Справа №:753/5343/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" листопада 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
ВСТАНОВИВ:
позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Свої вимоги мотивував тим, що з 30 квітня 2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2012 року було розірвано. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва по справі № 753/19851/16-цс від 16 грудня 2016 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 31 жовтня 2016 року і до досягнення повноліття дитини, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Наразі у позивача від іншого шлюбу з ОСОБА_4 народилося двоє дітей. У зв'язку з чим позивач просить змінити розмір аліментів, що стягуються з нього користь на відповідача за рішенням Дарницького районного суду м. Києва по справі № 753/19851/16-ц у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, визначивши стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28 грудня 2021 року.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 травня 2023 року матеріали справи передано за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.
26 липня 2023 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
07 вересня 2023 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
З 30 квітня 2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2012 року було розірвано. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва по справі № 753/19851/16-цс від 16 грудня 2016 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 31 жовтня 2016 року і до досягнення повноліття дитини, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (обставини, встановлені судом у порядку ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
Позивач просить змінити розмір аліментів, що стягуються з нього користь на відповідача за рішенням Дарницького районного суду м. Києва по справі № 753/19851/16-ц у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, визначивши стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28 грудня 2021 року.
Між сторонами виникли аліментні правовідносини щодо зобов'язання батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Предметом доказування є погіршення матеріального стану та зміна сімейного стану, які мають бути враховані при зміні розміру аліментів.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на зміну сімейного і матеріального стану, оскільки від іншого шлюбу з ОСОБА_4 у нього народилося двоє дітей.
На підтвердження позовних вимог позивач надав суду довідку про здійснені відрахування аліментів з доходів позивача (а.с. 4), копію паспорту (а.с. 5-7), копію свідоцтва про шлюб з ОСОБА_4 (а.с. 8), копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9), копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідач скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до якого позовні вимоги не визнала повністю, просила відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Зазначила, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів стосовно того, що його матеріальний стан погіршився, у тому числі у зв'язку з народженням дітей від іншого шлюбу. Позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі та стягнення аліментів на інших дітей має ознаки штучності. Спільна донька потребує матеріальної допомоги та сама по собі обставина народження дітей в іншому шлюбі не може бути підставою для зменшення розміру аліментів (а.с. 37-42).
Позивач не скористався процесуальним правом подачі відповіді на відзив.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Нормами ч.1 ст.184 СК України передбачено, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним Кодексом України.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Отже, статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Судом встановлено народження у позивача двох малолітніх дітей - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від шлюбу із ОСОБА_4 .
Однак, зміна сімейного стану позивача, а саме, народження дітей не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Крім того, згідно виданої позивачу довідки про здійснення відрахування аліментів з доходів позивача на користь відповідача, вбачається, що його матеріальний стан за період з 01 січня 2021 року по 28 лютого 2023 року не зменшився, а збільшився.
З огляду на викладене, позивачем не надано належних та допустимих доказів погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дітей від іншого шлюбу, чим не виконано вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог по цій справі.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
22 вересня 2023 року між позивачем та адвокатом Рудницькою Аллою Вікторівною було укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого відповідач замовила надання юридичної допомоги, згідно якого вартість наданої відповідачу правової допомоги становить 5 000 грн (а.с.43-45).
Відповідач не скористався своїм правом подачі клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Нормами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Враховуючи категорію справи, предмету спору та обсяг виконаної роботи, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, суд вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення витрат з оплати правової допомоги у розмірі 3 000 грн. В решті заяви відмовити.
Керуючись ст.ст. 51, 129 Конституції України, ст.ст. 3, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 78912 від 27 лютого 1991 року, ст.ст. 141, 150, 180, 181, 182, 183, 184, 192 Сімейного кодексу України, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на корить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , витрати, пов'язані з правничою допомогою у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
В решті заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Є.Арапіна