Справа №710/625/23
Номер провадження 2-ві/710/10/23
УХВАЛА
іменем України
13.11.2023 м. Шпола
Суддя Шполянського районного суду Черкаської області Сивокінь С.С., розглянувши заяви представника заявника Новікова М.В. про відвід головуючого судді Щербак Олени Володимирівни у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до СТОВ «Іскрене» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
ВСТАНОВИВ:
10.11.2023 згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями в провадження судді Шполянського районного суду Черкаської області Сивоконя С.С. було розподілено вищевказану заяву.
10.11.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача, адвоката Новікова М.В., надійшла заява вх.№ 7212/23-Вх про відвід головуючому судді Щербак О.В. з підстав передбачених п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України. Заява про відвід мотивована тим що, позивачка подала клопотання від 25.10.2023 про приєднання до матеріалів справи заяви від 25.08.2023 та листа від 28.09.2023, яке задоволене судом. Позивачка подала позов 16.05.2023, тобто подала докази через 5 місяців після подачі позову. У клопотанні від 25.10.2023 позивачка не обґрунтувала, які обставини доводять подані докази, поважність причин неподання доказів у встановлений строк, не просила визнати поважними причини неподання доказів у встановлений законом строк. Таким чином, суддя Щербак О.В. задовольнила клопотання позивачки від 25.10.2023 про приєднання доказів з порушенням ст.ст. 77,78,83 ЦПК України, що створює переваги для позивачки та доводить упередженість судді на користь позивачки.
Також, 10.11.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача, адвоката Новікова М.В., надійшла заява вх.№ 7213/23-Вх про відвід головуючому судді Щербак О.В. з підстав передбачених п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України. Заява про відвід мотивована тим що, 13.06.2023 відповідачем подане клопотання про виклик свідка. 10.07.2023 позивачка подала заяву про призначення експертизи. Суддя Щербак О.В. вже 4 місяці не розглядає клопотання відповідача про виклик свідка, проте 08.11.2023 приступила до розгляду клопотання позивача про призначення експертизи, яке було подане пізніше, що порушує принцип хронологічної послідовності, таким чином суддя Щербак О.В. створює переваги для позивачки, що доводить упередженість судді на користь позивачки.
Оскільки заяви подані одночасно, їх розгляд був об'єднаний.
Суд, розглянувши заяву про відвід головуючому судді, встановив наступне.
Згідно ч.3. ст.39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Нормами ч.ч. 4,5 ст. 40 ЦПК України, передбачено, що якщо питання про відвід судді в порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, неможливо розглянути в суді, в якому розглядається справа, то справа для вирішення питання про відвід передається до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду. Якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.
Відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Згідно ч.9 ст. 40 ЦПК України, питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Згідно ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно п. 66 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 (Заява N 7577/02), суд далі нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
Подібний висновок міститься у п.28 рішенні Європейського суду з прав людини у справі у справі «Газета «Україна центр» проти України» від 15.07.2010 (Заява N 16695/04)
Європейський суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006, (Заява N 33949/02), пункт 49 рішення, зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.
В п.50 даного рішення зазначено, стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
В пункті 52 цього ж рішення прописано - «при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Подібний висновок міститься п.п.66.67 рішення Європейського суду з прав людини справа «Мироненко і Мартиненко проти України» від 10.03.2010 року(Заява N 4785/02).
В пункті 105 рішення Європейського суду з прав людини, справа Олександр Волков проти України» від 09.04.2013 (Заява № 21722/11), зроблено висновок, що між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій).
Згідно п. 97 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фельдман проти України» від 08.04.2010 (Заяви N 76556/01 та 38779/04), зазначено, що до вимоги "безсторонності" мають бути застосовано два критерії: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання певного судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечував суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 N 2006/23 суддя не тільки виключає будь-які взаємовідносини, що не відповідають посаді, чи втручання з боку органів законодавчої та виконавчої влади, а й робить це так, щоб це було зрозуміло навіть сторонньому спостерігачу. Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Окрім того, у висновку №3 (2002) Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в п.55 зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
Підставами в заявах про відвід судді заявник вказує саме незгоду з діями судді, а саме з прийняттям доказів поданих позивачем без обґрунтування підстав подання та без клопотання про поновлення строків подання, а також порушення хронології розгляду клопотань сторін.
Відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ'єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них. Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ'єктивного суду.
Будь-яких посилань на наявність суб'єктивного критерію, тобто вчинення суддею Щербак О.В. дій, які б свідчили про прояви упередженості чи небезсторонності, заявником не зазначено. Доводи заяви зводяться до не згоди з процесуальними рішеннями судді та незадоволення веденням судового процесу.
Разом із тим, процесуальні дії суду (судді) та судові рішення підлягають оскарженню в передбаченому процесуальним законодавством порядку. Наявність у осіб, які приймають участь у справі, заперечень, сумнівів щодо правильності та відповідності процесуальних дій судді протягом розгляду справи чинному законодавству України не можуть бути підставою для відводу судді, і всі заперечення можуть бути викладені в апеляційній скарзі у разі незгоди з прийнятим судовим рішенням у справі.
У заяві про відвід головуючого судді не наведено жодних фактів особистої упередженості судді чи фактів, які можуть ставити під сумнів його безсторонність, а твердження про упередженість судді є надуманими та необґрунтованими.
Законодавство, наділяючи учасника справи достатньо широким спектром процесуальних повноважень, зокрема і правом на відвід судді , разом з тим зауважує на недопустимості зловживання наданими процесуальними правами, оскільки необґрунтований відвід може сприяти безпідставному усуненню та ухиленню судді від розгляду справи, що суперечить завданню цивільного судочинства і зазіхає на саму сутність правосуддя, як такого.
Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: заявлення завідомо безпідставного відводу.
Відповідно до ч.1 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Отже, обставини, які зазначені в заявах про відвід головуючого судді Щербак О.В. не можуть розцінюватись як підстава для відводу, оскільки вони не містять обґрунтувань, які б вказували на пряму чи побічну заінтересованість у результаті розгляду справи, упередженість або необ'єктивність судді при розгляді справи, а тому заявлений відвід є необґрунтованим.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч.1 ст. 44 ЦПК).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 44 ЦПК, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч.ч. 3, 4 ст. 44 ЦПК України).
Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
Відповідно до ст. 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
Отже, суддя звертає увагу представника відповідача, адвоката Новікова М.В. на те, що учасники справи повинні утримуватися від використання прийомів, які пов'язанні зі зволіканням у розгляді справи, враховуючи кількість заявлених відводів судді по даній справі, та добросовісно й максимально використовувати всі засоби законодавства для прискорення процедури слухання справи.
Керуючись ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», , ст.ст. 36, 38 - 40, 252, 260, 261, 353, ст.354 ЦПК України, суддя
УХВАЛИВ:
Заяви Новікова Михайла Володимировича про відвід головуючого судді Щербак Олени Володимирівни у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до СТОВ «Іскрене» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою у справі №710/625/23 визнати необґрунтованими і відмовити у їх задоволенні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню непідлягає, однак заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя С.С. Сивокінь