ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
13 листопада 2023 рокуСправа № 212/7540/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача 1: інспектора патрульної поліції 2-го батальйону 1 -ї роти Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України Канюка Олексія Олександровича, відповідача 2: напарника відповідача 1 патрульної поліції 2-го батальйону 1 -ї роти Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України ПІБ не відомі, відповідача 3: командира відповідача 1 і відповідача 2 патрульної поліції 2-го батальйону 1 -ї роти Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України, третя особа: Департамент патрульної поліції України про визнання дій незаконними, визнання незаконної та скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі, зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла справа №212/7540/23 з Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1: інспектора патрульної поліції 2-го батальйону 1 -ї роти Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України Канюка Олексія Олександровича, відповідача 2: напарника відповідача 1 патрульної поліції 2-го батальйону 1 -ї роти Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України ПІБ не відомі, відповідача 3: командира відповідача 1 і відповідача 2 патрульної поліції 2-го батальйону 1 -ї роти Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України, третя особа: Департамент патрульної поліції України, в якій ОСОБА_1 , мовою оригіналу просить:
- «визнати дії інспектора роти №1 батальйону №2 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Канюка Олексія Олександровича щодо складання постанови серії ЕАТ № 7783737 про адміністративне правопорушення від 21.09.2023 року про накладення на мене адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 гривень за ст. 122 ч.3 КУпАП незаконними.
- визнати незаконною та скасувати постанову ЕАТ № 7783737 про адміністративне правопорушення від 21.09.2023 року, а провадження по справі закрити.
- зобов'язати керівництво Полку Патрульної Поліції провести службове розслідування з приводу бездіяльності Командира (Відповідач 3), який повідомив мені про підозру вживання мною та знаходження за кермом авто під дією наркотичних або алкогольних речовин.
- зобов'язати керівництво Полку Патрульної Поліції провести службове розслідування за фактом винесення на мене хибної постанови поліцейським (Відповідачем 2), та не надання її мені поліцейськими (Відповідач 1 та Відповідач 2).
- зобов'язати керівництво Полку Патрульної Поліції провести службове розслідування з приводу не реагування зазначених в зверненні поліцейських (Відповідач 1 та Відповідач 2) на порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля Volkswagen чорного кольору, який створив аварійну ситуацію, що могла нести тяжкі наслідки, обставини, місце, та час якої було викладено вище в цьому позові.
- зобов'язати керівництво Полку Патрульної Поліції провести перекваліфікацію поліцейських (Відповідач 1 та Відповідач 2) які розглядали справи по нібито моєму правопорушенню.
- видати судовий наказ про стягнення з доходів Командира (Відповідач 3) кошти на мою користь, витрачені мною на медичне обстеження та кошти витрачені на ліки придбані для лікування лівого ока, яке внаслідок дій цього Командира потребує лікування в розмірі 1897 гривень 80 копійок».
У поданій позовній заяві позивач, з посиланням на ст. 33,122,245,251,252,254,283,287,288 Кодексу про адміністративні правопорушення та ст. 6,7, 18, 19, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема зазначив наступне:
- рухаючись по вул. Січеславська в сторону вул. Едуарда Фукса 21.09.2023 року приблизно об 16 год. 20 хв. на автомобілі BMW Х6 державний номер НОМЕР_1 позаду він побачив транспортний засіб схожий на поліцейський з ввімкненими проблисковими маячками синього кольору, що зобов'язувало надати безперешкодний проїзд даному т.з.
- у зв'язку з обстановкою, яка склалась на дорозі йому довелося різко змінити напрямок руху в бік зустрічної смуги без виїзду на неї, здійснений маневр напевно був в межах цієї ж смуги по якій він рухався. Спецтранспорт з ввімкненими синіми маячками знаходився позаду.
- проїжджаючи по вул. Едуарда Фукса біля буд. 9 він здійснив в'їзд на смугу громадського т.з. де це дозволяла роздільна розмітка, для повороту в двір прилеглої території. Почувши короткий спеціальний звуковий сигнал, та побачивши напевно все той же т.з. з ввімкненими проблисковими маячками, ним одразу було вирішено виїхати зі смуги громадського т.з. перетнувши знову таки роздільну розмітку, для подальшої зупинки свого т.з.
