Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року Справа№200/4974/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона є пенсіонеркою та отримує пенсію за віком. Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. Проте виплату пенсії позивачці було призупинено, а тому наразі існує заборгованість з пенсійних виплат у розмірі 30 035,81 грн.
З огляду на вказане, ОСОБА_1 просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії в розмірі 30 035, 81 грн.
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену пенсію в розмірі 30 035, 81 грн.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надано відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди представник відповідача зазначає, що виплату пенсії позивачці призупинено з 01.02.2017 згідно зі статтею 12 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» до з'ясування. Згідно із особистим зверненням виплату поточної пенсії ОСОБА_1 поновлено з 01.11.2018. В листопаді 2018 року виплачена пенсія за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 в розмірі 1 510, 33 грн. В подальшому пенсія виплачується щомісяця через банківську установу АТ “Ощадбанк”. Кошти, нараховані за період з 01.02.2017 по 31.10.2018 та з 01.04.2020 по 30.04.2020 (доплата по автоматизованому перерахунку пенсії з 01.04.2020 відповідно до абзацу 5 статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») в загальній сумі 30 035, 81 грн, обліковані в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та включені до переліку отримувачів станом на теперішній час. Позивачці було проведено виплату коштів на погашення заборгованості. Залишок станом на 01.10.2023 складає 26 853, 31 грн та буде виплачена після затвердження відповідних бюджетних призначень. Враховуючи приписи підзаконних нормативно-правових актів, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, представник пенсійного органу звернув увагу на пропуск позивачкою строків звернення до суду.
Ухвалою від 18 вересня 2023 року Донецький окружний адміністративний суд задовольнив клопотання представника позивачки про відстрочення сплати судового збору. Відстрочив позивачці сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі. Клопотання представника позивачки про поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку звернення до суду - задовольнив. Визнав поважними причини пропуску позивачкою строку звернення до суду та поновив пропущений строк. Прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості та відкрив провадження по справі № 200/4974/23. Розгляд адміністративної справи № 200/4974/23 суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копією паспорта серії НОМЕР_1 .
Позивачка є пенсіонеркою та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За інформацією з довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.02.2018 № 0000470795 фактичним місцем проживання позивачки є: АДРЕСА_2 .
Судом з листа відповідача від 10 лютого 2023 року встановлено, що виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01.02.2017 до з'ясування. Згідно із особистим зверненням виплату поточної пенсії ОСОБА_1 поновлено з 01.11.2018. В подальшому пенсія виплачується щомісяця через банківську установу АТ “Ощадбанк”. Кошти, нараховані за період з 01.02.2017 по 31.10.2018 та з 01.04.2020 по 30.04.2020 (доплата по автоматизованому перерахунку пенсії з 01.04.2020 відповідно до абзацу 5 статті 42 Закону № 1058) в загальній сумі 30 035, 81 грн, обліковані в Головному управлінні та включені до переліку отримувачів станом на 01.01.2022. Відповідно до означеного Порядку № 1165 в листопаді та грудні 2022 року проведено виплату коштів на погашення заборгованості в загальній сумі 532, 18 грн в межах бюджетних призначень. Залишок складає 29 503, 63 грн та буде виплачений після затвердження відповідних бюджетних призначень.
Відповідно до скріншотів з автоматизованої програми Пенсійного фонду України залишок з пенсійної виплати станом на 01.10.2023 складає 26 853, 31грн.
Вважаючи протиправною невиплату відповідачем призначеної пенсії, позивачка звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.
З 22.11.2014 набрав чинності Закон України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Зокрема, відповідно до статті 7 цього Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк України».
Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 08.06.2016) (далі - Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
За приписами п. 7.1 Порядку № 509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Поряд з цим, у статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачці виплати пенсії, що передбачені законом. Інформація про перетин адміністративного кордону, відсутність за місцем проживання або скасування довідки про взяття на облік як ВПО не є підставою для припинення виплати пенсії.
Суд звертає увагу на пріоритетність застосування вимоги ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.
При розгляді даної справи, судом також враховані висновки Верховного Суду від 03.05.2018, викладені в рішенні у зразковій справі № 805/402/18, яке набрало законної сили 04.09.2018.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, і в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року (справа № 425/1906/17, адміністративне провадження № К/9901/3616/17).
Крім цього, згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України або підставою для їх обмеження.
Таким чином, держава зобов'язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.
Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа № 243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору (припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У справі, що розглядається, судом встановлено, що рішення про припинення виплати позивачці пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем не приймалось.
За таких обставин, суд вбачає порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачці припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд вважає за необхідне застосування до спірних правовідносин практики Європейського Суду з прав людини як джерела права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач у даному випадку діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонерки.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності коштів на виплату заборгованості, оскільки відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 8 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
З огляду на вказане, суд вважає що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії є протиправною.
Втім, суд зазначає, що на момент винесення рішення у справі заборгованість з пенсії складає 26 853, 31 грн, а тому саме вказану суму має сплатити відповідач.
Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену пенсію, суд зазначає наступне.
Так, стягнення з територіального органу Пенсійного фонду України коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування ГУ Пенсійного фонду, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанести шкоду необмеженій кількості осіб. Відповідну позицію Верховний Суд вказав у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 420/6671/18 (адміністративне провадження № К/990/4324/23).
З урахуванням викладеного, а також враховуючи беззаперечне право позивачки на отримання пенсії за минулий період, суд дійшов висновку про можливість замінити спосіб захисту порушеного права позивачки шляхом зобов'язання відповідача виплатити на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену пенсію у розмірі 26 853, 31 грн.
Отже, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пропуск позивачкою строків звернення до суду, адже ухвалою від 18.09.2023 суд поновив пропущений строк.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд виходив з такого.
Ухвалою суду від 18 вересня 2023 року позивачці було відстрочено сплату судового збору до вирішення справи по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 133 КАС України передбачено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи те, що позивачці було відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви, судовий збір у розмірі 764, 40 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, адже саме вказаний орган порушив права позивачки.
Втім, з огляду на те, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути зі ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 94, 48 грн. на користь Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії в розмірі 26 853, 31 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену пенсію у розмірі 26 853, 31 грн, з урахуванням фактично виплачених сум.
В решті заявлених вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 764, 40 грн. (сімсот шістдесят чотири гривні сорок копійок).
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 94, 48 грн. (дев'яносто чотири гривні сорок вісім копійок).
Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2023.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб