Справа №752/1353/14-ц
Провадження № 2/752/9/23
РІШЕННЯ
Іменем України
30.10.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Ящука Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Київська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м.Києві про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та витребування земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити дії.
В ході підготовчого провадження позивач неодноразово уточнювала предмет позову і відповідно до заяви від 29.01.2020 р. позивач просить:
- зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка розташована на території АДРЕСА_1 , і яка відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю IV-КВ №130019, виданого 22.02.2000 р. Київським міським головою, на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.02.1998 р. № 327 і зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №79-2-00467, кадастровий номер 79255022, шляхом розроблення та погодження за рахунок ОСОБА_2 відповідно до вимог чинних державних будівельних норм та інших нормативно-правових актів у галузі будівництва, проектної документації для здійснення перебудови та перебудови житлової прибудови, зазначеної літерою «А1-ІІ» загальною площею 40,7 кв.м., прибудови під літ. «а2», а також мансарди над літерою «а2» загальною площею 28,4 кв.м., які збудовані ОСОБА_2 на її земельній ділянці по АДРЕСА_1 для звільнення земельної ділянки, що належить позивачу на праві приватної власності, від указаних об'єктів. У разі неможливості перебудови житлової прибудови, зазначеної літерою «А1-ІІ» загальною площею 40,7 кв.м., прибудови, зазначеної літерою «а2», а також мансарди над літерою «а2» загальною площею 28,4 кв.м., або у разі відмови ОСОБА_2 від перебудови вищевказаних об'єктів, зобов'язати ОСОБА_2 знести за його рахунок житлову прибудову, зазначену літерою «А1-ІІ» загальною площею 40,7 кв.м., прибудову, зазначену літерою «а2», а також мансарду над літерою «А2» загальною площею 28,4 кв.м., самочинно збудовані на її земельній ділянці на АДРЕСА_1 , для звільнення земельної ділянки, належної позивачу на праві приватної власності від указаних об'єктів;
- зобов'язати ОСОБА_2 повернути позивачу земельну ділянку площею 6,5 кв.м. (захоплену в зв'язку із здійсненням ним самочинного будівництва), яка входить до складу земельної ділянки площею 0,0306 гектарів, що належить позивачу, в межах згідно з планом, яка розташована на території АДРЕСА_1 і яка відповідно до державного акту на право приватної власності на землю IV-КВ № 130019, виданого 22.02.2000 року Київським міським головою, на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.02.1998 року № 327 і зареєстрованим в Книзі № 79-200467, кадастровий номер 79255022 належить позивачу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю IV - КВ №130019, виданого 22.02.2000 року на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 лютого 1998 року №327, кадастровий номер 79255022, на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0, 0306 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території АДРЕСА_1 .
Зазначена земельна ділянка межує (від точок Г до А) з земельною ділянкою, що належить ОСОБА_2 , площею 0, 0449 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території АДРЕСА_1 , кадастровим номером 255020.
Позивач посилається на те, що ОСОБА_2 у зв'язку з самочинно прибудованими приміщеннями до житлового будинку, зазначеними літерою «А1-ІІ» загальною площею 40,7 кв.м., прибудови, зазначеної літерою «а2», а також мансарди над прибудовою під літерою «а2» загальною площею 28,4 кв.м., порушені межі земельної ділянки, що належать їй на праві власності, в точках 6-7-8-9 на 6,5 кв.м., і це призводить до порушення її прав як власника земельної ділянки.
