Справа № 711/5848/23
Номер провадження 3/711/2088/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року м.Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Олійник В.М., за участю представника особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 - адвоката Сененко К.В.,
розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (ААД № 519618) про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, РНОКПП в матеріалах справи відсутній,
до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП,
ВСТАНОВИВ :
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП.
В судовому засіданні встановлено, що 15.08.2023 року о 17.34 год. в м.Черкаси по вул.Богдана Хмельницького, 79, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet Aveo д.н.з. НОМЕР_1 , в той час як відносно нього встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами від 23.02.2018 р. ВП № 51179387 Соснівським відділом ДВС Черкаського МУЮ. Правопорушення вчинене повторно протягом року. 18.08.2022 року, протокол серії ААБ 30509, ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП.
Особа стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення СМС повідомленням, в судове засідання не з'явився. З заявами та клопотаннями останній не звертався та будь-яких клопотань або пояснень від нього не надходило, хоча мав можливість надати пояснення в судовому засіданні, однак своїм правом на захист не скористався.
Приписами ч.2 ст.268 КУпАП визначений вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою, однак справи щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП до таких не відносяться, тому суд, приймаючи постанову за результатами розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за його відсутності, не порушив його право на захист.
В судовому засіданні представник особи стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення адвокат Сененко К.В. не наполягала на розгляді справи за участі її представника. По справі надала пояснення, що 15.08.2023 року поліцейським взводу № 1 роти № 4 БУПП в Черкаській області ДПП капралом поліції Тищенком Олександром Олександровичем, відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 519618 (далі - Протокол), згідно якого 15.08.2023 року о 17 год. 34 хв. в м.Черкаси, по вул.Богдана Хмельницького, 79, водій ОСОБА_1 керував ТЗ Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , відносно якого встановлене тимчасове обмеження у праві керування ТЗ від 23.02.2018 ВП № 51179387 Соснівським відділом ДВС Черкаського МУЮ. Правопорушення вчинено повторно протягом року, 18.08.2022 року протокол серії ААБ 30509 ОСОБА_1 був притягнений до відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП, чим порушив вимоги п.2.1а Правил дорожнього руху, а також вимоги ст.15 ЗУ «Про дорожній рух», за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП. ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП не визнає в повному обсязі. Так, пункт 1.3 ПДР України, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно п.2.1 а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення правопорушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Звертає увагу суду, що лише 15.08.2023 під час зупинки працівниками поліції транспортного засобу ОСОБА_1 , останньому стало відомо, що відносно нього державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. ОСОБА_1 пояснив працівникам поліції, що виникла помилка, стосовно нього відсутні будь-які обмеження у керуванні автомобілем та попросив надати докази. Натомість поліцейськими не було надано доказів ОСОБА_1 , про встановлення відносно нього обмежень у керуванні транспортними засобами. Звертає увагу суду, що до матеріалів справи не долучено належним чином засвідчену уповноваженою на те посадовою особою Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського МУЮ копію документу, яким відносно ОСОБА_1 , засвідчено відповідне обмеження, не долучено документи, які б підтверджували обізнаність останнього, про застосування відносно нього відповідного обмеження, а також в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 , отримав постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом винесену стосовно нього. Крім того, за номером виконавчого провадження, який працівник поліції зазначає в протоколі, в реєстрі боржників по даному ВП відсутня інформація щодо ОСОБА_1 . Також відповідної довідки про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення до матеріалів не долучено, як і не долучено жодного рішення суду про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , із відомостями щодо набрання ним законної сили. Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення ставлять під обґрунтований та розумний сумнів наявність вини ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, оскільки у справі не доведено те, що йому було відомо про встановлення стосовно нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Крім цього, долучені копії документів не засвідчені в установленому законом порядку та не відповідають вимогам Національного стандарту України «Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003». Копії документів, які долучені до матеріалів справи, а саме: пошук посвідчення водія ГСЦ та витяг з АРМОРУ містять лише печатку та підпис не відомої особи, при цьому відсутні: зазначення посади, прізвища ім'я та по-батькові уповноваженої особи. Отже такі копії не мають юридичної сили, оскільки засвідчені не в установленому Законом порядку. Крім того, у разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення. Відтак у графі «До протоколу додаються» зазначено: запис з б/к 468603; 468619; запис зі службового відеореєстратора службового авто Skoda Rapid 4770, рапорт. Наголошує, що відповідної довідки про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення до матеріалів не долучено, як і не долучено жодного рішення суду про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 із відомостями щодо набрання ним законної сили. При цьому, варто також зазначити, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 травня 2020 року справа № 524/5741/16а (адміністративне провадження № К/9901/33786/18). Відтак, суд не може узяти до уваги надані копії матеріалів, оскільки вони оформлені не у відповідності до вимоги Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за № 1408/27853, а тому і не можуть слугувати підтвердженням вчинення правопорушення ОСОБА_1 . Крім того, просила суд взяти до уваги заяву ОСОБА_2 , від 09.01.2020 року згідно якої остання просить судового виконавця залишити виконавчий лист № 2-462/2008 від 31.07.2008 року Таращанського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів. З огляду на вищевказану заяву, будь-яких обмежень в праві керування щодо ОСОБА_1 по не сплаті аліментів за вказаним виконавчим листом є недійсним. На підставі викладеного вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, а тому просить суд провадження відносно нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення представника особи стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 - адвоката Сененко К.В., дослідивши письмові матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст.1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно ст.ст.245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Вимогами ч.1 ст.256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Положеннями ст.280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 2.1а ПДР України - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частиною 5 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення правопорушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Повторним відповідно до статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.
Тобто, адміністративній відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП підлягають особи, що повторно керували транспортним засобом: без права керування таким транспортним засобом, із встановленим тимчасовим обмеженням у праві керування транспортними засобами, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, або передали керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Склад адміністративного правопорушення - сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП є керування транспортним засобом без права керування таким транспортним засобом. Тобто доказова база має бути спрямована на доведення трьох обставин: керування транспортним засобом і відсутність права керування таким засобом та повторність.
В судовому засіданні встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне праворушення серії ААД № 519618 ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 15.08.2023 року о 17.34 год. в м.Черкаси по вул.Богдана Хмельницького, 79, він керував транспортним засобом Chevrolet Aveo д.н.з. НОМЕР_1 , в той час як відносно нього встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами від 23.02.2018 р. ВП № 51179387 Соснівським відділом ДВС Черкаського МУЮ. Правопорушення вчинене повторно протягом року. 18.08.2022 року, протоколом серії ААБ 30509, ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вини ОСОБА_1 суду надані рапорт поліцейського взводу 1 роти 2 БУПП в Черкаській області ДПП капрала поліції Тищенка О.,; довідка форми вивода.
В судовому засіданні сторона захисту зазначила, що лише 15.08.2023 під час зупинки працівниками поліції транспортного засобу ОСОБА_1 , останньому стало відомо, що відносно нього державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Проте до матеріалів справи не долучено належним чином засвідчену уповноваженою на те посадовою особою Соснівського відділу державної виконавчої служби Черкаського МУЮ копію документу, яким відносно ОСОБА_1 , засвідчено відповідне обмеження, не долучено документи, які б підтверджували обізнаність останнього, про застосування відносно нього відповідного обмеження, а також в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 , отримав постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом винесену стосовно нього.
Натомість, стороною захисту надано довідку, згідно якої за номером виконавчого провадження, який працівник поліції зазначає в Протоколі, в реєстрі боржників по даному ВП відсутня інформація щодо ОСОБА_1 , тому з об'єктивних причин останній не міг знати про встановлені відносно обмеження. Стороною захисту в розпорядження суду також надано заяву ОСОБА_2 від 09.01.2020 року згідно якої остання просить судового виконавця залишити виконавчий лист № 2-462/2008 від 31.07.2008 року Таращанського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів. З огляду на вищевказану заяву, будь-яких обмежень в праві керування, щодо ОСОБА_1 по не сплаті аліментів за вказаним виконавчим листом є недійсним.
Крім того, до протоколу не долучено жодного рішення суду про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , із відомостями щодо набрання ним законної сили. Довідку облікових даних УПП в Черкаській області Департаменту патрульної поліції України відносно ОСОБА_1 , про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення, суд не приймає до уваги, оскільки до матеріалів не долучено жодного рішення суду про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 із відомостями щодо набрання ним законної сили. Рапорт працівників поліції, який наданий до суду, не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 травня 2020 року справа № 524/5741/16а (адміністративне провадження № К/9901/33786/18).
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч.5 ст.126 КУпАП, а отже провадження по справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.245, 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: В. М. Олійник