Україна
Донецький окружний адміністративний суд
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
13 листопада 2023 року Справа №200/6415/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови від 09.11.2023 №1600-0211-8/81682 та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови від 09.11.2023 №1600-0211-8/81682 та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
Також, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Тобто, необхідною умовою розгляду судом позовної заяви є сплата особою, яка звертається з цією заявою, судового збору у визначеному розмірі.
Натомість, позивач в позовній заяві просив відстрочити йому сплату судового збору до розгляду справи по суті посилаючись на те, що позивач звернулась до суду за захистом соціальних прав, є інвалідом 3 групи.
Розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплату судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8 липня 2011 року, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
За приписами ст. 2 вищевказаного Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Суд зазначає, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.
Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. За приписами частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна довести ті обставини і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Загальні засади щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати наділяють суд правом, а не обов'язком. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних доказів та обставин справи, що впливають на задоволення клопотання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуальну-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом яких рішення про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд може прийняти лише у випадку, якщо при дослідженні доказів та встановленні інших обставин справи, дійде висновку про можливість задоволення відповідного клопотання.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України», зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що вимога сплатити судовий збір цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму від ВССУ 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
З аналізу вищезазначених положень вбачається, що особа, яка звертається до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, повинна обґрунтувати підстави та надати докази перебування у скрутному матеріальному становищі, оскільки рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору приймається судом виключно з аналізу матеріального становища позивача.
Отже, підстави звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення чітко урегульовані законом.
Суд звертає увагу позивача, що з метою розгляду клопотання про відстрочення сплати судового збору з урахуванням майнового стану сторони, до суду мають бути подані відповідні докази щодо майнового стану сторони.
Позивач звертаючись до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору на підтвердження обставин скрутного матеріального становища не надав до суду жодних доказів, які б могли підтвердити скрутне матеріальне становище позивача та перебуває у скрутному матеріальному становищі.
Суд наголошує, що позивачу необхідно надати суду додаткові докази на підтвердження наявного скрутного матеріального становища, наприклад, довідку з податкового органу про доходи позивача за 2023 рік, або інші докази які містять інформацію про отримані позивачем доходи у 2023 році.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Згідно ч. 1 ст. 4 Законом України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки сплати судового збору визначені статтею 4 Закону України «Про судовий збір», де вказано, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із тим, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2684 гривень.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» позивача не звільнено від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.
Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір відповідно до заявлених позовних вимог у розмірі 1073,60 грн за платіжними реквізитами, які містяться на сайті Донецького окружного адміністративного суду.
Також позивачем у його позовній заяві було зазначено клопотання про поновлення строку для подання позову до суду.
Аргументовано його клопотання було наступним, враховуючи ту обставину, що він не отримував жодного рішення щодо припинення страхових виплат, беручи до уваги воєнний стан, введений на всій території держави, та те, що відповідне рішення про припинення нарахування страхових виплат було надіслано тільки на адвокатський запит, то він вважає за можливе згідно до положень ст.ст.122 та 123 КАС України визнати поважними причини пропуску строку для подання даного позову.
Суд розглянувши вищенаведене клопотання позивача, ознайомившись з наявними доказами в матеріалах позовної заяви зазначає наступне, відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску
За приписами ч. 1 ст. 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Суд враховує, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України не зловживаючи ними.
Для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на подання позовної заяви, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно її подати.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач з 01 березня 2013 року перебував на обліку та отримував страхові виплати в Управлінні виконавчої дирекції Фонду та з 01 червня 2022 року ці виплати йому були припинені Пирятинським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області.
У своїй відповіді від 09.11.2023, на адвокатський запит представника позивача адвоката Гуревич Р.Г. від 03.11.2023 відповідач зазначив, що щомісячні страхові виплати як потерпілому на виробництві ОСОБА_2 призупинено з 01.06.2022.
Відповідно до приписів ч.1 ст.36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), визначено страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до приписів п.1 ч.7 ст.36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), визначено страхові виплати складаються із: страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).
Отже суд дійшов висновку, що позивач отримуючи щомісяця страхові виплати з 01.03.2013 та не отримавши їх у червні 2022 року мав вже у липні знати про припинення йому цих страхових виплат, а відповідно й почати діяти щодо відновлення цих виплат.
Але відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, що також не заперечується представником позивача адвокатом Гуревич Р.Г., яким в інтересах позивача був скерований запит до відповідача тільки 03.11.2023, що зазначається у позовній заяві та опосередковано підтверджується у відповіді відповідача від 09.11.2023.
У свою чергу, Верховний суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 дійшов наступного висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України у спорах цієї категорії: "1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів".
Відтак, суд звертає увагу, що отримання позивачем листа відповідача від 09.11.2023 у відповідь на адвокатський запит його представника не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 16 місяців після складення постанови Пирятинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області від 18.07.2022 №53014/467444/7001/49 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати».
З огляду на викладене, позивач своєчасно не скористався своїм правом на звернення до суду за захистом, а звернувся до суду лише 10.11.2023, відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду, Єдиний унікальний номер судової справи 200/6415/23, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення.
Стосовно однією з поважних причин пропуску звернення до суду, на думку позивача є воєнний стан введений на всієї території держави, суд зазначає наступне.
Відповідно до висновків викладених у постанові Верховного Суду №500/1912/22 від 29.09.2022: - «46. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
47. Надалі, Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 року N 133/2022, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року N 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, а Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18 квітня 2022 року N 259, затвердженого Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року.
48. Відповідно до положень статей 12-2 та 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", суди Тернопільської області не припиняли, не призупиняли своєї діяльності та продовжували здійснювати правосуддя.
49. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків».
Позивач не є військовослужбовцем, адміністративний позов був поданий його представником адвокатом Гуревич Р.Г. засобами «Електронного суду» про що свідчить наявна реєстрація кабінету в «Електронному суді».
Відповідно до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частинами 1 та 2 статті 123 КАС України, встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, в порушення зазначених вище положень, до матеріалів позовної заяви не додано обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.
Окрім цього, суд зазначає, відповідно до приписів п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Відповідно до приписів п.9 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Всупереч вищезазначеному, позивач просить скасувати відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 09.11.2023 №1600-0211-8/81682, а не саму постанову прийняту Пирятинським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області від 18.07.2022 №53014/467444/7001/49 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати», якою саме були припинені щомісячні страхові виплати позивачу.
Суд розглянувши матеріали позовної заяви, звернув увагу на наступне, що саме вищезазначеною постановою прийнятою Пирятинським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області були припинені страхові виплати позивачу та відповідно до ч.ч.1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2023 року, припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.
Тобто правонаступником всіх прав та обов'язків Пирятинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Полтавській області є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та лист відповідача від 09.11.2023 №1600-0211-8/81682 є лише загальною відповіддю з посиланням на первинну причину припинення виплат позивачу щомісячних страхових виплат, та даним листом відповідачем не приймалось ніяких рішень стосовно припинення вищезазначених виплат позивачеві.
Отже суд дійшов до висновку, що позивачу для усунення недоліків позовної заяви, також слід надати на адресу суду уточнену позовну заяву з врахуванням вищенаведених висновків.
В зв'язку з вищенаведеним, суд вважає, що позивачем не дотримані вимоги ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 4 ст. 169 КАС України, у разі не усунення у визначений судом строк недоліків позовної заяви, яку залишено без руху позовна заява буде повернута заявникові.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови від 09.11.2023 №1600-0211-8/81682 та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду: доказів сплати судового збору (оригінал квитанції) у розмірі 1 073,60грн. або надати клопотання про відстрочення, звільнення від сплати судового збору з наданням доказів на підтвердження перебування в скрутному матеріальному становищі; надати на адресу суду уточнену позовну заяву стосовно заявлених позовних вимог; обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, за сторінкою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки://court.gov.ua/).
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя І.О. Голошивець