Для відновлення свого права вона вимушена звернутись до суду, оскільки досудове врегулювання спору не призвело до бажаних результатів. Відновлення її прав можливе шляхом здійснення ОСОБА_2 перебудови самочинно збудованих приміщень, для чого необхідно розробити та погодити у встановленому законом порядку проектну документацію, або ж у разі неможливості шляхом знесення самочинно збудованих приміщень та повернення земельної ділянки.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що координати поворотних точок спільної межі земельних ділянок, які зазначені в технічних документаціях на земельні ділянки сторін, виготовлені в 1999 році, не відповідають координатам поворотних точок спільної межі, яку фактично погодили сторонни під час встановлення меж в натурі. Прибудова «а2», яку позивач просить знести, була наявна на час погодження меж земельних ділянок, і на її будівництво позивачем надавалась згода. Сторони при погодженні меж визначили її по зовнішньому контуру будинку, однак фактично згідно технічної документації відбулось зміщення поворотних точок, внаслідок чого межа проходить під житловим будинком, що належить ОСОБА_2 . Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не доведено порушення її права власності будівництвом мансарди, яка знаходиться над прибудовою «а2», оскільки сама прибудова не є самочинним будівництвом і узгоджувалась з позивачем, а знесення прибудови під літерою «А1-ІІ» можливе лише як крайня міра після вжиття всіх передбачених законом заходів реагування. Відповідач посилається на відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, яка частина збудованих приміщень знаходиться на земельній ділянцій ОСОБА_1 і яка підлягає знесенню, і що таке знесення не вплине на міцність і безпечність всього будинку. Також відповідач заявляє про пропуск позивачем строків звернення до суду, оскільки про здійснення будівництва їй було відомо в 2006 році, однак з позовом до суду вона звернулась лише в 2011 році.
Треті особи не скористались своїм правом на подання письмових пояснень.
11.02.2016 р. справа прийнята в провадження судді Голосіївського районного суду м.Києва Колдіної О.О.
13.09.2022 р. судом вирішено питання про закриття підготовчого провадження.
В ході судового розгляду позивач підтримала позовні вимоги і обгрунтування позову в повному обсязі, просила його задовольнити, посилаючись на порушення відповідачем її права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та здійснення прибудови на земельній ділянці, що належить їй на праві власності, без отримання відповідної згоди, а отже просить захистити своє право в судовому порядку, оскільки досудовий порядок врегулювання спору не дав результатів.
Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позову, зазначаючи, що при розроблені технічної документації на земельні ділянки, що належать сторонам у справі, були допущені помилки, внаслідок чого відбулось зміщення поворотних точок та визначення межі земельної ділянки, яка не відповідає фактичній межі, що проходить по контуру будинку і яка узгоджувалась сторонами, що підтверджено результатами проведених судових експертиз в межах даної справи. Крім того, представник відповідача зазначив на відсутність доказів, які б підтверджували розмір будівель, що знаходяться на земельній ділянці, що належить позивачу, можливість їх знесення без завдання шкоди конструктивним елементам всього будинку, а також у разі встановлення наявності порушенного права позивача просив застосувати наслідки пропуску нею строків звернення до суду, оскільки про будівництво прибудови А1-ІІ позивачу було відомо ще в 2006 році.
Представник третьої особи - Київської міської ради просив прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, зазначивши що спір можливо вирішити шляхом приведення у відповідність технічної документації.
Представники Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в судове засідання не з'явились, про місце і час судового розгляду повідомлялись належним чином, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертались.
Від представника Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Вислухавши сторони, представника третьої особи, допитавши експертів, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 23/50 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 09.07.1987 р., посвідченого державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори.
Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_1 22.02.2000 р. на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.02.1998 р. № 327, серії IV - КВ №130019, остання є власником земельної ділянки площею 0,0306 га з кадастровим номером 79255022 (8000000000:79:255:0022) за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням -для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
ОСОБА_2 є власником 27/50 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування нерухомого майна, зареєстрованого в реєстрі за № 1с215 та посвідченого Сімнадцятою Київською державною нотаріальною конторою 15.06.1994 р.
На підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.02.1998 р. № 327 ОСОБА_2 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,0449 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 79255020 (8000000000:79:255:0022) з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, про що видано Державний акт на землю серії IV - КВ №130020.
Звертаючись до суду позивач посилається на те, що відповідач здійснив без її згоди самовільно прибудову, позначену на технічному плані під літ. «а2», мансарду над прибудовою «а2», а також житлову прибудову під літерою А1-ІІ, захопивши частину земельної ділянки, що належить їй на праві власності, чим порушив її права.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та дотримуватися правил добросусідства.
Згідно з вимогами статті 376 ЦК України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про знесення самочинного будівництва нерухомого майна.
Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.
У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376, стаття 391 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
Згідно з частиною другою цієї статті право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Водночас згідно з частиною сьомою статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.
Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах
від 17 липня 2019 року у справі № 462/469/14-ц (провадження № 61-23742св18); від 21 травня 2020 року у справі № 726/824/15-ц (провадження № 61-45216св18) та від 30 червня 2020 року у справі № 201/2886/15-ц (провадження № 61-4332св20).
