ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 953/7804/23 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/1372/23 Доповідач: ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року м. Харків
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
- головуючого судді ОСОБА_2 ,
- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
- секретаря ОСОБА_5 ,
- прокурора ОСОБА_6 ,
- представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2023,-
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна.
Накладено арешт на тимчасово вилучене 07.09.2023 під час особистого обшуку ОСОБА_8 , в порядку ст. 208 КПК України, майно.
Накладено арешт на тимчасово вилучене 07.09.2023 під час проведення обшуку у транспортному засобі TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 та на сам транспортний засіб.
Накладено арешт на тимчасово вилучене 07.09.2023 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , у квартирі АДРЕСА_1 , майно.
Накладено арешт на тимчасово вилучене 07.09.2023 під час особистого обшуку ОСОБА_9 , в порядку ст. 208 КПК України майно.
Накласти арешт на тимчасово вилучене 07.09.2023 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , у квартирі АДРЕСА_2 майно
Накладено арешт на тимчасово вилучене 07.09.2023 під час проведення обшуку у транспортному засобі MAZDA PROTEGE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_12 та на сам транспортний засіб.
Накладено арешт на тимчасово вилучене 07.09.2023 під час проведення обшуку у домоволодінні та нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , яке на праві власності належить ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно
Накладено арешт на тимчасово вилучене 07.09.2023 під час проведення обшуку у домоволодінні та нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , яке на праві власності належить ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно
Накладено арешт на тимчасово вилучене 07.09.2023 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_14 , у квартирі АДРЕСА_5 майно.
Накладено арешт на тимчасово вилучене 07.09.2023 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_14 , у квартирі АДРЕСА_5 майно.
Місцем зберігання арештованого майна, окрім транспортних засобів, визначено камеру схову речових доказів СУ ГУ НП в Харківській області, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Весніна, буд. 14, згідно з Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104.
Зберігання транспортних засобів TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , MAZDA PROTEGE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснювати на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 107.
Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 04.10.2023 прокурор відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.
В обґрунтування клопотання зазначив, що в СУ ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження за № 12023220000000651 від 05.06.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310КК України.
Задовольняючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя послався на те, що прокурор довів наявність підстав вважати, що вчинено кримінальне правопорушення, накладання арешту на вказане у клопотанні майно забезпечить його збереження та забезпечить можливу конфіскацію майна підозрюваних у даному кримінальному провадженні.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просять змінити ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2023та відмовити в накладенні арешту на майно, яке було вилучене у ОСОБА_8 .
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України як і клопотання про арешт майна.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника власника майна, який просив задовольнити апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечував проти їх задоволення, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні № 12023220000000651 від 05.06.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України (а.с. 1-10).
Також з клопотання прокурора про арешт майна вбачається, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України і може мати доказове значення у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Задовольнивши клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що накладання арешту на вказане у клопотанні майно забезпечить його збереження та забезпечить можливу конфіскацію майна підозрюваних у даному кримінальному провадженні.
Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
В ч. 5 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.
З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Судова колегія зазначає, що в даному випадку арешт на майно, яке вилучене (мобільні телефони), накладено саме як на носії інформації в електронному вигляді.
Апеляційний суд враховує, що слідчий та прокурор не є експертами в даній галузі.
Проте, електронний документ не має жорсткої прив'язки до певного матеріального носія, а тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (аналогічна позиція міститься у постановах ККС ВС у справі № 490/10025/17 від 19.05.2020 та у справі № 677/2040/16-к від 22.10.2020).
Тобто, електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадку їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились (за виключенням передбачених законом випадків).
А тому володільці матеріальних носіїв інформації не позбавлені права звернення після проведення необхідних експертних досліджень та процесуальних дій до уповноважених осіб у порядку ст. 174 КПК України.
Стосовно майна, яке було зазначено в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук, для виявлення якого і проводиться обшук, судовий контроль обмеження права власності на це майно здійснюється під час розгляду клопотання слідчого або прокурора на дачу дозволу на проведення обшуку.
Таким чином вилучене майно законно утримується слідчим в якості речових доказів з метою проведення певних слідчих дій, що відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 23.01.2020 року у справі №457/1485/13-к, провадження №51-4881км19.
Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч .2 ст. 170 КПК України.
При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст. 172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.
Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.
Задовольнивши клопотання слідчого з посиланням на зміст ст. 170 КПК України слідчий суддя врахував, що вказане майно необхідно органу досудового розслідування для встановлення обставин, які мають значення у кримінальному провадженні, а також збереження речового доказу, забезпечення можливої конфіскації майна.
Відповідно до порядку, передбаченого ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Відповідно до порядку, передбаченого ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційних скарг не вбачає.
Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2023щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №12023220000000651 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді