Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4195/23
Номер провадження 1-кп/711/446/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.4 ст.185 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч.4 ст. 185 КК України.
В ході судового розгляду справи прокурор ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою на 60 діб. Клопотання мотивовано тим, що 14.03.2023 ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси, підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, який неодноразово продовжено, останній раз ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси та закінчується 19.11.2023. На даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершено, тому вважає, що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , оскільки ризики, передбачені п.1, 3 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України які були враховані судом при застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились та існують досі. Так наявними є ризики: - передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обумовлюється тим, що ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення та, у разі його засудження, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, тому з метою його уникнення може переховуватися від суду; - існують ризики передбачені п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обумовлюються тим, що ОСОБА_5 раніше судимий та, не ставши на шлях виправлення, тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може вчинити нове кримінальне правопорушення; - існують ризики передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обумовлюються тим, що ОСОБА_5 є мешканцем м. Черкаси, та може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів у суді. Зважаючи на те, що є достатні підстави вважати неможливим запобігти вищезазначеним ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. Просила клопотання задовольнити.
Захисник ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 та змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника та просив суд змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на лікування в установі спеціалізованого типу, оскільки він не розуміє в чому його обвинувачують, а також в зв'язку з погіршенням його психічного і фізичного стану, а саме відсутність сну, присутність страху, тривоги, голосів.
Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому з наступних мотивів.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушеннячи перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно даних реєстру матеріалів досудового розслідування, доданих до обвинувального акту, обвинуваченому ОСОБА_5 14.03.2023 року Соснівським районним судом м. Черкаси було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 травня 2023 року. 08.05.2023 року продовжено строк тримання під вартою до 07.10.2022 року. 04.10.2022 року продовжено строк тримання під вартою до 13.06.2023 року. 09.06.2023 року продовжено строк тримання під вартою до 07.08.2023 року. 27.07.2023 року продовжено строк тримання під вартою до 25.09.2023 року. 20.09.2023 року продовжено строк тримання під вартою до 19.11.2023 року.
Відповідно до ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до вимог ч.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п.60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
Суд враховує, що при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси були враховані ризики, а саме: запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконному впливу на свідків у кримінальному провадженні; запобігати спробам вчинити інше кримінальне правопорушення. Останній не має постійного місця роботи та законного джерела доходів, тому є підстави вважати, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, вказані ризики не зменшились та продовжують існувати, та застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Так, суд приходить до висновку про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема можливість переховування від суду, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Враховуючи те, що з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв'язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, незаконний вплив на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для застосування підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 «Баришевський проти України», 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», 25.03.1999 «Пелісьє і Сассі проти Франції»), справа має суспільний інтерес та повинна бути розглянута всебічно, повно та неупереджено, у розумні строки. Вказані суспільні інтереси мають більшу перевагу ніж правила про повагу до свободи особи (справа Європейського суду з прав людини «Калашніков проти Росії», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Російської Федерації).
Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо іншого комплексу обставин, які би переважили ризики передбаченіст.177 КПК України.
Так, на час проведення судового засідання ризики, що існували на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, зокрема можливість обвинуваченого переховуватися від суду, не втратили свою актуальність. Об'єктивних даних що вказують на зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст.177 КПК України, які можуть слугувати підставою для застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу суду не надано.
Враховуюче вищевикладене, з метою забезпечення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також відсутність підстав для скасування запобіжного заходу, суд вважає необхідним клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України, тобто до 09.01.2024 року включно. Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави з покладенням обов'язків, визначений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.05.2023 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст.177,178, 331, ч.2 ст.334, 372 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 09 січня 2024 року включно.
Альтернативний запобіжний захід у вигляді застави з покладенням обов'язків, визначений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.05.2023 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду протягом 5 діб з дня її оголошення.
Відповідно до ч.3 ст.395 КПК України для осіб які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено і проголошено 13 листопада 2023 року о 14 год.10 хв. в залі суду Придніпровського районного суду м. Черкаси.
Головуючий: ОСОБА_1