Справа №:755/3717/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" жовтня 2023 р. м.Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Коваленко І.В.,
при секретарі - Назаровій І.В.,
розглянувши в приміщенні суду у порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» 03.02.2022 року через засоби поштового зв'язку звернулося до суду з позовом у якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення у розмірі 64 981,11 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 15 499,03 грн., 3% річних у розмірі 6 002,20 грн. та судовий збір.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що надання послуг з централізованого опалення в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198. Відповідача є споживачами послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії та з гарячого водопостачання, за адресою: АДРЕСА_1 . Однак відповідачі з жовтня 2014 року своєчасно не вносила плату за отримані послуги з централізованого опалення та з серпня 2017 року за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого утворилася заборгованість станом на 01 лютого 2022 року, в розмірі 64 981,11 гривень, з яких заборгованість з централізованого опалення становить 26 788,41 гривень та заборгованість із сплати послуг за гаряче водопостачання в розмірі 38 192,70 гривень, що є предметом спору.
04 липня 2022 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
03 травня 2023 року Київським апеляційним судом винесено постанову, якою апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція», задоволено частково. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 липня 2023 року в частині у відкритті провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано. В іншій частині ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 липня 2022 року залишено без змін, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
25 травня 2023 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла цивільна справа № 755/3717/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
01 червня 2023 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Окрім того, 01 червня 2023 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в частині позовних вимог, які пред'явлено до відповідача ОСОБА_3 .
13 червня 2023 року на виконання вимог ухвали суду від 01 червня 2023 року представник позивача - ОСОБА_4 направила до суду заяву про усунення недоліків разом з позовною заявою в новій редакції.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
31 липня 2023 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості. Відповідач ОСОБА_2 частково визнає позовні вимоги, а саме в межах строку позовної давності з 06.06.2020 року по 06.06.2023 року (до дня звернення до суду). До того ж, відповідач вважає, що позивачем не додано достатніх та достовірних доказів розрахунку заборгованості відповідачів. До позовної заяви надана лише бухгалтерська довідка за послуги з гарячого водопостачання та розрахунок суми боргу за послуги з центрального опалення, які за період 2020 року -2021 року включені послуги із розрахунку на 4 особи, після чого на 3 осіб, але позовні вимоги пред'явлені лише до двох відповідачів. Просить суд застосувати строки позовної давності.
25 серпня 2023 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості. Відповідач ОСОБА_1 частково визнає позовні вимоги, а саме в межах строку позовної давності з 06.06.2020 року по 06.06.2023 року (до дня звернення до суду). До того ж, відповідач вважає, що позивачем не додано достатніх та достовірних доказів розрахунку заборгованості відповідачів. До позовної заяви надана лише бухгалтерська довідка за послуги з гарячого водопостачання та розрахунок суми боргу за послуги з центрального опалення, які за період 2020 року -2021 року включені послуги із розрахунку на 4 особи, після чого на 3 осіб, але позовні вимоги пред'явлені лише до двох відповідачів. Просить суд застосувати строки позовної давності.
Представник позивача ОСОБА_5 до судового засідання не з'явилась. Подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 , здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року за № 198.
Як вбачається з довідки ІТС «Реєстр територіальної громади м. Києва» № 93884648 від 30.05.2023 року, відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.
Відповідно до відомостей наданих Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА № 93884843 від 30.05.2023 року та № 93884973 від 30.05.2023 року, відповідачі ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідного до розрахунку заборгованості, за адресою: АДРЕСА_1 було змінено особу за якою значиться особовий рахунок № НОМЕР_1 з ОСОБА_3 на відповідача ОСОБА_1 .
Особовий рахунок оформлюється на житлове приміщення, а не на особу. Виходячи з цього, відкриття особового рахунку відбувається шляхом переоформлення вже відкритого номерного особового рахунку на іншого квартиронаймача або власника. Відкриття нового особового рахунку відбувається лише в разі новозбудованого житлового приміщення на підставі ордеру або іншого документу, що засвідчує його право на те чи інше житлове приміщення, а також за рішенням суду. Відкриття та закриття особового рахунку житлового приміщення приватної форми власності здійснюється одночасно. Для закриття особового рахунку споживач зобов'язаний розрахуватися за надані йому послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.
У зв'язку з тим, що особовий рахунок відкривається не за особою, а за житловим приміщенням переоформлення відбувається лише за ПІБ власника або квартиронаймача.
При переоформленні особового рахунку квартиронаймача або власника відбувається перехід заборгованості на особовому рахунку квартири за послуги попередніх власників.
Встановлено, що відповідачі отримують послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Судом встановлено, що постачальником послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у буд. АДРЕСА_1 є ТОВ «Євро-реконструкція», яке діє на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198 та відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10 квітня 2014 року № 1198-VII, за яким виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності з 01 липня 2014 року є об'єкт господарювання з постачання теплової енергії.
