УХВАЛА
13 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 300/345/23
адміністративне провадження № К/990/35504/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року у справі № 300/345/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, у якому просила визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати їй, як заступнику керівника Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в розмірах, як і керівнику Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, так і іншим заступникам керівника вказаного управління:
- надбавки за інтенсивність праці на період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року в розмірі 99% від посадового окладу; надбавки за виконання особливо важливої роботи на період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року в розмірі 30% від посадового окладу;
- надбавки за інтенсивність праці на період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року від посадового окладу в розмірі 99%; надбавки за виконання особливо важливої роботи на період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року в розмірі 50% від посадового окладу;
- надбавки за інтенсивність праці на період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року від посадового окладу в розмірі 99%; надбавки за виконання особливо важливої роботи на період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року в розмірі 60% від посадового окладу;
- визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2 наказу «Про надбавки» від 23 грудня 2022 року №96-Ф в частині встановлення позивачу на період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року надбавки за інтенсивність праці в розмірі - 0% , надбавки за виконання особливо важливої роботи в розмірі - 0%;
зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу:
- надбавки за інтенсивність праці на період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року в розмірі 99% від посадового окладу; надбавки за виконання особливо важливої роботи на період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року в розмірі 30% від посадового окладу;
- надбавки за інтенсивність праці на період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року в розмірі 99% від посадового окладу; надбавки за виконання особливо важливої роботи на період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року в розмірі 50% від посадового окладу;
- надбавки за інтенсивність праці на період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року в розмірі 99% від посадового окладу; надбавки за виконання особливо важливої роботи на період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року в розмірі 60% від посадового окладу;
зобов'язати нарахувати з урахуванням установлених позивачу надбавки за інтенсивність праці, надбавки за виконання особливо важливої роботи: оплату лікарняних за листопад 2022 року; оплату часу відпусток, оплату компенсації за невикористані відпустки, оплату вихідної допомоги за грудень 2022 року; індексацію заробітної плати за жовтень-грудень 2022 року, та виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою та фактично отриманою сумою даних виплат за вказаний період.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність щодо не встановлення надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи за період з жовтня по листопад 2022 року. Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2 наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області «Про надбавки» від 23 грудня 2022 року №96-Ф в частині встановлення ОСОБА_1 на період з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи в розмірі 0% згідно додатків 1, 2 до наказу від 23 грудня 2022 року №96-Ф. Зобов'язано ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийняти рішення щодо встановлення ОСОБА_1 надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи за період з жовтня по грудень 2022 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року у справі № 300/345/23 скасовано і прийнято постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.
24 жовтня 2023 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року у справі №300/345/23. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині часткового задоволення позову та в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення (змінити рішення), яким позов задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так в обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму пункту 9 Порядку встановлення, призупинення, зменшення чи скасування державним службовцям податкових органів надбавок за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи, за персональну кваліфікацію та за виконання особистих ключових показників ефективності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 року № 1346 без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 340/347/20 адміністративне провадження № К/9901/22808/20.
Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі цього пункту є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Отже, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
Посилаючись на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, заявник не наводять належного обґрунтування, яке б свідчило про подібність правовідносин у цій справі та у справі, у якій Верховним Судом були зроблені висновки.
Посилання на постанову Верховного Суду у касаційній скарзі зроблені без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки.
З огляду на викладене, заявником належним чином не обґрунтовано посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України позивач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 346-1 Податкового кодексу України та пунктів 9, 10, 13 Порядку встановлення, призупинення, зменшення чи скасування державним службовцям податкових органів надбавок за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи, за персональну кваліфікацію та за виконання особистих ключових показників ефективності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 року № 1346, статті 103 Кодексу законів про працю України, частини четвертої статті 43 Закону України «Про державну службу», частин 2-4 статті 97 Кодексу законів про працю України у подібних правовідносинах.
За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявником викладено обставини справи із цитуванням правових норм та фактично висловлено незгоду із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій. Проте, заявник не зазначив і не конкретизував, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який одночасно відсутній у рішеннях Верховного Суду, як відповідні норми права необхідно застосовувати, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв'язку з посиланням на обставини справи.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також підставою касаційного оскарження судових рішень позивач зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме пункт 2 частини другої статті 353 КАС України, вказуючи, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки позивач є службовою особою, яка у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне та особливо відповідальне становище.
Так, частиною другою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження (пункт 10 частини шостої статті 12 КАС України).
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України), а також, які через складність та інші обставини недоцільно розглядати в спрощеному позовному провадженні (частина третя статті 12 КАС України).
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки вказана справа не визначена у частині четвертій статті 257 КАС України, як справа, що розглядається виключно за правилами загального позовного провадження.
Таким чином, відсутні підстави, за яких цю справу не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
З огляду на викладене, заявником належним чином не обґрунтовано посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також Суд звертає увагу заявника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано. Проте, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання заявника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року у справі № 300/345/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя М.В. Білак