- позивач почув про вимогу зупинки в гучномовець і одразу ж зупинив свій т.з. З патрульного авто вийшли поліцейські та попрохали надати водійське посвідчення та повідомили про порушення ним п. 17.1 ПДР України та повідомили що на нього буде винесена постанова за порушення п. 17.1 згідно ст.122 ч.3, в'їзд на смугу громадського т.з. позначеною д.з. 5.8 або д.з. 5.11.
- з порушенням він не згоден, так як в нього був умисел повернути праворуч до прилеглої території але почувши спеціальний короткий сигнал та побачивши позаду мабуть все те ж авто з ввімкненими проблисковими маячками він зрозумів про намір зупинки його авто, але не був впевнений в цьому, тому що правил дорожнього руху він не порушував, та згадавши про аварійну обстановку яка склалась до цього часу, зрозумів що поліцейським мабуть була потрібна допомога, а саме в наданні ним пояснень як свідка.
- на запитання про причину зупинки, поліцейські повідомили що в позивача на авто встановлені червоні покажчики повороту, саме тому з їх слів та на конкретне питання про причину зупинки вони вказали тільки одну цю підставу для примусу зупинки його авто і з їх слів примус на зупинку його авто почався з в'їзду ним на полосу для руху громадського т.з. за вищевказаною адресою.
- на відео доказах з реєстратора патрульного авто він бачив як на його авто вмикався жовтий показник повороту, тоді коли навіть червоний показник не є підставою для зупинки транспортного засобу, інших підстав для зупинки авто в них не було, тому вважає що примус на зупинку мого т.з. поліцейськими не обґрунтований та не несе правомірного значення, так як згідно ст. 35 ЗУ “Про Національну поліцію” вищевказана підстава не відноситься до жодного пункту цієї ст.
- після того як позивач зупинив своє авто, водій патрульної поліції зупинив поліцейський т.з. попереду, коли він вийшов з т.з. то побачив ще одне припарковане поліцейське авто позаду його. Також висловлювання поліцейських в бік позивача час від часу переходили на "ТИ" що було не чемно, недоречно з їхньої сторони та порушувало всі етичні норми, позивач до них постійно звертався на "ВИ", це вказувало на проблему їхньої вихованості, та погане ставлення, час від часу вони підходили до мене та намагались внушити те чого не було.
- один з поліцейських без жодних питань, та тлумачень законодавчої бази наказав відкрити передні пасажирські двері, та кришку багажника його авто, також ігноруючи відстань візуального огляду він проник головою та руками до багажника автомобіля та почав повноцінний огляд, обшук його авто, не долучивши до цього навіть свідків, та або понятих.
- після зупинки поліцейськими позивач повідомив їх про всі обставини, які сталися та чому він з них вийшов таким чином.
- поліцейські цілеспрямовано їхали за його авто не реагуючи на правопорушення з боку інших водіїв, які мали б тяжкі наслідки, тому це прямо вказує на якийсь умисел зі сторони поліцейських, повну їхню бездіяльність до виявлених ними правопорушень, та вкотре доказує їхню некомпетентність.
- один інспектор виніс на позивача якусь постанову за порушення, потім обидва попрохали в позивача клопотання на перенос справи на місці, та інспектор патрульної поліції 2-го батальйону 1-ї роти Полку, патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України старший лейтенант поліції Канюка Олексій Олександрович винес на нього іншу постанову, коли копію попередньої на прохання так і не надали, один з цих поліцейських зім'яв її в руці, чим на думку позивача перевищили свої службові повноваження та що свідчить неоднозначність поліцейських та їх некомпетентність в службі патрульної поліції.
- після всіх процедур розгляду справи, один з патрульних вимкнув нагрудний відеорегістратор і попрохав підійти до його командира (Відповідач 3), ПІБ якого позивач не пам'ятає, як він повідомив для особистих запитань. Погодившись він підійшов до його Командира (Відповідача 3), та останній ввімкнувши свій нагрудний відеорегістратор, почав запитувати як звуть позивача, та повідомив що в нього є ознаки наркотичного або алкогольного сп'яніння, повідомив що в нього червоні очі, запитав чи згоден він проїхати в Криворізький заклад КПНД для спростування чи підтвердження даних ознак, позивач погодився, та поліцейський командир повідомив що однозначно будемо їхати. Потім посеред вулиці при громадянах почав змушувати дивитись в якийсь ліхтар, торкаючись ним обличчя і світивши ним в очі, одночасно іншою рукою тримав голову позивача, що могло нашкодити здоров'ю.
