ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року м. Житомир справа № 240/7766/23
категорія 113040000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області, Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивачка, ФОП ОСОБА_1 ) із позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ08/10992/09-01/2579700061ДПС-ФС від 26.01.2022 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 коп. в дохід Державного бюджету України.
Аргументуючи позовні вимоги, заявлені до Управління Держпраці у Житомирській області (далі - відповідач 1, управління) та Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач 2) позивачка вказала, що про оскаржувану постанову дізналася із банківської установи після блокування відкритого банківського рахунку та списання з такого рахунку 15 000 грн, що унеможливило виплату заробітної плати її найманим працівникам. Пояснює, що станом на 06.01.2023 їй не було відомо про здійснену перевірку уповноваженими особами відповідачів та про складені за результатами перевірки документи, а також про пред'явлення до примусового виконання оскаржуваної постанови. При цьому зауважує, що відповідно до норм чинного законодавства України, які регулюють порядок проведення перевірок органами державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, відповідачами порушено законодавчо визначені норми, які регулюють їх діяльність, права і обов'язки при здійсненні перевірки. З огляду на що, відповідачем 1 винесено постанову № ЖИ08/10992/09-01/2579700061ДПС-ФС від 26.01.2022 про стягнення штрафу за невідомі їй порушення у сфері трудового законодавства, так як фактична перевірка за місцем провадження господарської діяльності не проводилася, про таку перевірку письмово не повідомлено, будь-яких документів під час здійснення перевірки не витребувано. З огляду на що, такі дії відповідачів вважає протиправними та вчиненими всупереч діючого законодавства.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 дану справу прийнято до розгляду та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
14.07.2023 від управління надійшов до суду відзив на позов, в якому представник відповідача 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію мотивував тим, що Головне управління ДПС у Житомирській області направило на адресу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці акт фактичної перевірки №10992/09-01/2579100061 від 01.11.2021, в якому містилась інформація про те, що під час проведення 21.10.2021 фактичної перевірки встановлено порушення законодавства про працю та зайнятість населення, зокрема використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин. Додатково повідомлено, що для ознайомлення та підписання акта перевірки суб'єкт господарювання не з'явився, про що здійснений відповідний запис в такому акті.
Зазначає, що на виконання Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №509 від 17 липня 2013 року уповноваженою особою управління складено та направлено на юридичну адресу суб'єкта господарювання (фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ): АДРЕСА_1 , повідомлення про одержання документів №0601 від 26.01.2022. За результатами розгляду отриманих документів прийнята постанова про накладення штрафу у розмірі 60 000,00 грн за №ЖИ08/10992/09-01/2579100061ДПС-ФС від 26 січня 2022 року, яка направлена на юридичну адресу позивачки, однак направлені документи (повідомлення та постанова) повернулися на адресу управління із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Від відповідача 2 відзив на позовну заяву до суду не надійшов.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст. 263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивачка зареєстрована як фізична особа-підприємець за місцем проживання: АДРЕСА_1 .
21.10.2021 о 13:30 на підставі направлень №№3713, 3708 від 21.10.2021 посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській область проведено фактичну перевірку господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , зокрема господарської одиниці: павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , торгівля в якому проводиться через віконце.
Під час такої перевірки контролюючим органом встановлені порушення п.11 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06 липня 1995 року (далі - Закон №265/95-ВР), ст.ст. 1, 11-1, 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), п.п. 14.1.15 ст.14 Податкового кодексу України та ст.24 Кодексу законів про працю України, які зафіксовані у складеному акті (довідці) фактичної перевірки №10992/09-01/ НОМЕР_1 від 01.11.2021.
Фактичну перевірку посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області проведено без присутності позивачки та у присутності її продавця ОСОБА_2 . Крім того, для ознайомлення та підписання акта перевірки суб'єкт господарювання не з'явилася, про що здійснений відповідний запис в такому акті.
Як пояснив представник відповідача 1 у відзиві на позов, після виявлених порушень, зокрема використання позивачкою найманої праці без належного оформлення, ГУ ДПС у Житомирській області надіслало складений акт з додатками на адресу Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.
За наслідками розгляду акту перевірки №10992/09-01/2579100061 від 01.11.2021 відповідачем 1 сформовано та направлено на адресу позивачки повідомлення про одержання документів №0601 від 26.01.2022, складених за результатами проведеної фактичної перевірки по факту виявленого порушення законодавства про працю, для дослідження і вирішення питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. Таке повідомлення надіслане рекомендованим листом на адресу позивачки, однак повернулося відповідачу 1 із відміткою відділення поштового зв'язку на довідці Ф.20 про причин повернення "за закінченням терміну зберігання".