Як встановлено судом, ОСОБА_2 в 2007 році здійснив будівництво житлової прибудови під літ. «А1-ІІ» та надбудови - мансарди над приміщенням, позначеним літ. «а2», а також навісу під літ.К.
В січні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві з заявою про обстеження будівництва на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 на предмет самочинної добудови, яке було завершено в листопаді 2008 року.
Посилання позивача на те, що сама прибудова під літ. «а2» є самочинним будівництвом і здійснювалась вже після погодження меж земельної ділянки без надання відповідного дозволу не узгоджується з дослідженими судом доказами у справі, а саме технічним паспортом на домоволодіння по АДРЕСА_1 станом на 1997 р., листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №33654 від 30.04.2014 р., відповідно до якого в матеріалах інвентаризаційної справи є свідчення, що прибудова під літ. «а2» була побудована до 1992 р., а отже не є самочинним будівництвом, а також архівним витягом з рішення виконкому Московської районної Ради народних депутатів від 26.11.1990 р. № 1039 «Про розгляд заяв громадян, які проживають в індивідуальних будинках», відповідно до якого дозволено ОСОБА_3 (попередньому власнику частини будинку, що належить на час розгляду справи ОСОБА_2 ) на здійснення прибудови до кв. АДРЕСА_3 загальною площею 22 кв.м., проти якої не заперечувала ОСОБА_1 , надавши свою письмову згоду.
Суд не приймає до уваги заперечення ОСОБА_1 щодо неналежності їй підпису на заяві ОСОБА_3 , щодо надання дозволу на здійснення прибудови під літ. «а2» та виключення даного доказу із числа досліджуваних доказів, оскільки в своїх запереченнях позивач посилається на висновок спеціаліста від 20.10.2021 р. , однак згідно висновку дослідження підпису проводилось по копії заяви, він носить орієнтуючий характер і для отримання однозначного висновку необхідно дослідження оригіналу підпису.
Тобто, зазначений доказ, на який посилається ОСОБА_1 щодо неналежності їй підпису на заяві, не є допустимим в розумінні ст.78 ЦПК України.
Крім того, рішення виконкому Московської районної Ради народних депутатів від 26.11.1990 р. № 1039, яким надано дозвіл на прибудову не оскаржувалось і не скасовано у встановленому законом порядку, а отже позивачем не спростовано законність будівництва та набуття відповідачем права власності на прибудову під літ. «а2», що виключає можливість визнання такої прибудови самочинним будівництвом.
Відповідно до висновку № СЕ-11-1174/12 від 13.06.2013 р. судової земельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом Тоя О.В., встановлено, що межі власника ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю IV -КВ № 130019 від 22.02.2000 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 79-2-00467, кадастровий номер 79255022, якій належать 23/50 частин житлового будинку - кв. АДРЕСА_4 , у зв'язку з самочинно прибудованими приміщеннями житлового будинку співвласником ОСОБА_2 , якому належить 27/50 частин будинку АДРЕСА_2 (Державний акт на право приватної власності на землю IV -КВ № 130020 від 17.02.2000 року, який зареєстровано в Книгу записів державних актів на право приватної власності на землю за № 79-2-00455), кадастровий номер 79255020, - на момент проведення дослідження порушені.
Вказане порушення межі земельної ділянки ОСОБА_1 у зв'язку з самочинно прибудованими приміщеннями до житлового будинку співвласником ОСОБА_2 виражене у її зміщенні в точках: 6-7-8-9, вказаних на плані з Державного акту в бік земельної ділянки ОСОБА_1 , а саме: в точці 6 - зміщення на 0.41 м, в точці 7 - зміщення на 0,74 м; в точці 8 - зміщення на 0,39 м; в точці 9 - зміщення на 0,42 м.
Відповідно до висновку судового експерта Савчак В.В. за результатами проведення призначеної судом земельно-технічної експертизи № 20373/16-41/20592-20594/18-41 від 03.10.2018 р. було встановлено розбіжності між фактичними межами земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх межами, визначеними згідно з технічними документами на земельні ділянки 1999 року, зокрема фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_1 з фасаду, тилу та з боку розташування домоволодіння ОСОБА_2 не відповідають її межам, що визначені у технічній документації 1999 року і є меншим на 0,0006 га (при цьому місцями конфігурація фактичного користування є більшою від меж, що визначені в технічній документації 1999 р.). Фактичне користування земельною ділянкою ОСОБА_2 по відношенню до меж земельної ділянки, визначеної згідно технічної документації 1999 року, в цілому є меншим на 0,0001 га (при цьому, місцями конфігурація фактичного користування є більшою від меж, що визначені в технічній документації 1999 р.).
