Справа № 711/5917/22
Провадження № 2/702/205/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
06 листопада 2023 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області
під головуванням судді: Нейло І.М.
за участю секретаря судового засідання: Прилуцької О.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до ОСОБА_2 в якому просив стягнути 7000 грн.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що неодноразово перераховував відповідачу грошові кошти на суму 7000 грн., сподіваючись, що за усною домовленістю з відповідачем, з останнім буде укладений письмовий договір позики. Однак після перерахування відповідачу грошових коштів він не дотримався усної домовленості щодо письмового укладання договору позики. Відповідач уникає спілкування з позивачем, на телефонні дзвінки не відповідає. На адресу відповідача був направлений лист про повернення безпідставно набутих коштів, проте на час звернення до суду, відповідач гроші не повернув. Вважає, що відповідач безпідставно набув перераховані грошові кошти оскільки між ним та відповідачем цивільно-правові угоди не укладались, а тому зобовязальні відносини відсутні. Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму набутих ним без достатніх правових підстав грошових коштів.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.05.2023 справа була передана за підсудністю до Монастирищенського районного суду Черкаської області.
Ухвалою від 22.06.2023 було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 , повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, у зв'язку з чим, суд, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, згідно ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.
З наданих позивачем копій банківських квитанцій ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 27.08.2021 та 02.09.2021 позивач ОСОБА_1 перерахував відповідачу ОСОБА_2 окремими платежами 4000 грн та 3000 грн, відповідно. /а.с.7, 8/.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
При цьому, як на підставу набуття ОСОБА_2 без достатніх правових підстав оспорюваних грошових коштів позивач посилається на те, що відповідач, зловживаючи його довірою, заволодів його грошовими коштами.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, єдиним доказом на підтвердження позовних вимог позивача є копії квитанцій про виконання банківських операцій.
Окрім того, з матеріалів справи убачається, що кошти позивачем перераховувались на рахунок відповідача добровільно та без зазначення призначення платежу "за договором позики, надання коштів у позику" тощо, а зазначено "поповнення карткового рахунка від ОСОБА_1 »".
Доказів про наявність між сторонами зобов'язальних відносин матеріали справи не містять.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: "добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".
Суд зазначає, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. Позивач, перераховуючи кошти відповідачу, знав, що між ними відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок), а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків).
Такий же висновок викладено Верховним Судом у постанові №185/446/18 від 04 серпня 2021 року.
Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, та п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір»
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 27, 60, 141, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Нейло