У подальшому, розглянувши акт фактичної перевірки №10992/09-01/2579100061 від 01.11.2021, уповноваженою особою, заступницею начальника Управління Держпраці у Житомирській області прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 26.01.2022 №ЖИ08/10992/09-01/2579100061ДПС-ФС якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 60 000,00 грн. Штраф застосовано до позивачки за порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" №413 від 17.06.2015, з підстав допуску до роботи працівника без належного оформлення трудових відносин.
Прийняту постанову направлено на адресу позивачки 27.01.2022, але відомості про отримання такої постанови у матеріалах справи відсутні.
У зв'язку із несплатою у добровільному порядку накладеного на позивачку штрафу, управління пред'явило постанову до примусового виконання.
Позивачка вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню з підстав порушення порядку проведення перевірки органами державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Частиною 2 статті 2 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Частиною 3 статті 24 КЗпП передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 259 КЗПП, передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад (ч. 2 ст. 259 КЗПП).
Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗПП передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Згідно частин 3, 4 статті 265 КЗПП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом частин 5 статті 265 КЗПП України, у разі сплати юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю, 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю, передбаченого цією статтею, така постанова вважається виконаною.
Частиною 4 статті 265 КЗПП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509, у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) затверджений постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Положеннями пункту 2 Порядку №509 визначені підстави за наявності яких можуть накладатися штрафи, в тому числі за наявності акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю (абзац 7).
Відповідно до п.3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
За приписами пункту 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб'єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.
Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що роботодавці несуть відповідальність за використання найманої праці без оформлення трудових відносин у встановленому чинним законодавством порядку, тобто, без укладення трудового договору. При цьому, така відповідальність залежить від встановлення факту використання найманої праці.
Як свідчать матеріали справи, спірні відносини виникли з приводу порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Під час судового розгляду справи, судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови, якою накладено штраф на позивачку слугував акт ДПС, складений за результатами фактичної перевірки, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, зокрема зафіксований факт використання позивачкою праці неоформленого працівника ОСОБА_2 .
Позивачка вважає протиправними дії посадової особи відповідача 1 щодо накладення на неї штрафу виключно на підставі акту перевірки територіального органу ДПС, без здійснення заходу державного нагляду (контролю). Також, спростовуючи твердження представника управління щодо правомірності винесеної оскаржуваної постанови, звертає увагу суду, що будь-якої інформації з приводу підстав, які слугували її винесенню до неї не доведено, а про її існування дізналася лише з банківської установи, після блокування рахунків, призначених для виплати заробітної плати.
За наявності таких тверджень позивачки суд вважає за необхідне зауважити, що самостійною підставою для застосування санкції за порушення законодавства про працю є акт перевірки ДПС, її територіального органу, який в даному випадку слугував підставою для дослідження відповідачем 1 матеріалів складених органами ДПС та вирішення питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
Як свідчать матеріали справи відповідачем 1, на виконання вимог Порядку №509 надіслано на адресу позивачки повідомлення про одержання документів №0601 від 26.01.2022, складених за результатами проведеної фактичної перевірки по факту виявленого порушення законодавства про працю, для дослідження матеріалів і вирішення питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. Повідомлення, надіслане рекомендованим листом на адресу позивачки, повернулося відповідачу 1 із відміткою відділення поштового зв'язку на довідці Ф.20 про причини повернення "за закінченням терміну зберігання", тобто через незалежні від управління умови.
Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення наявності чи відсутності трудових відносин між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визначення поняття трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 “Класифікатор професій”, затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327; обов'язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.
За матеріалами справи позивачка здійснює господарську діяльність, про що свідчать договори додані до позовної заяви (договір купівля-продажу №Д08-0661 від 08.04.2020, договір поставки №353-ЖТ/22 від 28.01.2022 та додатку №1 до договору поставки) та використовує найману працю, зокрема відповідно до трудових договорів: №2 від 01.08.2016 (укладений з ОСОБА_3 ), № 3 від 27.01.2017 (укладений з ОСОБА_2 ) та № 5 від 10.07.2018 (укладений з ОСОБА_4 ).
Відповідно до п.1 додатку №1 до договору поставки №353-ЖТ/22 від 28.01.2022, позивачка уповноважила на підписання видаткових накладних від її імені, на одержання товару від постачальника, на одержання інформації про товар від постачальника, на прийом-передачу листів, повідомлень від постачальника покупцю (позивачці) матеріальних осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
У свою чергу, спір виник з приводу встановлення наявності чи відсутності трудових відносин між фізичною особою - підприємцем та ОСОБА_2 .
Як свідчать матеріали справи, фактична перевірка органом ДПС проведена 21.10.2021, при цьому відповідно до трудового договору №3 від 27.01.2017 (форма якого затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України №260 від 08.06.2001 (зі змінами внесеними наказом Міністерства праці та соціальної політики України №320 від 14.10.2010, наказом Міністерства праці та соціальної політики №660 від 16.09.2014, далі - договір №3) укладеного з ОСОБА_2 , її прийнято на посаду продавця. До обов'язків якої входило дотримання правил торгівлі та охорони праці, ведення обліку товару та грошей за допомогою РРО та стеження за якістю товару (п.2 договору №3). Розмір заробітної плати визначений у сумі 3200,00 грн (п.3 договору №3), розпорядок дня з 17:00 до 24:00, щоденно (п.4), вихідними днями встановлені субота та неділя (п.5 договору №3), тривалість щорічної оплачуваної відпустки у розмірі 24 календарні дні (п.6 договір №3).
У той час, Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 №378-IX (далі - Закон №378-IX), який набрав чинності 02.02.2020, внесено, зокрема, зміни до частини 2 статті 265 КЗпП України, якими передбачено, що до юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження, натомість у разі вчинення порушення повторно протягом двох років з дня виявлення порушення накладається штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
Отже, на момент прийняття оскаржуваної постанови, за правопорушення встановлене частиною 2 статті 265 КЗпП передбачена інша санкція, зокрема, для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Таким чином, законодавцем прийнято нормативно-правовий акт, який пом'якшує відповідальність особи.
За змістом акта фактичної перевірки, складного органом ДПС у його графі "Оформлення трудових відносин" відсутня інформація щодо працівника та роботодавця, документа, який засвідчує особу, дати початку роботи та заробітної плати.
Тобто, слід зауважити, що під час перевірки, яка здійснювалася за відсутності суб'єкта господарювання, укладений між позивачкою та ОСОБА_2 трудовий договір, посадовим особам ДПС, на підтвердження правомірності допуску ОСОБА_2 до роботи, для дослідження не надано. Вказаний факт спровокував складення акта фактичної перевірки, на підставі якого і винесено уповноваженою особою відповідача 1 оскаржувану постанову.
Однак, як свідчать вищевикладені норми частиною 2 статті 265 КЗпП (враховуючи внесені зміни Законом №378-IX), якщо порушення вчинене вперше, передбачена інша санкція, попередження.
Як відслідковується за матеріалами справи, відповідачами не доведено вчинення позивачкою зазначеного правопорушення, зокрема допуск до роботи без оформлення трудового договору, повторно протягом двох років, а тому виявлене 21.10.2021 Головним управлінням ДПС в Житомирській області порушення ФОП ОСОБА_1 статті 24 КЗпП України, а саме допуск до роботи особи без належного оформлення трудових відносин (з огляду на відсутність підтверджуючих документів під час здійснення перевірки), є таким, що вчинене вперше. Відтак, враховуючи те, що позивач є фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю та є платником єдиного податку, а також те, що порушення статті 24 КЗпП України позивачем вчинене вперше, то при прийнятті оскаржуваної постанови у відповідача 1, в силу вимог абзаців 2 та 3 частини 2 статті 265 КЗпП України, не було підстав для застосування до позивачки першочергової санкції у вигляді штрафу.
Отже, встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, на переконання суду свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови №Жи08/10992/09-01/259100061ДПС-ФС від 26.01.2022 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
За правилами ст.ст.9, 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано відповідачем при розгляді справи в судах обох інстанцій.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на викладене, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за наведених вище підстав.
У той час, під час судового розгляду справи встановлено, що до Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці позивачкою не заявлені позовні вимоги, а тому такий державний орган не є належним відповідачем у вказаній справі.
Питання про розподіл судових витрат вирішується відповідно до ст.139 КАС України, та підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області на користь позивачки.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 . РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул.Шевченка, 18-4, м.Житомир, 10001, ЄДРПОУ: 44791105), Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, м.Житомир,10008. ЄДРПОУ: 39790560) про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ08/10992/09-01/2579700061ДПС-ФС від 26.01.2022 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 коп в дохід Державного бюджету України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1076 (одна тисяча сімдесят шість) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 13 листопада 2023 р.