- через невеликий проміжок часу командир полку Патрульної Поліції повідомив, що не буде везти позивача до вищевказаного закладу для встановлення його стану, що прямо доводить його бездіяльність щодо виявлення можливого порушення з його боку.
- командир патрульної поліції проводив на позивачеві якісь досліди та ще й приладами не передбаченими для цього, що першочергово було не допустимо та також принижувало його честь та гідність.
- насамперед коли він в'їхав на смугу для громадського транспортного засобу, одразу почув спеціальний сигнал та побачив позаду авто з проблисковими маячками синього кольору, ці дії поліцейських спонукали на зупинку що доцільно було виконати на місці, але на смузі для громадського транспорту зупинятись заборонено, тому було доцільнішим виїхати з неї та прослідкувати до найближчого місця стоянки без порушень вимог ПДР, що позивач і зробив, про це також під час спілкування з поліцейськими їх було проінформовано, але не врахувавши цього вищевказані поліцейські все одно винесли постанову.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.10.2023 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1: інспектора патрульної поліції 2-го батальйону 1 -ї роти Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України Канюка Олексія Олександровича, відповідача 2: напарника відповідача 1 патрульної поліції 2-го батальйону 1 -ї роти Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України ПІБ не відомі, відповідача 3: командира відповідача 1 і відповідача 2 патрульної поліції 2-го батальйону 1 -ї роти Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України, третя особа: Департамент патрульної поліції України про визнання дій незаконними, визнання незаконної та скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі, зобов'язання вчинити певні дії передано на розгляд Дніпропетровському окружному адміністративному суду за підсудністю.
Питання щодо відкриття провадження по справі судом вирішено не було.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За результатом розгляду матеріалів позовної заяви суд дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на таке.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 3 частини першої статті 4 цього Кодексу міститься визначення поняття "адміністративний суд", згідно з яким - це суд, до компетенції якого зазначеним Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. За пунктом 5 цієї частини статті під адміністративним судочинством розуміється діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.
При цьому ст. 20 КАС України визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.
Зокрема відповідно до п. 1 ч 1. ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Статтею 286 КАС України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини 1 статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх справ, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Згідно з частинами першою, третьою, шостою статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Положенням цієї процесуальної норми кореспондують правила частини першої статті 172 КАС України про те, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Водночас у цій статті в частинах четвертій, п'ятій та шостій встановлено заборони об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких закон встановлює особливості порядку їх розгляду. Зокрема, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (частина четверта цієї статті), а також щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (частина п'ята цієї статті).
Поряд з тим закон встановлює умову, за якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може (вправі) до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства і тоді, коли розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, буде продовжувати здійснювати суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Натомість можливість роз'єднання позовних вимог застосовується у тому випадку, коли після такого роз'єднання усі роз'єднані справи підлягають розгляду у тому самому суді.
У позовній заяві позивач, мовою оригіналу, просить суд:
- «визнати дії інспектора роти №1 батальйону №2 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Канюка Олексія Олександровича щодо складання постанови серії ЕАТ № 7783737 про адміністративне правопорушення від 21.09.2023 року про накладення на мене адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 гривень за ст. 122 ч.3 КУпАП незаконними.
- визнати незаконною та скасувати постанову ЕАТ № 7783737 про адміністративне правопорушення від 21.09.2023 року, а провадження по справі закрити.
- зобов'язати керівництво Полку Патрульної Поліції провести службове розслідування з приводу бездіяльності Командира (Відповідач 3), який повідомив мені про підозру вживання мною та знаходження за кермом авто під дією наркотичних або алкогольних речовин.
- зобов'язати керівництво Полку Патрульної Поліції провести службове розслідування за фактом винесення на мене хибної постанови поліцейським (Відповідачем 2), та не надання її мені поліцейськими (Відповідач 1 та Відповідач 2).
- зобов'язати керівництво Полку Патрульної Поліції провести службове розслідування з приводу не реагування зазначених в зверненні поліцейських (Відповідач 1 та Відповідач 2) на порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля Volkswagen чорного кольору, який створив аварійну ситуацію, що могла нести тяжкі наслідки, обставини, місце, та час якої було викладено вище в цьому позові.
