ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7056/23
провадження № 2/753/4531/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді - Лужецької О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Київської міської державної адміністрації Гончарова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа: Шістнадцята київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа: Шістнадцята київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_4 , яка 25.09.2009 року склала заповіт, згідно з яким заповіла належне їй майно позивачу. 12.07.2014 року Шістнадтцятою київською державною нотаріальною контрою було заведено спадкову справу № 439/2014 щодо майна померлої ОСОБА_4 , спадкоємцем якої за заповітом є ОСОБА_2 . У 2017 році чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частину нерухомого майна та визнання права користування на частину земельної ділянки. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2020 року у задоволенні позову відмовлено. Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є позивач. Однак нотаріусом Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю у спадкоємця правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності померлої на майно. Оскільки вказані оригінали документів знаходяться у ОСОБА_3 , який у добровільному порядку їх відмовляється надати, позивач була змушена звернутись до суду з даним позовом, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:205:0007, що знаходиться по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:205:0023, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08.06.2023 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено провести розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 04.07.2023 р. зобов'язано Шістнадцяту київську державну нотаріальну контору надати належним чином завірену копію спадкової справи № 439/2014, щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4
04.07.2023 р. від представника відповідача Київської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просить відмовити в задоволенні позову. Зазначив, на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 06.02.1998 року №221 ОСОБА_4 отримала у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га., кадастровий номер 8000000000:90:205:0007, що розташована по АДРЕСА_1 та у постійне користування земельну ділянку площею 0,0100 га, кадастровий номер 8000000000:90:205:0023, що розташована по АДРЕСА_1 . Посилається на те, що позивач в судовому порядку намагається визнати право власності на земельну ділянку площею 0,0100 га., кадастровий номер 8000000000:90:205:0023, що розташована по АДРЕСА_1 , право власності на яку було відсутнє у померлої ОСОБА_4
25.07.2023 р. до суду від Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори надійшла копію спадкової справи № 439/2014, щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4
14.08.2023 р. від представника відповідача Київської міської державної адміністрації до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів Київською міською державною адміністрацією.
Ухвалою суду від 26.09.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.
Представник відповідача Київської міської державної адміністрації в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог.
Представник відповідача Київської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи відповідач повідомлявся належним чином, у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу без участі представника відповідача.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив.
Представник третьої особи, в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалі справи, на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 06.02.1998 року №221 ОСОБА_4 отримала у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га., кадастровий номер 8000000000:90:205:0007, що розташована по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю ІV-КВ №128775 (а.с.16).
На підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 06.02.1998 року №221 ОСОБА_4 отримала у постійне користування земельну ділянку площею 0,0100 га, кадастровий номер 8000000000:90:205:0023, що розташована по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією державного акту на право постійного користування землею ІІІ-КВ №054718 (а.с.17).
Як вбачається із копії заповіту від 25.09.2009 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої київської державної нотаріальної контори Радіоновою Л.І., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що за законом вона буде мати право заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10).
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , та змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.03.2014 р. (а.с.9)
12.07.2014 року Шістнадцятою Київською державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу № 439/2014 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
З витребуваних копій матеріалів спадкової справи вбачається, що із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_4 звернулася позивач ОСОБА_2 (а.с.102), а відповідач ОСОБА_3 (чоловік померлої) подав заяву про відмову від прийняття спадщини (а.с.103).
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2020 р. у справі 753/1569/17, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання нерухомого майна: будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 90205007), земельної ділянки площею 0,0100 га (кадастровий номер 90205023) спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна: будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 90205007), визнання права постійного користування на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0100 га (кадастровий номер 90205023), зобов'язання видати свідоцтво про право власності на 1/2 частину набутого в період шлюбу майна, свідоцтво про право постійного користування 1/2 частиною земельної ділянки (а.с.12-14).
Разом з тим, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2020 р. у справі 753/1569/17 встановлено наступні обставини:
«Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 2.09.2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , 3-тя особа: Шістнадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання одностороннього правочину - заяви №997 про відмову прийняття спадщини за законом від 12.07.2014 року недійсним було відмовлено. Даним судовим рішенням було встановлено, що позивач ОСОБА_3 12.07.2014 року добровільно, свідомо, за власною ініціативою відмовився від прийняття спадщини за законом, а саме своєї частки у майні подружжя, після смерті його дружини ОСОБА_4 , що було оформлено нотаріально у вигляді заяви.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2016 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 2.09.2016 року було залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 4.04.2018 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 2.09.2016 року та Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14.12.2016 року було залишено без змін.
Таким чином, позивач ОСОБА_3 12.07.2014 року відмовився від прийняття спадщини за законом, а саме своєї 1/2 частини у майні подружжя, що відображено у нотаріально посвідченій заяві.»
Постановою державного нотаріуса від 18.09.2020 року № 1737/02-31 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право власності на спадщину на житловий будинок та земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку кадастровий номер 3221282011:07:011:055, що залишились після смерті ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_2 не надала правовстановлюючі документи на вищевказане майно. (а.с.8)
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.01.2023 р. у справі 753/16450/21, визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом право власності на будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Жердичівська сільська рада, кадастровий номер 3221282011:07:011:0055, що залишились після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19-21)
Відповідач ОСОБА_3 жодного разу в судові засіданні не з'являвся, витребувані у нього оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно не надав, відзиву на позов не подав.
Статтею 8 Конституції України визначено, що норми Конституції України є нормами прямої дії; звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним (ст. 41 Конституції України).
Згідно з ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1218 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.
Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до п. 4.15, 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач ОСОБА_2 правомірно набула право власності на спадкове майно, а саме на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:205:0007, що розташована по АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті її тітки ОСОБА_4 , оскільки вона є спадкоємцем за заповітом. Позивач як спадкоємець за заповітом у встановленому законом строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була відкрита спадкова справа, однак не може отримати в нотаріальному порядку свідоцтво про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, що підтверджено належним чином - постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» має місце роз'яснення щодо розгляду цивільних спорів, зокрема, у випадку неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Таким суд вважає, що, відсутність правовстановлюючого документа про право власності спадкодавця не позбавляє спадкоємців права на спадщину, оскільки вона належить їм з моменту відкриття спадщини.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивач позбавлена права в передбаченому законом нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину, яка залишилась після смерті її тітки ОСОБА_4 , чим порушується (не визнається) її право власності на спадкове майно, а саме на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:205:0007, що розташована по АДРЕСА_1 . Тому, виходячи з вимог справедливості та розумності, це право на підставі ст.ст. 15,16 ЦК України, ст. ст. 4,5 ЦПК України підлягає захисту шляхом визнання за позивачем права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині визнання за позивачем права власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:205:0007, що розташована по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:205:0023, що знаходиться по АДРЕСА_1 , суд вважає, що вона задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Як зазначалось вище на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 06.02.1998 року №221 ОСОБА_4 отримала земельну ділянку площею 0,0100 га, кадастровий номер 8000000000:90:205:0023, що розташована по АДРЕСА_1 у постійне користування.
Таким чином, вбачається, що ОСОБА_4 не набула право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:205:0023, у зв'язку із чим вказана земельна ділянка не входить до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_4 .
З огляду на викладене позов підлягає задоволенню частково.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 265, 268 ЦПК України та на підставі ст.ст. 1218, 1268, 1278 ЦК України
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа: Шістнадцята київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:205:0007, що розташована по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА