ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2023 року Справа № 160/22058/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
30 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому позивач просить суд:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Миколаївський області за № 04150022239 від 26.05.2023 року про відмову в призначені пільгової пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Миколаївський області повторно розглянути заяву з 19.05.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, врахувавши до пільгового стажу роботи увесь період роботи:
- з 14.08.1993 року по 31.06.1995 рік електромонтер сигналізації централізації та блокування;
- з 01.06.1996 року по 06.10.1996 рік електромеханіком сигналізації централізації та блокування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.05.2023 року позивач звернувся до Управління обслуговування громадян Відділу обслуговування громадян №13 Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Головне управління Пенсійного Фонду України в Миколаївський області прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії № 04150022239 від 26.05.2023 року. Рішення про відмову в призначені пенсії на пільгових умов було мотивоване відсутністю страхового стажу в особливо шкідливих та особливо важких умовах. До пільгового стажу роботи за Списком №1 вдповідачем зараховано лише 9 роки 7 місяців 20 днів, до пільгового стажу роботи за Списком №1 не зараховано періоди з 14.08.1993 по 31.06.1995 та з 01.06.1996 по 06.10.1996, проте, в ці періоди позивач працював на посадах, які, на думку позивача, відносяться до Списку №1, а тому, позивач вважає, що він має право на пенсію на пільгових умовах.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
26.09.2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Вказав, що вік позивача на дату звернення із заявою про призначення пенсії становить 49 років 11 місяців. На підставі доданих до заяви про призначення пенсії документів до страхового стажу були зараховані всі періоди роботи позивача і, відповідно, страховий стаж позивача склав 39 років 05 місяців 03 дні, із врахуванням страхового стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 (повних 9 років). До страхового стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 зараховані всі періоди роботи позивача, що становить 09 років 07 місяців 20 днів. З урахування наявного страхового стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, та, враховуючи приписи статті 114 Закону № 1058, позивач має право на зниження пенсійного віку на 9 років та, відповідно, право на пенсійну виплату матиме 23.05.2024. Оскільки, страховий стаж позивача із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 склав 09 років 07 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058, тому рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 26.05.2023 № 047150022239 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за заявою від 19.05.2023.
Також звернуто увагу на те, що згідно з записами трудової книжки позивача, він працював у "Дистанції сигналізалії та зв'язку" станції Ясинувата Донецького ордена Леніна залізної дороги: з 14.08.1993 року по 31.09.1995 рік - електромонтер сигналізації централізації та блокування та з 01.06.1996 року по 06.10.1996 рік - електромеханік сигналізації централізації та блокування. Відповідно до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, що був чинний на час роботи позивача з 14.08.1993 року по 31.09.1995 рік, наявний Розділ XXI. ТРАНСПОРТ, у якому посада електромонтер сигналізації централізації та блокування відсутня. Також, згідно зі Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, що був чинний на час роботи позивача з 01.06.1996 року по 06.10.1996 рік, наявний Розділ XXI. ТРАНСПОРТ, у якому посада електромеханік сигналізації централізації та блокування не міститься.
Отже, відповідач вважає, що правові підстави для зарахування періодів роботи позивача у "Дистанції сигналізації та зв'язку" станції Ясинувата Донецького ордена Леніна залізної дороги з 14.08.1993 року по 31.09.1995 рік на посаді електромонтера сигналізації централізації та блокування та з 01.06.1996 року по 06.10.1996 рік на посаді електромеханіка сигналізації централізації та блокування до стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 у Головного управління відсутні.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з обставин справи та наявних у справі матеріалів, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.05.2023 року звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України 1058-IV).
Заява від 19.05.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке рішенням № 04150022239 від 26.05.2023 відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. В рішенні зазначено, що: «Вік заявника 49 років 11 місяців. Страховий стаж особи становить 39 токів 05 місяців 03 дні (в тому числі додатково зі повних 9 років роботи за Списком № 1).
Пільговий стаж роботи за Списком № 1 становить 09 років 07 місяців 20 днів.
Результати розгляду наданих документів, доданих до заяви:
- до страхового стажу зараховано всі періоди;
- до пільгового стажу зараховано всі періоди.
Заявник працює.
Має право на зниження пенсійного віку на 9 років.
Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 23.05.2024.
На обліку і територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Висновок: відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу в особливо шкідливих та особливо важких умовах.»
Позивач вважає зазначене рішення відповідача противоправним, тому звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття Управлінням спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон №1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Законом №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Приписами ч.5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд в постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17 зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п. 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Такі правові висновки зазначені в постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року по справі №497/472/17 (провадження № К/9901/45490/18, К/9901/45487/18), від 04 червня 2019 року по справі №497/198/17 (провадження № К/9901/43392/18) та відповідно враховуються при вирішенні спірних правовідносин в даній справі у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників мають бути надані лише у разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу. Отже суд не бере до уваги доводи відповідача щодо виникнення у позивача при зверненні за призначенням пенсії на пільгових умовах обов'язку подання інших документів для підтердження свого права на таку пенсію на пільгових умовах.
Процедура застосування Списків №1 і №2 визначена Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі порядок №383).
Відповідно до п.3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Згідно з ч.1 ст.44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 5 ст.45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, 25.11.2005 року за №22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1).
Пунктом 4.7 Порядку №22-1, встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Так, з матеріалів справи, а саме, трудової книжки позивача вбачається, що позивач працював:
- з 14.08.1993 по 31.06.1995 - електромонтером сигналізації централізації та блокування;
- з 01.06.1996 по 06.10.1996 - електромеханіком сигналізації централізації та блокування.
Наявні записи в трудовій книжці позивача не суперечать та не порушують положення розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58.
Суд зазначає, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
Пунктами 3.3, п.4.1, 4.2 Порядку №22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
За наведених обставин, відповідач як орган, до повноважень якого входить прийняття рішень про призначення пенсії, зобов'язаний на виконання пунктів 3.3, п.4.1, 4.2 вказаного Порядку №22-1 витребувати від підприємств, установ, організацій всіх необхідних документів необхідних для з'ясування всіх обставин справи чи має позивач достатній стаж для призначення пенсії на пільгових умовах в тому рахунку і шляхом проведення перевірок обґрунтованості видачі таких документів.
На переконання суду, позивач як особа, на яку не покладено обов'язків щодо організації ведення обліку його стажу, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до довідки відомостей. На працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у довідках; працівник не відповідає за правильність записів у ній та не повинен контролювати відповідні державні органи щодо її заповнення.
Законодавством не передбачено обов'язку пенсіонера (особи, яка звертається за призначенням пенсії) подавати разом із відповідною заявою первинні документи, які б підтверджували відомості, відображені в уточнюючій довідці, виданій підприємством, на якому працювала така особа.
Суд відзначає, що повноваженнями перевіряти обґрунтованість видачі уточнюючих довідок та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію, наділені органи Пенсійного фонду України.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Суд зазначає, що відповідачем у відзиві було зазначено про відсутність правових підстав для зарахування періодів роботи позивача у "Дистанції сигналізації та зв'язку" станції Ясинувата Донецького ордена Леніна залізної дороги з 14.08.1993 року по 31.09.1995 рік на посаді електромонтера сигналізації централізації та блокування та з 01.06.1996 року по 06.10.1996 рік на посаді електромеханіка сигналізації централізації та блокування до стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1.
Разом з цим, суд звертає увагу на те, що в рішенні № 04150022239 від 26.05.2023 про неврахування в трудовий стаж позивача вказаних періодів роботи Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області не зазначено.
Відтак, з аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, враховуючи відсутність в оскаржуваному рішенні необхідних даних (відсутності обґрунтувань та даним надання оцінки спірним періодам - з 14.08.1993 по 31.09.1995 та з 01.06.1996 по 06.10.1996), суд не має можливості встановити правильність розрахунку відповідачем пільгового стажу позивача та наявності у нього права на призначення пільгової пенсії.
Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях і домислах, відсутність у рішенні Пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії мотивів не зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 1 спірних періодів не дозволяє суду перевірити, чи правомірно зазначені періоди роботи не зараховані до страхового та/або пільгового стажу, і свідчить про те, що відповідач діяв необґрунтовано, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про врахування до пільгового стажу роботи позивача періоду роботи з 14.08.1993 по 31.06.1995 та з 01.06.1996 по 06.10.1996 та задовольняє позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Миколаївський області №04150022239 від 26.05.2023 року про відмову в призначені пенсії ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
При цьому, суд зазначає, що до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль легальності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 19.05.2023 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
На підставі статті 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме, у розмірі 536,80 грн.
Позивачем заявлено клопотання про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В обґрунтування понесених позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги, копію акту прийому-пердачі наданих послуг, копію квитанції про сплату вартості правової допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською дільністю, копію ордеру на надання правової допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАСУ, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у постанові від 03.02.2022 у справі № 640/19536/18 вказав, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі 3 755/9215/15-ц).
У постанові від 28.01.2022 у справі № 806/2504/17 Верховний Суд вказав, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Таким чином, статтею 134 КАС України визначені вимоги до спірмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із покладенням на відповідача обов'язку доведення зворотного, а стаття 139 КАС України зобов'язує суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати чотири критерії, у тому числі, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Суд зазначає, що розглянута справа є нескладною, однак, навіть у справах незначної складності особа не може бути обмежена у можливості звернутися за правовою допомогою, у тому числі розраховуючи на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим, вона не може розраховувати, що сума витрачених коштів буде їй відшкодована судом у повному обсязі без урахування вищевказаних обставин.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, суд дійшов висновку, що з відповідача за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача небхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 450 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 04150022239 від 26.05.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.05.2023 року, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 536,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 450 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник