Справа №:1-107/2011
Провадження №: 1-в/755/376/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" листопада 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання у виді конфіскації майна у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2011 року та скасування арешту,-
установив:
ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про звільнення від відбування покарання у виді конфіскації майна у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2011 року та скасування арешту з частини квартири АДРЕСА_1 .
Клопотання обґрунтоване тим, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2011 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.10.2012 вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2011 скасовано, а провадження щодо одного із засуджених - ОСОБА_5 закрито у зв'язку із його смертю. Вирішено питання щодо майна ОСОБА_5 , в решті вирок залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.07.2023, вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2011 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11.10.2012 залишено без змін.
Вказано, що в межах кримінального провадження, постановою слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві від 27.09.2010 накладено арешт на частину квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки про звільнення № 11703 від 18.06.2014, ОСОБА_4 звільнений від подальшого відбування покарання призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2011, відповідно до ухвали Ірпінського міського суду від 10.06.2014 на підставі ст. 84 КК України у зв'язку із тяжким захворюванням.
Згідно відомостей наданих Дарницьким ВДВС м. Києва ЦМУ МЮ, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 1-107/2011 від 09.11.2012 виданого Дніпровським районним судом м. Києва про конфіскацію на користь держави належного ОСОБА_4 майна.
09 липня 2013 року головним державним виконавцем було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначає, що станом на 24.07.2023 виконавчий лист повторно на виконання не подавався та до відділу не надходив, натомість з дня набрання вироком Дніпровського районного суду м. Києва законної сили в частині конфіскації майна його не було виконано в термін 10 років, а тому строк його виконання сплинув. В свою чергу, підстави для зупинення або переривання перебігу строків давності виконання вироку в частині конфіскації майна відсутні, а ОСОБА_4 не ухилявся від відбування покарання та не чинив перешкод для його виконання.
Вислухавши пояснення заявника, думку прокурора з приводу заявленого клопотання, вивчивши клопотання та додані до нього документи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 27.09.2010 слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України у м. Києві була винесена постанова про накладення арешту на належні ОСОБА_4 частину квартири АДРЕСА_1 .
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2011 у справі № 1-107/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.10.2012 в частині засудженого ОСОБА_4 , останнього визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Вищевказаний вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2011 та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 11.10.2023 залишені без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.07.2013.
Кримінальне законодавство встановлює правило, згідно з яким звільненню від відбування покарання підлягають особи, відносно яких строки давності виконання обвинувального вироку закінчилися. Під давністю виконання обвинувального вироку розуміється сплив встановлених у законі строків з дня набрання чинності обвинувальним вироком, що виключає виконання призначеного судом покарання. Нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку передбачено ст. 80 КК України.
Так, нормою п. 4 ч. 1 ст. 80 КК України визначено, що особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом десяти років у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 КК України, строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2011 набрав законної сили 16.07.2013, тобто з моменту постановлення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвали за результатами розгляду касаційної скарги на вирок суду.
З урахуванням дати набрання вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2011 законної сили, останнім днем спливу встановленого законом строку давності для виконання вироку в частині конфіскації майна є 16.07.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні по справі «Монкорне де Комон проти Франції», процедури, які стосуються виконання вироків не підпадають під дію статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) в її кримінальному аспекті розгляду, оскільки рішення з питань застосування, яке набрало законної сили, не зачіпає «спору ... про цивільні права і обов'язки» та не має відношення до «пред'явлення кримінального обвинувачення».
У відповідності до правил ст. 48 КВК України, суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно листа-відповіді Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 24.07.2023, перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 1-107/2011 від 09.11.2012 виданого Дніпровським районним судом м. Києва про конфіскацію майна на користь держави, яке належить на праві власності ОСОБА_4 . Вказано, що 09.07.2013 головним державним виконавцем було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 24.07.2023 виконавчий документ повторно на виконання до відділу не надходив та на виконанні не перебуває.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України викладеного у постанові від 24.12.2015 по справі № 5-324кс15, стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе - це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.
Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже унеможливлює виконання покарання.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до статті 1 «Захист власності» Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який ратифікований Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи, що наданий час закінчились строки давності виконання обвинувального вироку в частині конфіскації майна, а також відсутність даних про те, що засуджений ухилявся від виконання покарання, тощо, суд визнає клопотання вмотивованим та таким, що не суперечить положенням ст. 80 КК України, у зв'язку із чим вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування додаткового покарання у виді конфіскації майна, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2011 за ч. 3 ст. 187 КК України та скасувати арешт накладений на частину квартири АДРЕСА_1 на підставі постанови про накладення арешту на майно від 27.09.2010 винесеної слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м Києві ОСОБА_6 .
Керуючись ст. 80 КК України, ст. 174 КПК України, ст. 152 Кримінально-виконавчого кодексу України суд, -
постановив:
Клопотання ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання у виді конфіскації майна у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2011 року та скасування арешту - задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнити від відбування додаткового покарання у виді конфіскації майна, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2011 року у справі № 1-107/2011 за ч. 3 ст. 187 КК України, у зв'язку з закінченням давності виконання обвинувального вироку.
Скасувати арешт накладений на частину квартири АДРЕСА_1 на підставі постанови про накладення арешту на майно від 27.09.2010 винесеної слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м Києві ОСОБА_6 .
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя ОСОБА_1