Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1109/23
Провадження № 1-кп/499/98/23
УХВАЛА
про продовження строку тримання під вартою
06 листопада 2023 року смт Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , учасників кримінального провадження: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (далі - також прокурор), потерпілого ОСОБА_4 (далі - також потерпілий), обвинуваченого та його захисника адвоката ОСОБА_5 (далі - також захисник) розглянувши у відкритому, підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за кримінальним провадженням № 12023162260000352 щодо обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Комінтернівське, Комінтернівського району, Одеської області, зареєстрованого в будинку АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України(далі - також КК),
ВСТАНОВИВ:
1. Суть питання, що вирішується ухвалою таке.
30 жовтня 2023 року прокурор подав до Іванівського районного суду Одеської області, обвинувальний акт кримінального провадження № 12023162260000352 за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 115 КК (далі - також кримінальне провадження, справа).
03 листопада 2023 року прокурор подав письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого на строк шістдесят днів (далі - також клопотання прокурора).
Суд, за клопотаннями прокурора вирішує питання щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.
2. Суд встановив такі обставини.
2.1. За обвинувальним актом та клопотанням прокурора обвинувачений,: - який є військовослужбовцем призваним за мобілізацією та проходить військову службу на посаді стрільця, помічника гранатометника 2 відділення 1 взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат»; - у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 25 травня 2023 року, знаходився за місцем свого проживання, на кухні житлового будинку АДРЕСА_2 ; - під час сварки з ОСОБА_7 (далі - також ОСОБА_7 ), що виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діяв умисно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом цінностей життя та здоров'я людини, з прямим умислом і метою вбивства, усвідомлював негативні наслідки своїх дій та бажав їх настання, підійшов до ліжка розташованого в приміщенні кухні на якому лежала ОСОБА_7 та завдав кулаками не менше 30 ударів в голову та тулуб останньої, чим спричинив їй тяжкі несумісні із життям тілесні ушкодження, а саме: повний, поперечний, прямий перелом грудини на рівні 2-го міжребіря, множинні повні, поперечні та косі, прямі та непрямі переломи ребер з утворенням дрібних уламків, пошкодженням пристінної плеври та крововиливами в плевральні порожнини, правих ребер - III, IV, V, VI, VII, по середній ключичній лінії, VII, VIII - по передній паховій лінії, VI, VII, VIII, IX, X, XI, XII - по передній лопаточній лінії, IX - по середній пахвовій лінії, X по задній пахвовій лінії, лівих ребер - III та IV- по навколо грудній лінії , III, IV, V, VII - по середній ключичній лінії, IV, V, VI, VII - передній паховій лінії , VIII, IX, X, XI - навскоси від задньої пахвової до лопаточної лінії, рани та крововиливи легенів, крововиливи в м'які ткані голови, синці правого плеча та лівого плечового суглобу, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_7 через поєднану травму у вигляді закритої черепно-лицьової травми та закритої травми грудної клітки з пошкодженням легенів та крововиливами в обидві плевральні порожнини, яка ускладнилась травматичним та геморагічним шоком.
Прокурор обґрунтував наявність ризиків за клопотанням таким: - обвинуваченому оголошено підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років; - обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого та свідків, покази яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду; - обвинувачений має реальну можливість з метою уникнення від відповідальності, застосувати методи погроз та залякування потерпілого та свідків, що негативно відобразиться на ході судового розгляду, зокрема існує загроза спотворення їх показів.
2.2. Слідчий суддя Березівського районного суду Одеської області ухвалою від 13 вересня 2023 року продовжив застосування щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 листопада 2023 року (далі - ухвала від 13 вересня 2023 року).
2.3. Прокурор у судовому засіданні підтвердив обставини зазначені в клопотанні та просив його задовольнити.
Захисник у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, та просила застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки обвинувачений натепер потребує лікування.
Обвинувачений в судовому засіданні підтвердив зазначені в обвинувальному акті та клопотанні обставини вчинення ним кримінального правопорушення, а також просив застосувати стосовно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Потерпілий у судовому засідання просив застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
3. Суд керувався такими положеннями закону.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення у якому обвинувачується (пункти 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина 2 статті 177 КПК).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (частина 1, пункт 4 частини 2 статті 183 КПК).
Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини (пункт 1, 2 частини 4 статті 183 КПК).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина 1 статті 194 КПК).
Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу (частина 3 статті 315 КПК).
4. Мотиви під час постановлення ухвали такі.
4.1. Системний аналіз наведених у пункті 3 мотиваційної частини ухвали норм КПК, свідчить, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. Під час розгляду питання про доцільність тримання особи під вартою суд повинен брати до уваги фактори, які можуть стосуватися справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено внаслідок засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки із суспільством.
Особі пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 115 КК - Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Отже, стосовно обвинуваченого існує обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, що може бути підтверджено зібраними за кримінальним провадженням доказами.
4.2. Прокурор не подав до суду жодних доказів й відповідно не довів про наявність ризику, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілого.
Водночас, суд констатує, що обвинувачений може переховуватися від суду з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК.
Суд враховує обставини, що обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків, позбавлений батьківських прав стосовно дітей; за віком й станом здоров'я може утримуватися під вартою.
Суд наголошує, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим заходом, оскільки є ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, бо розуміє наслідки визнання його винним, з огляду на тяжкість вчиненого ним злочину, а тому переважають справжні інтереси суспільства щодо забезпечення законності та запобігання порушення прав осіб й інтересів правосуддя, над інтересами забезпечення права обвинуваченого на свободу.
4.3. Суд констатує, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити подальшу належну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків в межах цього кримінального провадження.
До того ж, захисник та обвинувачений не подали до суду жодних доказів на підтвердження можливості застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
4.4. За таких обставин, суд враховує вагомість доказів щодо вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, зважаючи на соціальний статус обвинуваченого, який є військовослужбовцем, позбавлений батьківських прав стосовно дітей, зокрема й потерпілого, який є його сином, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі до 15 років, тому констатує, що наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду.
4.5. Суд, зважаючи на приписи пунктів 1, 2 частини 4 статті 183 КПК, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки кримінальне правопорушення передбачене частиною 1 статті 115 КК, вчинене із застосуванням насильства, яке спричинило загибель людини.
5. Суд враховує таку практику Європейського суду з прав людини.
Суд нагадав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX) (пункт 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04).
6. Висновок суду такий.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що стосовно обвинуваченого необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах шістдесяти денного строку без визначення розміру застави.
Керуючись статтями 8, 9, 194, 196, 197, 199, 315, 369-372 КПК, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» з 12 листопада 2023 року на строк до 24 години 00 хвилин 29 грудня 2023 року.
Копію ухвали направити до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор».
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня проголошення ухвали, а обвинуваченим в той же строк, з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст виготовлено 13 листопада 2023 року.
СуддяОСОБА_8