Справа № 201/12380/23
Провадження № 2о/201/426/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2023 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого судді Батманової В.В.
при секретарі Турбаївській М.В.
присяжних Дмитрієва Г.Б.
Дьяченко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про визнання особи безвісно відсутньою,
ВСТАНОВИВ:
10.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із заявою про визнання особи безвісно відсутньою.
В своїй заяві ОСОБА_1 посилалась на те, що заявниця є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька й мати проживали разом за адресою реєстрації - у приватному будинку АДРЕСА_1 . З 2017 року заявниця виїхала до м. Києва для роботи, проте весь час була з матір'ю на зв'язку, кілька разів на рік відвідувала особисто. В подальшому до матері у м. Маріуполь ОСОБА_1 їздила разом з чоловіком - ОСОБА_3 . ОСОБА_2 є співвласницею приватного будинку АДРЕСА_1 . На інші частини будинку нею оформлювалася спадщина після померлих родичів. Введення воєнного стану в країні стало підставою для більш частого спілкування доньки з матір'ю телефоном та унеможливило приїзд. Адже у перші дні активні бойові дії велися саме у маріупольському напрямку. Поки був мобільний зв'язок, мати з донькою спілкувалися по декілька разів на день. 02.03.2022 мати у телефонній розмові повідомила про погіршення ситуації у місті та посилення обстрілів. Це була остання телефонна розмова ОСОБА_1 з матір'ю, і станом на цю дату ОСОБА_2 була жива. Надалі мобільний зв'язок та інтернет в м. Маріуполі зникли. У місті точилися бої та не працювали органи державної влади, прокуратура, поліція, суди та ДСНС. Втративши зв'язок з матір'ю, ОСОБА_4 , через соцмережі шукала її та просила допомоги у пошуку матері та повідомити хоч якусь інформацію щодо неї та будинку. Відтак, встановити будь-який зв'язок із ОСОБА_2 донці досі так і не вдалося. По теперішній час місце знаходження ОСОБА_2 не відоме. 16.08.2023 ОСОБА_1 звернулася із заявою про вчинення кримінальної правопорушення до Броварського районного управління поліції ГУНП у Київській області. По факту зникнення безвісти ОСОБА_2 внесено 17.08.2023 відомості до ЄРДР за №12023111130002879, відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК України. Однак ніяких відомостей про перебіг розслідування Національна поліція заявниці не надавала, про результати розслідування не повідомляла. На даний час ОСОБА_2 не знайдена, будь-який зв'язок з нею втрачено. Понад рік відомості щодо ОСОБА_2 відносно її місця перебування чи проживання - відсутні, що є ознаками безвісно відсутньої (зниклої) особи.
У зв'язку з викладеним просила суд визнати ОСОБА_2 , громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженку м. Маріуполя Донецької області безвісно відсутньою з 03 березня 2022 року.
Представник заявника надала заяву, в якій просила справу розглядати без її участі.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, надав заяву про можливість розгляду справи без участі представника.
Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи 10.11.2023 здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява ОСОБА_5 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
З матеріалів справи вбачається, що заявниця є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Донька й мати проживали разом за адресою реєстрації - у приватному будинку АДРЕСА_1 .
З 2017 року заявниця виїхала до м. Києва для роботи, проте весь час була з матір'ю на зв'язку, кілька разів на рік відвідувала особисто.
В подальшому до матері у м. Маріуполь ОСОБА_1 їздила разом з чоловіком - ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 є співвласницею приватного будинку АДРЕСА_1 . На інші частини будинку нею оформлювалася спадщина після померлих родичів.
Введення воєнного стану в країні стало підставою для більш частого спілкування доньки з матір'ю телефоном та унеможливило приїзд. Адже у перші дні активні бойові дії велися саме у маріупольському напрямку. Поки був мобільний зв'язок, мати з донькою спілкувалися по декілька разів на день.
02.03.2022 мати у телефонній розмові повідомила про погіршення ситуації у місті та посилення обстрілів. Це була остання телефонна розмова ОСОБА_1 з матір'ю, і станом на цю дату ОСОБА_2 була жива.
Надалі мобільний зв'язок та інтернет в м. Маріуполі зникли. У місті точилися бої та не працювали органи державної влади, прокуратура, поліція, суди та ДСНС. Втративши зв'язок з матір'ю, ОСОБА_4 через соцмережі шукала її та просила допомоги у пошуку матері та повідомити хоч якусь інформацію щодо неї та будинку.
Відтак, встановити будь-який зв'язок із ОСОБА_2 донці досі так і не вдалося. По теперішній час місце знаходження ОСОБА_2 не відоме.
16.08.2023 ОСОБА_1 звернулася із заявою про вчинення кримінальної правопорушення до Броварського районного управління поліції ГУНП у Київській області. По факту зникнення безвісти ОСОБА_2 внесено 17.08.2023 відомості до ЄРДР за №12023111130002879, відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК України. Однак ніяких відомостей про перебіг розслідування Національна поліція заявниці не надавала, про результати розслідування не повідомляла.
На даний час ОСОБА_2 не знайдена, будь-який зв'язок з нею втрачено. Понад рік відомості щодо ОСОБА_2 відносно її місця перебування чи проживання - відсутні, що є ознаками безвісно відсутньої (зниклої) особи.
Відповідно до статті 43 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Статею 305 ЦПК України, передбачено, що заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Згідно зі статтею 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 7 травня 2018 року по справі № 225/1297/17, безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 Цивільного Кодексу України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою. При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2018 року по справі № 225/882/17.
Також належить враховувати, що визнання судом у встановленому законом порядку фізичної особи безвісно відсутньою (стаття 43 ЦК України) жодним чином не свідчить про смерть такої особи, так і не виключає самої можливості смерті. Зазначене зумовлює одночасну наявність двох припущень щодо двох взаємовиключних життєвих станів безвісно відсутньої фізичної особи (особа жива, особа померла) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 317/3139/15-ц).
З аналізу вищезазначених правових норм випливає, що фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою за сукупності таких умов: якщо вона відсутня у місці свого постійного проживання протягом року; якщо протягом одного року в місці, де особа постійно або переважно проживає, немає відомостей про її місцеперебування; вжитими заходами щодо розшуку відсутньої особи встановити місце її перебування неможливо; визнання причин, через які заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, юридично поважними.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявниці та наявність підстав для визнання ОСОБА_2 відсутньою, оскільки факт зникнення останньої та відсутність відомостей про її місцезнаходження з 03 березня 2022 року підтверджується доказами, що не викликають сумнівів у своїй допустимості та достовірності, які суд приймає до уваги, так як вони зібрані із дотриманням вимог закону, не суперечать один одному та ніким не спростовуються.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити, що у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою, або відомостей про місцеперебування цієї особи, суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою в порядку ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.293,294,306-308 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про визнання особи безвісно відсутньою задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженку м. Маріуполя Донецької області безвісно відсутньою з 03 березня 2022 року.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя : В.В. Батманова
Присяжні Г.Б. Дмитрієв
С.В. Дьяченко