Справа № 751/5734/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/885/23
Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2023 року,
УСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою суду, яку було винесено під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 28 грудня 2023 року включно, з визначенням розміру застави у сумі 214 720 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з огляду на те, що на цей час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які і стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зменшилися, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на обвинувачених та свідків у кримінальному провадженні, вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення в сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, але вказав, що залишається незмінним і таким, що не втратив своєї актуальності ризик переховування від суду, врахував конкретні обставини інкримінованого йому злочину, який є особливо тяжким, його майновий стан, а також з урахуванням особи, обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, суворості можливого покарання, тому жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможе запобігти встановленому ризику.
Не погодившись з рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити або скасувати її та постановити нову, якою обрати йому більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, а саме з 23:00 до 06:00 год, або з носінням електронного засобу контролю, або зменшенням розміру застави. Вважає ухвалу суду необґрунтованою. Вказує на необґрунтованість та недоведеність заявлених прокурором ризиків та, на думку апелянта, вони є недоцільними, оскільки він не має наміру впливати на свідків та перешкоджати іншим чином кримінальному провадженню. Наголошує на застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення ухвали суду без змін, позицію обвинуваченого та його захисника, які наполягали на задоволенні апеляційної скарги з викладених у ній підстав, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно із ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч. 1 ст.183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Як убачається з матеріалів судового провадження, у провадженні Деснянського районного суду м. Чернігова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021271010000039 від 02.02.2021, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 304, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 304, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_18 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_20 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд відмічає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні прокурором доведено, що ризики не відпали, проте зменшилися, але залишається незмінним ризик переховування від суду, оскільки обвинувачений не з'являвся в судові засідання, призначені на 09.05.2023 та 18.05.2023 без поважних причин, обвинувачується у вчиненні злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, що передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, скоєних в складі організованої групи, та усвідомлюючи тяжкість покарання може переховуватися від суду; за обвинувальним актом обвинувачений є учасником організованої групи, яка є структурним підрозділом злочинної організації, діяльність злочинної організації носила масштабний характер і поширювала цю діяльність на Чернігівську, Сумську та Київську область, тобто носила міжрегіональний характер, при цьому не всі учасники злочинної організації були виявлені та затримані, обвинувачений ніде офіційно не працевлаштований і не має законного джерела доходу, а також з урахуванням його сталих соціальних зв'язків за місцем його мешкання, наявність малолітньої дитини, його позитивну до кримінальну поведінку, відсутність судимостей, конкретні обставини інкримінованого йому злочину, який є особливо тяжким, його майновий стан, суд визнав за необхідне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою, з визначенням розміру застави.
Виходячи з матеріалів судового провадження, є вірним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і наразі вони виключають можливість зміни запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 на більш м'який.
При цьому, суд врахував тяжкість обвинувачення та тяжкість безальтернативного покарання, визначеного санкцією статті, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, суд, керуючись наданими йому законом дискреційними повноваженнями, дійшов висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на цей час відповідає його особі, характеру та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
Отже, приймаючи до уваги тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, які суд оцінює у сукупності з іншими даними, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, оскільки відсутні підстави вважати, що інший (менш суворий) запобіжний захід, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо невиправданості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого, при цьому, будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апелянтом в скарзі не наведено.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, дійшовши правильного висновку про необхідність застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя при визначенні розміру застави в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого, його матеріальне становище, суть та характер злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, та визначив розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, у разі внесення такої застави. На думку колегії суддів, саме такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів у цьому кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого.
З врахуванням наведеного та особи обвинуваченого ОСОБА_8 , тяжкості інкримінованого йому діяння, суд відхиляє доводи про зміну йому запобіжного заходу, на чому наголошує апелянт у скарзі, оскільки визнає таке недостатньо обґрунтованим, виходячи з існуючих на цей час ризиків, вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, запобігти можливості настання таких ризиків. У зв'язку з чим і передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_8 , а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2023 року, якою продовжено йому запобіжний захід у виді тримання під вартою до 28 грудня 2023 року включно з визначенням розміру застави - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4