Єдиний унікальний номер 725/7038/23
Номер провадження 2/725/826/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2023 року Першотравневий районний суд м.Чернівців
в складі:
головуючої судді Піхало Н.В.
за участю секретаря судового засідання Соник А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності, визнання права власності та припинення права спільної часткової власності, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року позивачі звернулися до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначили, що відповідно до висновку Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації №1788 від 14.11.2022 року власниками квартири АДРЕСА_1 є: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Зазначали, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.08.2022 року є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Крім того, зазначали, що на даний час між співвласниками склалося наступне користування приміщенням, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 користуються в рівних частках кв. №2 приміщеннями 2-1-2-6, а саме: верандою 2-1 площею 8,60 кв.м., санвузолом 2-2 площею 3.90 кв.м., коморою 2-3 площею 1.60 кв.м., кухнею 2-4 площею 11.10 кв.м, житловою кімнатою 2-5 площею 11.20 кв.м., житловою кімнатою 2-6 площею 12.30 кв.м. які складають 66/100 частин нерухомого майна; за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 користуються в рівних частках кв. №2 приміщеннями 2-7-2-10, а саме: житловою кімната 2-7 площею 11,50 кв.м., кухнею 2-8 площею 6.30 кв.м., вбиральнею 2-9 площею 0.40 кв.м., та верандою 2-1 площею 6.40 кв.м, які складають 34/100 частин нерухомого майна.
При цьому, вказували, що дані об'єкти є ізольованими, мають окремі входи, відсутні місця загального користування між співвласниками, та поділ був погоджений між усіма співвласниками на добровільних умовах.
На підставі вищевикладеного, просили суд з метою безперешкодного володіння, користування, та розпорядження нерухомим майном виділити їх частки та припинити спільну часткову власність.
Позивачі в судове засідання не з'явилися, однак від їх представника ОСОБА_6 через канцелярію суду надійшла заява, в якій вказав, що позов підтримує повністю, просить справу розглянути у його відсутність.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, однак через канцелярію суду подали заяви, в яких не заперечували щодо задоволення позовних вимог.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання проводилося без технічної фіксації.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 травня 2021 року, визначено, що розмір часток нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 72.70 кв.м. в тому числі житловою 35.00 кв.м. становить по 1/6 ідеальній частці за кожним співвласником, а саме 1/6 ідеальна частка за ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/6 ідеальна частка за ОСОБА_1 , 1/6 ідеальна частка за ОСОБА_3 , 1/6 ідеальна частка за ОСОБА_5 , 1/6 ідеальна частка за ОСОБА_2 , 1/6 ідеальна частка за ОСОБА_4 , та припинено право спільної сумісної власності за ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.8-9).
Відповідно до висновку Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації №1788 від 14.11.2022 року власниками квартири АДРЕСА_2 загальною площею 73.30 кв.м., в тому числі трьох житлових кімнат площею 35.00 кв. м. є: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Між співвласниками склалося наступне користування приміщенням, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 користуються в рівних частках кв. №2 приміщеннями 2-1-2-6, а саме: верандою 2-1 площею 8,60 кв.м., санвузолом 2-2 площею 3.90 кв.м., коморою 2-3 площею 1.60 кв.м., кухнею 2-4 площею 11.10 кв.м, житловою кімнатою 2-5 площею 11.20 кв.м., житловою кімнатою 2-6 площею 12.30 кв.м. які складають 66/100 частин нерухомого майна; за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 користуються в рівних частках кв. №2 приміщеннями 2-7-2-10, а саме: житловою кімната 2-7 площею 11,50 кв.м., кухнею 2-8 площею 6.30 кв.м., вбиральнею 2-9 площею 0.40 кв.м., та верандою 2-1 площею 6.40 кв.м, які складають 34/100 частин нерухомого майна. При цьому, дані об'єкти є ізольованими, мають окремі входи, відсутні місця загального користування між співвласниками (а.с.11).
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
У відповідності до положень ст. ст.317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до положень ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Так, ч.1 ст.364 ЦК України, передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні.
Підпунктом "а" п. 12, п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995р. № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" та пп. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду У країни від 4 жовтня 1991 року N 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", роз'яснено, що при поділі будинку в натурі, який є спільною частковою власністю, суди повинні мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом або за технічної можливості переобладнати приміщення є ізольовані квартири, які відповідають розміру їх часток у приватній власності. Поділ об'єкту нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та наданням кожному об'єкту поштової адреси.
У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13, зроблено висновок, що «у разі виділу, співвласник, отримує свою частку у майні в натурі вибуває зі складу учасників спільної власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку зі самостійним заходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників».
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
З такими висновками погодилась Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 березня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 14-43цс20).
Згідно із ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Враховуючи вищевикладене, на основі всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються позивачі, як на підставу заявлених вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню й відповідно слід виділити в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках користування квартирою під №2 приміщеннями 2-7-2-10, а саме: житловою кімнатою 2-7, площею 11,50 кв.м., кухнею 2-8, площею 6.30 кв.м., вбиральнею 2-9, площею 0.40 кв.м., та верандою 2-1, площею 6.40 кв.м, які складають 34/100 часток вказаної квартири та визнати право власності на них; виділити в натурі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в рівних частках користування квартирою під №2 приміщеннями 2-1-2-6, а саме: верандою 2-1, площею 8,60 кв.м., санвузолом 2-2, площею 3.90 кв.м., коморою 2-3, площею 1.60кв.м., кухнею 2-4, площею 11.10 кв.м, житловою кімнатою 2-5, площею 11.20 кв.м., житловою кімнатою 2-6 площею 12.30 кв.м., які складають 66/100 часток вказаної квартири, та припинити право спільної часткової власності на вказані нежитлові приміщення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 355, 356, 358, 364 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 263, 264, 265, 268, 274, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Виділити в натурі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках користування квартирою АДРЕСА_3 , а саме: житлова кімната 2-7, площею 11,50 кв.м., кухня 2-8, площею 6.30 кв.м., вбиральня 2-9, площею 0.40 кв.м., та веранда 2-1, площею 6.40 кв.м, які складають 34/100 часток вказаної квартири.
Виділити в натурі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в рівних частках користування квартирою АДРЕСА_4 , а саме: веранда 2-1, площею 8,60 кв.м., санвузол 2-2, площею 3.90 кв.м., комора 2-3, площею 1.60 кв.м., кухня 2-4, площею 11.10 кв.м, житлова кімната 2-5, площею 11.20 кв.м., житлова кімната 2-6 площею 12.30 кв.м., які складають 66/100 часток вказаної квартири.
Право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , - припинити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці Н. В. Піхало