Згідно довідки щодо підключення та відключення житлових будинків у зв'язку з початком та закінченням опалювальних сезонів з 2014-2021 років, що знаходяться на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва», буд. 12 по вулиці Харківське шосе входить до переліку таких житлових будинків.
Відповідачі, за позицією позивача, як споживачі послуг, з жовтня 2014 року несвоєчасно не здійснюють оплату за отримані послуги з централізованого опалення та з серпня 2017 року за постачання гарячої води. Станом на 01 лютого 2022 року утворилась заборгованість в сумі 26 788, 41 грн. за послуги з централізованого опалення та 38 192,70 грн. - за послуги постачання гарячої води.
Звернень з приводу ненадання або неналежного надання послуг від відповідачів протягом спірного періоду не надходило.
Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг, на час виникнення спірних правовідносин, регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, крім інших, на комунальні послуги централізоване постачання холодної та гарячої води.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України № 1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№111(4511).
До теперішнього часу договір між відповідачами та позивачем так і не укладався, однак, враховуючи положення статей 8, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та враховуючи, що відповідачі упродовж певного періоду споживають послуги без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, на них покладається обов'язок оплатити позивачу усі фактично спожиті ним послуги.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як встановлено судом, здійснювалось підключення та відключення житлових будинків у зв'язку з початком та закінченням опалюваних сезонів у 2014-2021 роках, які перебувають на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського районну м. Києва, в тому числі і буд. 12.
Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 та Правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 визначено порядок укладання індивідуальних договорів про надання послуг з теплової енергії та постачання гарячої води.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц міститься правовий висновок, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Таким чином, оскільки відповідачі впродовж певного періоду споживали послуги без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а тому останні не звільняються від оплати послуг у повному обсязі.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-VІ) передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно із пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630 (далі - Правила) регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
За змістом пунктів 18, 30 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України у строки встановлені умовами договору.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Отже, судом встановлено, що відповідачі у справі були споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у період з жовтня 2014 року по лютий 2022 року, та не звільняються від оплати послуг у повному обсязі.
Так, відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано заяви про застосування строків позовної давності.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений ( постановами від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від 27 травня 2022 року № 630 , від 19 серпня 2022 № 928, від 23 грудня 2022 року, 25 квітня 2023 року № 383).
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України до від 25 березня 2020 року № 338 та від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якими продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30 квітня 2023 року.
Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року. Строк позовної давності за всіма вимоги, що виникли після 12 березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Згідно розрахунку заборгованості за надання послуг з централізовано опалення борг нараховується з жовтня 2014 року до 01 лютого 2022 року. Оскільки, з 12 березня 2017 року строк позовної давності продовжено, відтак, борг з централізовано опалення з жовтня 2014 року до 12 березня 2017 року нараховано поза межами строку позовної давності.
Суд, дійшов висновку, що основний борг за постачання централізованого опалення нараховано поза межами строку позовної давності, відтак сума інфляційної складової боргу та 3% від суми боргу за період з жовтня 2014 року до 12 березня 2017 року не може бути прийнята судом.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за період з жовтня 2014 року до лютого 2022 року нараховано борг з центрального опалення в сумі - 26 788,41 грн.
Суд вважає застосувати строк позовної давності щодо нарахування боргу за надання послуг з центрального опалення за період з жовтня 2014 до 12 березня 2017 року. Відтак, від загальної суми боргу з центрального опалення слід відрахувати нарахування, які здійснено позивачем з жовтня 2014 року до 12 березня 2017 року, що становить 16 789,58 грн.
Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ним пропущено з поважних причин строк для звернення до суду з позовом.
Одночасно, заборгованість за постачання гарячої води позивачем нараховується з серпня 2017 року до лютого 2022 року. Отже, дані нарахування за постачання гарячої води здійснено з межах строку позовної давності.
Позивачем заявлено вимоги щодо стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Оскільки відповідачі прострочили виконання грошового зобов'язання, з них на користь позивача слід також стягнути заявлені 3% річних та інфляційні втрати.
Як зазначено вище, на території України з 12 березня 2020 року було запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року) заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
При цьому, відповідно до на приписів п.п.4 п. 3 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби(COVID-19)», оскільки вони стосуються заборони нарахування саме неустойки (шрафу та пені), як одного із способів забезпечення виконання грошового зобов'язання (ст.ст.549-552ЦК України). Однак, така заборона не стосується 3% річних та інфляційних втрат, які передбачені ст.625 ЦК України, та які не є неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, яка має компенсаційний характер. Така позиція, висловлена у постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року №912/1120/16, від 19 червня 2019 року № 703/2718/16-ц, від 08 листопада 2019 року № 127/15672/16-ц, від 18 березня 2020 року №902/417/18.
Оскільки, 3% річних та інфляційні втрати, які передбачені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання і мають компенсаційний характер, тому до положення даної статті закону застосовується загальний строк позовної давності.
Суд, дійшов висновку, що основний борг за постачання централізованого опалення нараховано поза межами строку позовної давності, відтак сума інфляційної складової боргу та 3% від суми боргу за період з жовтня 2014 року до 12 березня 2017 року не може бути прийнята судом.
Як зазначено вище, сума боргу за період з 12 березня 2017 року до лютого 2022 року з централізованого опалення становить 16 789,58 грн.
Відтак, інфляційна складова боргу та 3% річних нараховуються за період з 12 березня 2017 року до лютого 2022 року.
Згідно табличного розрахунку боргу з постачання централізованого опалення позивачем 3% річних не нараховувалось за лютий 2022 року, інфляційна складова боргу позивачем не нараховувалось за січень, лютий 2022 рік.
Отже, з відповідача на користь позивача за прострочення сплати послуг з централізованого опалення підлягає стягненню 3% річних в сумі 2 249,34 грн. та інфляційні нарахування у сумі 6 741,01 грн.
Для стягнення 3% річних та інфляційних суд приводить наступний розрахунок.
Розрахунки за період з 12 березня 2017 року по 31 січня 2022 року на заборгованість в розмірі 16 789,58 грн.
3% річних розраховується за формулою:
[Проценти] = [Сума боргу] * [Процентна ставка (%)] / 100% * [Кількість днів] / [Кількість днів у році]
Де:
[Сума боргу] - сума простроченого боргу;
[Процентна ставка (%)] - проценти річних;
[Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов'язання;
[Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році.
Розрахунок відсотків річних: Період розрахунку: з 12 березня 2017 року по 31 січня 2022 року - 1 785 днів[Проценти] = 16 789,94 грн. (сума боргу) * 3,000% (процентна ставка) / 100% * 1 630 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 2 249,39 грн.
Інфляційні нарахування розраховується за формулою:[Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] * [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]
Де:[Сума боргу] - сума простроченого боргу.
[Сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період.
Суд перераховує інфляційну складову боргу в сумі 16 789,58 грн. за період з квітня 2017 року до грудня 2022 року, де сукупний індекс інфляції становить: 101,3х101,6х100,2х99,9х102х101,2х100,9х101х101,5х100,9х101,1х100,8х100х100х99,3х100х101,9х101,7х101,4х100,8х101х100,5х100,9х101х100,7х99,5х99,4х99,7х100,7х100,7х100,1х99,8х100,2х99,7х100,8х100,8х100,3х100,2х99,4х99,8х100,5х101х101,3х100,9х101,3х101х101,7х100,7х101,3х100,2х100,1х99,8х101,2х100,9х100,8х100,6х101,3=140,145985.
[Інфляційні нарахування] = 16 789,58 грн. (сума боргу) * 140,15% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 16 789,58 грн. (сума боргу) = 6 741,01 грн.
Згідно із ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості підлягають частковому задоволенню.
Зокрема, відповідно до уточненого розрахунку суду, заборгованість відповідачів за надані їм позивачем послуги складається з наступного: заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з березня 2017 року до лютого 2022 року у розмірі 16 789,58 грн., заборгованість за постачання гарячої води за період з серпня 2017 року до лютого 2022 року - 38 192,70 грн., інфляційна складова боргу за централізоване опалення - 6 741,01 грн., 3 % річних від простроченої суми за централізоване опалення - 2 249,34 грн., інфляційна складова боргу за постачання гарячої води - 2 781,97 грн., 3 % річних від простроченої суми за постачання гарячої води - 6 501,11 грн.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 2 393,00 грн., що підтверджено випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 22 грудня 2021 року.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України, виходячи до пропорційно задоволених вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача, з урахуванням часткового задоволення позову, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 196,50 грн. у рівних частках з кожного.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 625,629 Цивільного кодексу України, ст.ст.9, 13,20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 12, 81,89, 141, 247, 258, 274, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» заборгованість по оплаті послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 54 982 (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 28 коп.; інфляційну складу боргу у розмірі 9 522 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять дві) гривні 97 коп.; 3 відсотки річних від суми боргу у розмірі 8 750 (вісім тисяч сімсот п'ятдесят) гривень 45 коп., а всього стягнути - 73 255 (сімдесят три тисячі двісті п'ятдесят п'ять) гривень 70 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на корись Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» судовий збір в сумі 1 196,50 (одна тисяча сто дев'яносто шість) гривень 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на корись Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» судовий збір в сумі 1 196,50 (одна тисяча сто дев'яносто шість) гривень 50 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (код ЄРДПОУ 3773904, адреса: м. Київ, вулиця Г. Хоткевича, будинок № 20).
Відповідачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя