 263-265 ЦПК України, ст.ст.128, 129, 134 СК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька.
Судові витрати - віднести на рахунок позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Покровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 33355958, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Федора Караманиць, буд. 35.
Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 14 листопада 2023 року.
Суддя: М.Д. Власенко