Справа № 646/4811/23
№ провадження 2-а/646/50/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.11.23 м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Янцовської Т.М.,
з участю секретаря Григоренко І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу № 646/4811/23 за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної поліції в місті Києві Ніколаєнко Ірини Сергіївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка 31.08.2023 року звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати постанову серії ЕАС № 7310849 від 10.07.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що позивачка 10.07.2023 року керувала т.з. «Toyota» моделі RAV4 д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Жилянській у м. Києві о 11:20 год, зупинена інспектором патрульної поліції, який не представився. Позивачка заперечувала щодо правомірності дій інспектора та просила останню розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства. Але після надання позивачкою письмових пояснень, в яких зазначено про ненадання доказів в обгрунтування факту скоєння нею адміністративного правопорушення, позивачці вручено постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн. Позивачка наголошує, що в оскаржуваній постанові зазначено, що до неї додаються пояснення № 472263 (номер боді камери інспектора Клочко О.М.), проте до постанови не надано жодного доказу вчинення позивачкою правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення інспектором не дотримано правила розгляду таких справ, інспектор не представився, не роз'яснено права та обов'язки, не з'ясовано обставини справи, не було взято до уваги пояснення позивачки.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, 26.09.2023 року подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала та просила його задовольнити.
Представник відповідачів в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.
20.10.2023 року на адресу суду від представника УПП в м. Києві Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача посилається на те, що факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідач, перебуваючи 10.07.2023 року в екіпажі патрульної поліції, безпосередньо став свідком вчинення позивачкою вказаного адміністративного правопорушення, а отже вина особи є доведеною. Відповідач діяв виключно на підставі й в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Неприбуття в судове засідання учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, на яких ґрунтується позов, суд приходить до наступного.
10.07.2023 інспектором 6 роти 1 батальйону УПП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Ніколаєнко І.С. винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7310849 відносно позивачки про порушення останньою вимог ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Згідно з копією вказаної постанови, 10.07.2023 року о 11:25 год в м. Києві по вул. Жилянській, 95Б, позивачка керувала т.з. та не виконала вимогу дорожнього знаку 3.2 «Рух механічних тз заборонено», чим порушила п. 8.4 ПДР України. До позивачки застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави в розмірі 340 гривень
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно зі п.1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.
Разом з цим, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачкою вищевказаного адміністративного правопорушення.
Так, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б беззаперечно свідчили про те, що позивачка порушила ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. (п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП).
Згідно зі ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про дорожній рух" цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП встановлена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами ст.90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд дає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, також і кожному доказу, що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. В силу п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 своєї Постанови № 14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У постанові, яка оскаржується, відповідачем не наведено посилання на докази, якими обґрунтовується рішення, винесене останнім про накладення на позивачку адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України.
Відповідно до правової позиції Верховного суду, що викладена в постанові у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) від 30.05.2019, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що посадовою особою не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, за який її притягнуто до адміністративної відповідальності постановою серії ЕАС № 73100849 від 10.07.2023 року, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
У зв'язку із задоволенням позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань УПП в м. Києві Департаменту патрульної поліції на користь позивачки сплачений судовий збір в розмірі 536,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч. 8 ст. 121, ст. 287-289 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 9, 241-246, 286 КАС України,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної поліції в місті Києві Ніколаєнко Ірини Сергіївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Постанову серії ЕАС № 7310849 від 10.07.2023 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Повний текст рішення складено 13.11.2023 року.
Суддя: Т.М. Янцовська