- зобов'язати керівництво Полку Патрульної Поліції провести перекваліфікацію поліцейських (Відповідач 1 та Відповідач 2) які розглядали справи по нібито моєму правопорушенню.
- видати судовий наказ про стягнення з доходів Командира (Відповідач 3) кошти на мою користь, витрачені мною на медичне обстеження та кошти витрачені на ліки придбані для лікування лівого ока, яке внаслідок дій цього Командира потребує лікування в розмірі 1897 гривень 80 копійок».
Так, постановою інспектора роти №1 батальйону №2 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Канюком Олексієм Олександровичем було винесено відносно позивача - ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕАТ №7783737 від 21.09.2023 року та накладено штраф у розмірі 680 грн.
Також даною постановою роз'яснено ОСОБА_1 права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП.
Суд зазначає, що вимоги позивача про визнання дій інспектора роти №1 батальйону №2 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Канюка Олексія Олександровича щодо складання постанови серії ЕАТ № 7783737 про адміністративне правопорушення від 21.09.2023 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 гривень за ст. 122 ч.3 КУпАП незаконними, визнання незаконною та скасування постанови ЕАТ № 7783737 про адміністративне правопорушення від 21.09.2023 року, а закриття провадження по справі в силу вимог пункту 1 частини першої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України підсудна місцевому загального суду як адміністративному суду та розглядається протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності згідно ст. 286 КАС України.
Разом з тим, позовні вимоги про зобов'язання керівництва Полку Патрульної Поліції вчинити дії підсудна окружному адміністративному суду та розглядається в порядку та строки, передбачені в т.ч. ст.12, 173-183, 192-228, 257-262 КАС України.
Отже, заявлені ОСОБА_1 у цій позовній заяві позовні вимоги підлягають розгляду у різні строки та за різними порядком та формою такого розгляду.
Таким чином, позивачем у позовній заяві заявлено позовні вимоги, які підсудні різним судам, що суперечить вимогам КАС України та є порушенням правила об'єднання позовних вимог.
Об'єднання таких справ в одне провадження неможливо з огляду на особливості розгляду відповідних вимог, зокрема, обмеження статтею 286 КАС України строку розгляду адміністративних справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності терміном у десять днів з дня відкриття провадження у справі. Крім того, неможливість об'єднання позовних вимог вбачається також у тому, що після роз'єднання таких вимог роз'єднані справи підлягають розгляду різними судами (окружним адміністративним судом та місцевим загальним судом як адміністративним).
Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
У даному випадку відсутні підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу, оскільки частиною четвертою цієї статті закріплено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Отже, позивачем заявлені позовні вимоги, щодо яких процесуальним законом визначена виключна підсудність різним судам, що становить порушення правил об'єднання позовних вимог.
З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для застосування правил об'єднання і роз'єднання позовів, визначених у статті 172 КАС України, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 09.10.2023 року у справі №990/105/23, від 10.10.2023 року у справі №990/250/23, від 31.10.2023 року у справі №990/277/23.
У пункті 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, N 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).
У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справахv. Croatia,and Others v. the Czech Republic, №47273/99, пп. 50-51 та 69, таv. France, №35787/03, п. 29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Передбачене статтею 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.
Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у належному (встановленому законом) порядку.
Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі №917/1377/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80470812), від 27.02.2019 у справі №922/2225/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80308662), від 14.08.2018 у справі №910/3569/188 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75896052).
Частиною 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України пеедбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Дана справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 07.11.2023р.
При цьому відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Таким чином, з урахуванням положень ст.ст. 169, 120 КАС України питання про повернення позовної заяви вирішено 13.11.2023р.
Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача 1: інспектора патрульної поліції 2-го батальйону 1 -ї роти Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України Канюка Олексія Олександровича, відповідача 2: напарника відповідача 1 патрульної поліції 2-го батальйону 1 -ї роти Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України ПІБ не відомі, відповідача 3: командира відповідача 1 і відповідача 2 патрульної поліції 2-го батальйону 1 -ї роти Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України, третя особа: Департамент патрульної поліції України про визнання дій незаконними, визнання незаконної та скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі, зобов'язання вчинити певні дії,- повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Повний текст ухвали складено та підписано 13.11.2023 р.
Суддя О.М. Неклеса