КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
_________________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/33294/23
Провадження № 2-з/947/661/23
УХВАЛА
10.11.2023 року
Суддя Київський районний суд м. Одеси Петренко В.С. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану разом із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
19.10.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій, з посиланням на ст. 180, 182, 191 СК України, просить змінити розмір стягнення аліментів.
Разом із позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд, забезпечити позов, шляхом зупинення стягнення аліментів по виконавчому провадженню Київського ВДВС у місті Одеса Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №63271955, відкритого на підставі рішення Київського районного суду міста Одеса від 12 серпня 2020 року по справі №947/6505/20, до вирішення справи по суті та прийняття рішення.
В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 посилається на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або маж намір звернутись до суду.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Крім того, у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
При цьому, згідно з ч.10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Враховуючи те, що позивач в заяві про забезпечення позову просить зупинити стягнення аліментів, а позов містить вимогу про зміну розміру аліментів, суд доходить висновку, що таке зупинення стягнення аліментів за змістом є навіть більшим ніж задоволення заявлених позовних вимог по суті, що є недопустимим.
З урахуванням викладеного, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 151 - 153 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя Петренко В. С.