За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 30.08.2019 р. № 20374/16-44/10658/17-44 експерт Командиров О.В. прийшов на наступних висновків, що на земельній ділянці ОСОБА_1 знаходяться наступні приміщення (відповідно до Технічного паспорту від 13.05.2015 року ), належні ОСОБА_2 - приміщення квартири АДРЕСА_3 : частина (площею 11,2 м2) кімнати «2» площею 12,7 м2, кімната «3» площею 17,6 м2, кімната «4» площею 12,3 м2, кімната «12» площею 19,4 м2.
Зазначені приміщення, технічно не перешкоджають доступу до приміщень квартири АДРЕСА_4 , та не заважають користування приміщеннями квартири АДРЕСА_4 та земельною ділянкою, належною ОСОБА_1 .
Будівлі, споруди, інше нерухоме майно, збудовані ОСОБА_2 на земельній ділянці ОСОБА_1 побудовано з дотриманням вимог державних будівельних норм та інших нормативно-правових актів в галузі будівництва, у відповідності технічним нормам. Правові аспекти дотримання процедури будівництва, отримання дозволів тощо експертом не досліджуються, оскільки в матеріалах справи наявна Технічна документація (відповідно до Технічного паспорту від 13.05.2015 року з відміткою про самочинне будівництво.
Технічна можливість перебудови прибудови під літерою «а2», житлової прибудови під літерою «А1-ІІ» загальною площею 40,7 кв.м., мансарди під літерою «а2» загальною площею 28,4 кв.м., збудованих ОСОБА_2 на земельній ділянці ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для звільнення земельної ділянки ОСОБА_1 від указаних об'єктів наявна. Для її здійснення необхідно розробити та погодити у встановленому законом порядку проектну документацію.
Згідно висновку експерта Коваленко Л.А. № 195/07-2021 р. від 12.01.2022 р., складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 при складанні Технічних документацій № 79255020, № 79255022, погоджували спільну межу між їх земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:79:255:0020 та 8000000000:79:255:0022, по контуру побудованого на той момент житлового будинку, про що свідчить акт здачі прийомки перенесених в натуру меж наданої земельної ділянки переданої у власність для обслуговування жилого і будинку і господарських будівель, складеного 13.10.1999 року на земельну ділянку ОСОБА_2 та складений до нього абрис, а також встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (без дати), складеного на земельну ділянку ОСОБА_1 та складений до нього абрис, які містяться в наданих документаціях. Згідно інформації, яка міститься в Планах встановлених меж земельних ділянок, абрисах, які є складовими Технічних документаціях № 79255020, № 79255022, спільна межа між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з кадастровими номерами 8000000000:79:255:0020 та 8000000000:79:255:0022, проходить по контуру (стіні) житлового будинку, а сам будинок, або його частина не знаходяться за межами ділянки ОСОБА_2 .
Отже, під час складання технічних документацій на земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з кадастровими номерами 8000000000:79:255:0020 та 8000000000:79:255:0022, частина житлового будинку ОСОБА_2 не знаходилася за межею його земельної ділянки та на частині земельної ділянки ОСОБА_1 . Згідно координат поворотних точок меж спільної межі між ділянками ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , які містяться в Технічних документаціях № 79255020, № 79255022, а саме точки «6», «7», «8», знаходяться не на контурі (стіні) житлового будинку, як зображено в Планах встановлених земельних ділянок та абрисах, а під частиною житлового будинку, який станом на час складання даних документацій, був збудований.
Точки «3», «4», «5» знаходяться не на контурі (стіні) житлового будинку, як зображено в Планах встановлених меж земельних ділянок та абрисах, а знаходяться на певній відстані від стіни житлового будинку. Координати поворотних точок меж земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:255:0020, 8000000000:79:255:0022, надані листом голови комісії з ліквідації - начальника Головного управління Держгеокадастру у м.Києві від 03.03.2021 р. за № 9-26-2.21-1080/2-21, є ідентичними координатам поворотних точок меж, які містяться в Технічній документації № 79255020, № 79255022.
При цьому, місцеположення спільної межі між ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно координат поворотних точок меж та межі зображеної та узгодженої (на основі акта встановлення та погодження меж і абрисах земельних ділянок 1999 року), суттєво між собою відрізняються і мають різне місцеположення. Межі земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:79:255:0020, 8000000000:79:255:0022, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 встановлені координатами поворотних точок меж, які є складовими Технічних документацій № 79255020, № 79255022 не відповідають фактичним межам, оскільки спостерігається зміщення досліджуваних ділянок.
Зазначений висновок був підтверджений судовим експертом Коваленко Л.А. в судовому засіданні, яка зазначила, що спільна межа між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з кадастровими номерами 8000000000:79:255:0020 та 8000000000:79:255:0022 під час погодження меж земельної ділянки проходила по контуру (стіні) житлового будинку, а сам будинок, або його частина не знаходилась за межами ділянки ОСОБА_2 . Однак координати поворотних точок меж земельних ділянок згідно технічної документації та відомостей Державного земельного кадастру відрізняються та знаходяться під частиною житлового будинку, що належить ОСОБА_2 .
Висновок судового експерта Коваленка Л.А. суд вважає належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 76,78 ЦПК України, оскільки земельно-технічна експертиза проведена належним суб'єктом, експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, при проведенні експертизи експертом були дотримані вимоги чинного законодавства щодо методики проведення даного виду експертиз.
Суд не приймає до уваги твердження позивача щодо недопустимості даного доказу, оскільки експерт Коваленко Л.А. була в межах даної справи відведена від проведення судової експертизи, оскільки будь-яке процесуальне рішення у даній справі щодо відводу судового експерта Коваленка Л.А. судом не приймалось.
Зазначені висновок узгоджується також з висновком судового експерта Савчак В.В. за результатами проведення призначеної судом земельно-технічної експертизи № 20373/16-41/20592-20594/18-41 від 03.10.2018 р., якою також встановлено зміщення межі земельних ділянок в порівнянні з погодженими суміжними співвласниками межами при виготовленні технічної документації та винесенні їх в натурі.
Отже, в ході судового розгляду достовірно встановлено, що прибудова, позначена в Технічному плані під літ. «а2» не є самочинним будівництвом, оскільки власник будинку у визначений законом спосіб отримав дозвіл на здійснення прибудови, за згодою власника сусідньої земельної ділянки, зазначена добудова існувала на момент погодження між сторонами меж земельних ділянок і оформлення технічної документації, а отже, в даному випадку твердження позивача про те, що даною прибудовою порушується її право власності на користування земельною ділянкою є необгрунтованими. Саме згідно узгодженої межі між сторонами земельних ділянок вона проходила по стіні будинку, який вже містив прибудову «а2».
Крім того, надбудова - мансарда над прибудовою «а2» є частиною даної прибудови і не розміщена на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 , а отже не може призводити до порушення її прав землекористувача.
Зазначені обставини були встановлені в ході проведення судової будівельно-технічної експертизи та підтверджені судовим експертом Командировим О.В. в ході судового розгляду.
Для встановлення наявності порушеного права позивача здійсненням відповідачем прибудови А1-ІІ необхідно привести у відповідність технічну документацію з землеустрою, що розроблена на земельні ділянки, які належать сторонам, а саме визначити належним чином розміщення поворотних точок та межі земельних ділянок, оскільки як встановлено в ході розгляду справи та підтверджується висновками судових експертиз межа між земельними ділянками, яка погоджена сторонами та відображена в абрисах при розробці технічної документації, значно відрізняються від меж, визначених відповідно до поворотних точок в технічній документації на земельні ділянки, що в подальшому перенесено до Державного земельного кадастру, а саме має місце зміщення межі в сторону житлового будинку, що належить ОСОБА_2 .
Без усунення зазначених порушень, суд позбавлений можливості прийняті обгрунтоване і справедливе рішення щодо порушення відповідачем меж земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , визначити розмір приміщень, які знаходяться на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 і можливість здійснення їх перебудови, або ж наявності підстав для знесення з метою звільнення земельної ділянки.
Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 141 ЦПК України і в зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, не підлягають відшкодуванню відповідачем.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Київська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м.Києві про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та витребування земельної ділянки - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя