ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 рокуСправа №160/21232/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС АВТО ТРАНС АГ» (53073, Дніпропетровська область, с. Златоустівка, вул. Підстепна, 65А, код ЄДРПОУ 37890581) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови
ВСТАНОВИВ:
22.08.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС АВТО ТРАНС АГ» до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду ( контролю) у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №317851 від 07.07.2022 року, яку винесено начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Дяденчуком Д.В.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване рішення є протиправним, так як результати вимірювання, здійснені посадовими особами управління Укртрансбезпеки, не можна вважати достовірними, оскільки такі вимірювання здійснені без застосування відповідної методики. Позивач наголошує на тому, що відповідачем не надано доказів того, що габаритно-ваговий контроль щодо позивача було здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для цього місцях, та здійснено на обладнанні, що відповідає вимогам законодавства.
28.08.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС АВТО ТРАНС АГ» залишено без руху та запропоновано позивачу надати до суду уточнену позовну заяву, яка буде відповідати вимогам статті 160 КАС України та в якій вірно визначити суб'єктний склад сторін (для суду та для сторін, що будуть брати у участь у справі) та докази направлення позовної заяви відповідачу.
08.09.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАС АВТО ТРАНС АГ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із уточненою позовною заявою, поданою до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить:
- скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №004938 від 02.08.2023 року щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС АВТО ТРАНС АГ» адміністративно-господарського штрафу у сумі 51 000,00 грн. за порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
12.09.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
04.10.2023 року Державною службою України з безпеки на транспорті надано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Так, внаслідок перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів посадовими особами Укртрансбезпеки було виявлено порушення позивачем вимог габаритно-вагових стандартів транспортних засобів понад 30% від нормативно-допустимих.
Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 02.08.2023 № 004938.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «АТЛАС АВТО ТРАНС АГ» є суб'єктом підприємницької діяльності.
10.07.2023 року на підставі направлення на перевірку №014526 від 07.07.2023 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду ( контролю) у Дніпропетровській області проведено габаритно-ваговий контроль автомобілю HOWO (самоскид) д.н. НОМЕР_1 , що належить ТОВ «АТЛАС АВТО ТРАНС АГ» та здійснював перевезення вантажу, а саме - вапни.
За результатами габаритно-вагового контролю (документальний контроль) складено акт № 003963 від 10.07.2023 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого: виявлено порушення, а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 35 %, що також підтверджується актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0016791 від 10.07.2023 року.
02.08.2023 року в.о. начальника Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду ( контролю) у Дніпропетровській області Дмитром Слюсаренко складено постанову №004938 про застосування до ТОВ «АТЛАС АВТО ТРАНС АГ» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн.
Відтак, правомірність прийняття Державною службою України з безпеки на транспорті Відділом державного нагляду ( контролю) у Дніпропетровській області спірної постанови є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення).
Згідно з пунктом 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 №1567 (далі - Порядок № 1567) органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Отже, відповідач під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, якому надані правомочності щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частина перша статті 48 Закону № 2344-III зобов'язує автомобільних перевізників, водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Частиною четвертою статті 48 Закону № 2344-III визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.
Так, у розумінні підпункту 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (пункт 16 Порядку №879).
За змістом пункту 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Як зазначалося, 10.07.2023 року посадовими особами відповідача проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки HOWO (самоскид), НОМЕР_1 , який використовує у своїй господарській діяльності позивач.
Суть порушення, встановленого рейдовою перевіркою при здійсненні документального габаритно-вагового контролю у спірних правовідносинах, полягає у перевищенні встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 35 %.
Як зазначалось вище, статтею 48 Закону № 2344-III передбачено обов'язковість у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень отримання дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.
Відповідно до абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до позивача оскаржуваною постановою застосовано адміністративно-господарський штраф, зокрема перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач не погоджується із застосуванням до нього адміністративно-господарського штрафу. Вказує, що при визначенні вагових параметрів транспортного засобу було проведено лише документальний габаритно-ваговий контроль без проведення фактичної перевірки вагових параметрів транспортного засобу на відповідному обладнанні.
Втім, суд не погоджується із такими твердженнями позивача, з огляду на таке.
Суд наголошує на тому, що пунктом 16 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Документальний габаритно-ваговий контроль передбачає визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу (підпункт 5-1 пункту 2 Порядку №879).
Точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті (підпункт 11 пункту 2 Порядку №879).
Суд зауважує, що нормами закону не передбачено обов'язку проведення габаритно-вагового контролю виключно шляхом зважування транспортного засобу, за умови наявності необхідних даних у товарно-транспортній документації.
У даному випадку було проведено саме документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, який використовується позивачем.
Суд зазначає, що оскільки законодавством передбачено проведення габаритно-вагового контролю у двох видах: документальний та точний контроль, кожний з яких є окремим видом контролю, то проведення документального габаритно-вагового контролю не передбачає обов'язку здійснення посадовими особами відповідача зважування транспортного засобу (здійснення точного габаритно-вагового контролю), на чому наполягає позивач.
При цьому, суд окремо зазначає, що Закон № 2344-III та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції України за № 128/2568 від 20.02.1998, визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільнім транспортом.
Так, пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Факт перевищення транспортним засобом вагових параметрів встановлений відповідачем на підставі документів, наданих водієм транспортного засобу, зокрема, товарно-транспортної накладної №2879 від 10.02.2023 року.
Достовірність даних, зазначених у товарно-транспортній накладній, позивачем не заперечується та не спростовується матеріалами справи.
Отже, вказана товарна-транспортна накладна №2879 від 10.02.2023 року є належним документом, на підставі якого посадовими особами Укртрансбезпеки було здійснено документальний габаритно-ваговий контроль.
Крім того, суд вказує, що у своєму позові позивач не заперечує перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, а лише вказує на процедурні порушення під час проведення відповідачем рейдової перевірки.
Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України не відшкодовуються.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАС АВТО ТРАНС АГ» (53073, Дніпропетровська область, с. Златоустівка, вул. Підстепна, 65А, код ЄДРПОУ 37890581) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський