Україна
Донецький окружний адміністративний суд
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2023 року Справа№200/5593/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Лозінської Оксани Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Лозінської Оксани Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з вимогами:
- визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії та відмови ОСОБА_1 виплачувати пенсію на визначений банківський рахунок;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 року та виплачувати пенсію на вказаний позивачем банківський рахунок, згідно заяви від 25.07.2023, а саме: поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, позивач під час бойових дій залишився у смт Талаківка, Маріупольський район Донецької області. Пенсію з березня 2022 року не отримував, оскільки поштовий зв'язок у смт Талаківка не працює. Позивач звернувся через ВЕБ портал ПФУ із заявою про переведення виплати пенсії з відділу пошти на картку ПриватБанка, проте заява не розглянута, оскільки виплату пенсії припинено у зв'язку з неотриманням пенсії протягом 6 місяців підряд. Позивач вказав, що неотримання пенсії з березня 2022 року відбулось не з його вини, оскільки АТ “Укрпошта” не працює у смт Талаківка з 24 лютого 2022 року по теперішній час.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що за період з березня 2022 року по серпень 2022 року нарахування ОСОБА_1 пенсійних коштів проводилось шляхом включення до сформованої відомості через поштове відділення смт Талаківка, які передавались для виплати до виплатних об'єктів АТ «Укрпошта», але кошти не були отримані пенсіонером. З 1 вересня 2022 року виплата пенсії автоматично припинена у зв'язку з неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 49 Закону №1058. Оскільки зв'язок з позивачем був втрачений в період коли за наявними в органах Пенсійного фонду України відомостями він перебував на території на якій велись бойові дії, питання постає в тому, чи саме позивач звернувся за належною йому пенсією.
Ухвалою судді від 10 жовтня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача докази у справі.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 4 травня 1996 року Іллічівським РВ Маріупольського РУУМВС України в Донецькій області. Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 та перебуває на обліку у відповідача, що не є спірним між сторонами.
2 вересня 2022 року позивач через вебпортал Пенсійного фонду України звернувся із заявою про виплату пенсії на його поточний рахунок, який відкрито у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», проте позивача повідомлено про припинення виплати пенсії у зв'язку з довготривалим неотриманням.
Також позивач звертався через вебпортал Пенсійного фонду України 15 серпня 2023 року.
15 серпня 2023 року відповідач через вебпортал Пенсійного фонду України надав позивачу відповідь, у якій зазначив, зокрема, що відповідно до частини першої статті 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплату припинено у зв'язку з неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Позивачу необхідно особисто звернутись безпосередньо до найближчого сервісного центру Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати пенсії з документами, що посвідчують особу. У період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заява про поновлення пенсії та документи, необхідні для поновлення пенсії, особам, які у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації тимчасово проживають за кордоном та отримали тимчасовий захист або статус біженця, можуть надсилатись поштою.
На звернення позивача від 29 вересня 2023 року щодо надання копії рішення про припинення виплати пенсії відповідачем надано протокол призначення пенсії.
Рішення про припинення виплати пенсії позивачу матеріали справи не містять.
Право позивача на отримання пенсії відповідачем не оспорюється.
Згідно з аналітикою нарахувань, що надана відповідачем, позивачу нараховано пенсію з березня 2022 року по серпень 2022 року у загальному розмірі 35817,36 грн., проте вказана сума не виплачена, з вересня 2022 року нарахування та виплата пенсії не проводилася.
Тобто матеріалами справи підтверджується припинення нарахування та виплати пенсії позивачеві з вересня 2022 року.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-VI (далі - Закон № 1058).
Відповідно статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з статтею 85 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Зокрема, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені устатті 36цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (пункт 1 частини першої вказаної статті).
Відповідно до частиною третьої статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
За правилами частини першої статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини першої зазначеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Суд зазначає, що припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону №1058-IV, перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом.
Як встановлено судом, та не заперечується відповідачем, рішення стосовно припинення виплати пенсії позивачу органом Пенсійного фонду не приймалось.
З огляду на те, що виплату пенсії позивачу було припинено з підстави передбаченої статтею 49 Закону №1058-IV, оскільки позивачем не отримувались пенсійні виплати протягом 6 місяців підряд, суд вважає, що відповідачем, в даному випадку, не допущено вчинення протиправних дій в частині припинення виплати пенсії позивачу. Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Разом з тим, постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами) (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з абзацом 2 пункту 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Відповідно до пункту 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Як встановлено судом, позивач неодноразово звертався особисто до пенсійного органу через портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням електронного підпису із заявами щодо поновлення виплати пенсії, як це передбачено Порядком №22-1, проте, відповідачем ці звернення позивача не прийнято та встановлено їм статус «Помилковий», що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи зазначене, суд зазначає, що жоден з пунктів Порядку №22-1 не містить обов'язку пенсіонера особисто звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії безпосередньо до органу Пенсійного фонду України. Навпаки, Порядок №22-1 передбачає, що пенсіонер має право альтернативному способу звернення до органів Пенсійного фонду України, зокрема, через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Суд вважає, що подані позивачем заяви від 2 вересня 2022 року та 15 серпня 2023 року до пенсійного органу через портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням електронного підпису є особистими та належними зверненнями позивача щодо поновлення йому пенсійних виплат.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Закону №1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених положень статті 46 Закону №1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушуваластаттю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні від 08.07.2004 «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністрівським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Ураховуючи, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику Європейського суду з прав людини, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Таким чином, доводи відповідача відносно того, що для подальшого поновлення пенсії, позивачу необхідно звернутися до управління особисто з відповідними документами є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону №1058-IV.
З урахуванням зазначеного вище, ураховуючи, що матеріалами справи підтверджується припинення виплати пенсії з 1 березня 2022 року, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не поновлення та невиплати позивачу заборгованості з пенсійних виплат з 1 березня 2022 року.
Стосовно вимоги позивача здійснювати виплату пенсії на вказаний ним банківський рахунок, відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд вважає її обґрунтованою, оскільки пенсіонер може в будь-який момент змінити спосіб виплати пенсії. Оскільки матеріали справи містять звернення позивача про зміну способу виплати пенсії, що не оспорюється відповідачем, водночас, судом вище встановлено дотримання порядку звернення до органу Пенсійного фонду України, доводи позивача є обґрунтованими.
Згідно із заявою про виплату пенсії від 25 липня 2023 року, що сформована установою АТ Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» поточний рахунок позивача є НОМЕР_4 , рахунок установи уповноваженого банку НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснювати виплати саме на вказаний вищерахунок.
Стосовно строку звернення до суду.
За загальним правилом, встановленим КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Згідно із частиною першоюстатті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Зміст наведеної норми свідчить про те, що КАС Україниє загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами КАС України, а й іншими законами України.
Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є №1058-IV.
Відповідно до частини другої статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Оскільки протиправність дій відповідача щодо невиплати пенсії позивачеві встановлена судом вище, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки сплату судового збору відстрочено до ухвалення судового рішення у даній справі, а судовий збір не сплачено, суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов адвоката Лозінської Оксани Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, код ЄДРПОУ: 13486010) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 1 березня 2022 року, на банківський рахунок, а саме: поточний рахунок НОМЕР_4 , рахунок установи уповноваженого банку НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, код ЄДРПОУ: 13486010) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 858,88 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв